83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
07.06.12 р. Справа № 5006/39/27пн/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.
при секретарі Гречух В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат», м. Дзержинськ
до відповідача1: Приватного підприємства «ТАЛА 2005», м. Дніпропетровськ
до відповідача2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Доненерговугілля», м. Донецьк
про визнання договору недійсним
За участю представників сторін:
від позивача: Усенко О.І. - за довіреністю;
від відповідача1: не з'явився;
від відповідача2: не з'явився;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат», м. Дзержинськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, Приватного підприємства «ТАЛА 2005», м. Дніпропетровськ та Товариства з обмеженою відповідальністю «Доненерговугілля», м. Донецьк, про визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від 01.11.2001 р., укладеного між лікувально-оздоровчим комплексом «Марат» та Приватним підприємством «Фламінго».
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення при укладені оспорюваного правочину, передбаченого статутом підприємства та контрактом з директором, порядку укладання угод, оскільки не тільки саме право підприємства самостійно розпоряджатися майном було прямо обмежене установчими документами підприємства, а й повноваження директора також.
Відповідач2 свого представника для участі в судовому засіданні не направив, 05.06.2012 р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, проти позовних вимог не заперечував, просив розглянути справу буз участі представника Товариства. Додатково зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Доненерговугілля» на момент укладення договору купівлі-продажу від 01.11.2001 р. не було обізнано про наявність обмежень керівника ЛОК «Марат» щодо вчинення правочинів з реалізації майна.
Відповідач1 свого представника для участі в судовому засідання не направив, письмового відзиву на позов не представив, витребуваних документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців".
При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п.3.9.1 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.
Господарський суд приймає до уваги, що згідно з ч. 1 ст. 59 ГПК України надання відзиву є правом, а не обов'язком відповідача, натомість наявні в матеріалах справи докази надають господарському суду можливість провести належну кваліфікацію спірних правовідносин та є достатніми для вирішення спору, у зв'язку з чим, господарський суд відповідно до ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та подані докази, господарський суд встановив.
01.11.2001 р. між Лікувально-оздоровчим комплексом «Марат», в особі директора Петренко Г.А.., який діяв на підставі статуту (акту-оцінки, листа-погодження власників, забудовників, протоколу екстрених зборів власників, забудовників, рішення профспілкового комітету) (Продавець) та Приватним підприємством «Фламінго», в особі директора Петренко Н.О., який діяв на підставі статуту укладено договір купівлі-продажу б/н.
У відповідності до умов вказаного договору сторони домовились про наступне:
(п. 2.1) продавець, керуючись законодавством України про підприємства, про власність, зобов'язується продати та передати у власність покупцю, будівлі та споруди, що знаходяться в повному господарському віданні продавця: пункт прокату літ-Д, медпункт - туалет літ-Б, фундамент, бар лит-Ж, навіси лит-И, З, загальною площею 704,7 кв.м., з прилеглими територіями площадками для використання їх за прямим призначенням: оздоровленню, наданню послуг (харчування, медобслуговування), що знаходяться на пляжі ЛОК «Марат» за адресою: Алупкінське шосе 19-А, смт ГАспра, 1 (технічна характеристика, допоміжні приміщення згідно акту приймання-передачі). Об'єкт купівлі-продажу є власністю продавця на підставі рішення Ялтинської міської ради № 382 (1) від 12.10.2001 р., свідоцтво про право власності № 863 від 12.10.2001 р. та записано в реєстрову книгу 16-6 стр. 217 під № 389.
(п. 2.2) продавець передає покупцю рахунок на суму, обумовлену в п. 3.1 не пізніше 3-х днів з моменту підписання сторонами цього договору.
(п. 2.3) покупець зобов'язаний оплатити об'єкт, що передається протягом 60 календарних днів.
(п. 2.4) продавець зобов'язується не пізніше 2х днів з моменту підписання договору передати покупцю об'єкт цього договору за оформленим сторонами актом та зі всією необхідною документацією, після чого право власності переходить до покупця, та об'єкт договору приймається на його баланс за договірною вартістю.
(п. 3.1) вартість об'єкту, що відчужується згідно експертної оцінки складає 175979,34грн. Договору).
(п. 3.2) розрахунки за придбаний об'єкт купівлі-продажу здійснюються покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів з рахунку покупця на рахунок продавця Договору.
Договір згідно з п. 5.1 набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2001 р.
Згідно з п. 1.1 Статуту ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат», Товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Лікувально-оздоровчого комплексу «Марат», та створене шляхом реорганізації комплексу на основі законів «Про підприємництво», «Про господарські товариства», «Про власність».
Правонаступником Приватного підприємства «Фламінго» згідно зі ст. 1 Статуту Підприємства є Приватне підприємство «ТАЛА 2005».
03.11.2001 р. між Лікувально-оздоровчим комплексом «Марат» (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Доненерговугілля» (Поручитель) було укладено договір поруки № 03/11, у відповідності до умов якого поручитель прийняв на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати перед Кредитором за виконання зобов'язань Приватного підприємства «Фламінго» (Боржник) за договором купівлі-продажу б/н від 01.11.2001 р., укладеного між Кредитором та Боржником., в частині здійснення оплати за основним договором в розмірі 175979,34грн.
Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від 01.11.2001 р., укладеного між лікувально-оздоровчим комплексом «Марат» та Приватним підприємством «Фламінго».
Наполягаючи на задоволені позовних вимог, позивач вказував на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу, всупереч положень статутних документів ЛОК «Марат» укладений особою, яка не мала відповідних повноважень.
Як зазначає позивач дані обставини стали йому відомі лише в грудні 2011 р., коли на посаду директора було обрано Гуренко С.М. В ході інвентаризації, проведеної на підставі наказу № 30-і від 30.11.2011 р., було встановлено, що з володіння Товариства на підставі договору б/н від 01.11.2001 р., вибуло майно , а саме: пункт прокату літ-Д, медпункт - туалет літ-Б, фундамент, бар лит-Ж, навіси лит-И, З.
Оспорюваний в межах даного спору правочин за свої змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого майна. Договір підписано сторонами 01.11.2001 р. В силу п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, при вирішені спору про визнання вказаного правочину недійсним застосуванню підлягають норми законодавства, яке діяло на момент його укладення.
Відповідна правова позиція викладена в роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України № 02-5/11 від 12.03.1999 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними».
Оцінивши в сукупності викладені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог обставини та представлені в їх підтвердження докази господарський суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат», м. Дзержинськ підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В силу ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 29 ЦК УРСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за Законом або статутом (положенням). Порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначається її статутом (положенням).
Оспорюваний договір купівлі-продажу від імені продавця (ЛОК «Марат») укладений директором Петренко Г.А., який діяв на підставі статуту (акту-оцінки, листа-погодження власників, забудовників, протоколу екстрених зборів власників, забудовників, рішення профспілкового комітету).
Оцінюючи доводи позивача щодо підстав визнання договору купівлі-продажу б/н від 01.11.2001 р. недійсним господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу УРСР юридичними особами визнавались організації, які мали відокремлене майно, могли від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.
При цьому, згідно із ст.25 Цивільного кодексу УРСР юридична особа діяла на підставі статуту (положення). Аналогічні за змістом положення визначалися ст. 9 Закону України «Про підприємства в Україні». Відповідно до положень вказаної статті статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу. У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.
Станом на момент укладення оспорюваного правочину був чинним статут лікувально-оздоровчого комплексу «Марат» в редакції 1992 р., затверджений головою федерації незалежних профспілок України 24.07.1992 р. та зареєстрований Ялтинською міською радою народних депутатів за реєстровим № 75-скр, з наступною перереєстрацією в лютому 1995 р. (реєстровий номер 02650794).
Згідно з вказаним Статутом лікувально-оздоровчий комплекс «Марат» є юридичною особою, має відокремлене майно та самостійний баланс, розрахунковий, валютний рахунки в установах банку, круглу печатку з власною назвою, бланки та інш.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про підприємства в Україні» власник здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. Власник або уповноважені ним органи можуть делегувати ці права раді підприємства (правлінню) чи іншому органові, який передбачений статутом підприємства і представляє інтереси власника та трудового колективу.
Пунктом 5.3 Статуту визначено, що основними суб'єктами управління ЛОКом є:
- директор;
- заступник директора;
- головні спеціалісти;
- керівники структурних підприємств;
- трудовий колектив.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 16 Закону України «Про підприємства» керівник підприємства наймається (призначається) власником або обирається власниками майна. При найнятті (призначенні, обранні) власником або уповноваженим ним органом керівника підприємства на посаду з ним укладається контракт (договір, угода), в якому визначаються права, строки найняття, обов'язки і відповідальність керівника підприємства перед власником та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом (договором, угодою) та законодавством України. Керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених статутом до компетенції інших органів управління даного підприємства і якщо інше не передбачено законодавством України. Власник майна не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства.
У відповідності до п. 5.4 Статуту Директор призначається на посаду за взаємною згодою всіх власників майна ЛОКа на підставі контракту, в якому визначаються умови його матеріального забезпечення, з урахуванням гарантій, передбаченим законодавством України.
24.04.2001 р. в порядку, передбаченому п. 5.4 Договору, згідно наказу Президента ЛОК «Марат» № 1 на посаду директора ЛОК «Марат» призначено Петренко Г.А. Наказ видано за погодженням з власниками ЛОК «Марат», оформленого рішенням засновників (власників) Комплексу від 21.04.2001 р. - ДАХК «Київський радіозавод», Регіонального управління «Придніпровмонтажстрой», ОЖКП «Південне», Федерації незалежних профспілок Криму.
29.04.2001 р. на підставі вказаного наказу між засновниками - ЛОК «Марат»: ДАХК «Київський радіозавод», Регіональним управлінням «Придніпровмонтажстрой», ОЖКП «Південне», Федерацією незалежних профспілок Криму, Укрпрофоздоровницею та Петренко Г.А. було укладено трудовий контракт, яким визначено права, строки найняття, обов'язки і відповідальність керівника підприємства перед власником та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених законодавством України.
Згідно з п. 2.1 Трудового контракту Директор має право відчужувати іншим юридичним та фізичним особам майно, обмінювати, здавати в оренду будівлі та споруди, інвентар та інші матеріальні цінності на власний розсуд за згодою власників.
Майно підприємства згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні» становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління (ч. 2 ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні»).
Згідно з п. 3.1 Статуту статутний фонд Санаторію утворюють закріплені за ним основні засоби та оборотні кошти, які відображаються у самостійному балансі.
Основні засоби Лікувально-оздоровчого комплексу є дольовою власністю підприємств та організацій, що створили ці засоби та передали «Санаторію» в користування.
Засоби знаходяться в оперативному управлінні Лікувально-оздоровчого комплексу, який в межах встановлених Законом, у відповідності до цілей та завдань діяльності та призначення майна здійснює право володіння та користування ним. Право розпорядження зазначеним майном здійснюється за погодженням з його власниками.
Виходячи з системного аналізу положень ст. 16 Закону України «Про підприємства», ст. 29 ЦК УРСР, Статуту ЛОК «Марат» та трудового контракту, Директор ЛОК «Марат» вправі розпоряджатися майном, закріпленим за ЛОКом, лише за попередньою згодою власників (засновників).
Згідно з преамбулою оспорюваного договору купівлі-продажу від 01.11.2001 р. Петренко Г.А. діяв на підставі статуту (акту-оцінки, листа-погодження власників, забудовників, протоколу екстрених зборів власників, забудовників, рішення профспілкового комітету).
Між тим, документального підтвердження в ході розгляду справи дані обставини (щодо надання власниками (засновниками) згоди на відчуження майна) не знайшли. Позивач, наполягаючи на задоволені позовних вимог, зазначає, що жодного узгодження з власниками майна Директор не отримував. При цьому, як вбачається зі змісту п. 4 постанови Ради незалежних профспілок Криму № П-38 від 24.12.2001 р., Федерація, як один з засновників ЛОК «Марат», передала ЛОК /Санаторій/ Марат на безкоштовній основі комплекс пляжних споруд лише 24.12.2001 р.
Стаття 48 Цивільного кодексу УРСР встановлює загальне правило про те, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону. Згідно роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", що містяться в п. 2, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.
Тому у кожній справі суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Згідно з пунктом 1 статті 29 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час виникнення правовідносин, юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).
Судом встановлено, що Статутом ЛОК «Марат» (п. 3.4), так само як і Трудовим контрактом (п. 2.1) встановлено обмеження щодо реалізації Директором повноважень по розпорядженню майном, яке закріплене за ЛОК «Марат» на праві оперативного управління.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Дослідивши наявні у справі документи, та враховуючи приписи норм чинного на той час законодавства, а також встановлені статутом та трудовим контрактом повноваження керівника Комплексу, господарський суд дійшов висновку про порушення при укладені оспорюваного правочину встановленої процедури відчуження майна.
Як зазначалося вище, основні засоби знаходяться в оперативному управлінні Лікувально-оздоровчого комплексу, який в межах встановлених Законом, у відповідності до цілей та завдань діяльності та призначення майно здійснює право володіння та користування ним. Право розпорядження зазначеним майном здійснюється за погодженням з його власниками. Пунктом 2.1 Контракту встановлено, що Директор має право відчужувати іншим юридичним та фізичним особам майно, обмінювати, здавати в оренду будівлі та споруди, інвентар та інші матеріальні цінності на власний розсуд за згодою власників.
Факт погодження власниками відчуження майна, закріпленого за ЛОКом, не знайшов свого документального підтвердження. Доводи позивача в цій частині відповідачем1 з допомогою належних та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України доказів не спростовані.
В силу приписів, запроваджених ст. ст. 62, 63 ЦК УРСР (який діяв на момент укладення оскаржуваного договору), згідно яких угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють. Угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.
Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).
З матеріалів справи не вбачається, що оспорюваний договір в подальшому був схвалений. Наразі, в матеріалах справи відсутні, та на вимоги суду не представлені докази реального виконання оспорюваного правочину його сторонами (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні), що свідчить про відсутність спрямованості волевиявлення власників (засновників) на відчуження спірного майна.
Директор, діючи від імені Комплексу, вчинив оспорюваний правочин з перевищенням повноважень. Наведені обставини у своїй сукупності свідчать, що майно вибуло з володіння ЛОК «Марат», поза волею ЛОК «Марат», правонаступником якого виступає позивач.
Відповідно до статті 48 ЦК Української РСР (діяв на момент укладення спірного договору) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
В пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.99 р. N 02-5/111 зазначено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
З урахуванням встановлених обставин, спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 01.11.2001 р. не відповідає вимогам ст. ст. 62, 63 ЦК УРСР, Статуту ЛОК «Марат» а отже має бути визнаний судом недійсним.
Враховуючи викладені вище обставини, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат», м. Дзержинськ до Приватного підприємства «ТАЛА 2005», м. Дніпропетровськ, про визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від 01.11.2001 р., укладеного між лікувально-оздоровчим комплексом «Марат» та Приватним підприємством «Фламінго» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Що стосується вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат», м. Дзержинськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доненерговугілля», м. Донецьк господарський суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. Визначення суб'єктного складу сторін тісно взаємопов'язане з предметом позову, оскільки предмет позову визначає певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення.
Предметом позову у даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат», м. Дзержинськ про визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від 01.11.2001 р.
Вказаний договір купівлі-продажу укладений між лікувально-оздоровчим комплексом «Марат» (позивач) та Приватним підприємством «Фламінго» (відповідач1).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Доненерговугілля» не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу.
Згідно укладеного з відповідачем договору поруки № 03/11 від 03.11.2001 р., відповідач2 прийняв на себе зобов'язання відповідати за виконання зобов'язань Приватного підприємства «Фламінго» (Боржник) за договором купівлі-продажу б/н від 01.11.2001 р., в частині здійснення оплати в розмірі 175979,34грн. Порука в силу гл. 16 ЦК УРСР є різновидом забезпечення зобов'язань. Порука може забезпечувати лише дійсну вимогу (ч. 2 ст. 191 ЦК УРСР).
Позивачем не ставиться питання про визнання недійсним договору поруки № 03/11 від 03.11.2001 р., за таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Доненерговугілля» не може виступати як відповідач у спорі, що ґрунтується на визнанні основного зобов'язання (договору купівлі-продажу) недійсним.
З урахуванням викладених обставин, в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат», м. Дзержинськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доненерговугілля», м. Донецьк, про визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від 01.11.2001 р., укладеного між лікувально-оздоровчим комплексом «Марат» та Приватним підприємством «Фламінго» слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат», м. Дзержинськ до Приватного підприємства «ТАЛА 2005», м. Дніпропетровськ, про визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від 01.11.2001 р., укладеного між лікувально-оздоровчим комплексом «Марат» та Приватним підприємством «Фламінго» - задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу б/н від 01.11.2001 р., укладений між лікувально-оздоровчим комплексом «Марат» та Приватним підприємством «Фламінго».
В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат», м. Дзержинськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доненерговугілля», м. Донецьк, про визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від 01.11.2001 р., укладеного між лікувально-оздоровчим комплексом «Марат» та Приватним підприємством «Фламінго» - відмовити.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення підписано 11.06.2012 р.
Суддя Морщагіна Н.С.