01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"13" липня 2012 р. Справа № 17/036-12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Зерносвіт"
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про стягнення 132 446,52грн.
Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від позивача Розгонюк С.М. (дов. № 21/10 юр. від 21.06.2012р.);
від відповідача не з'явилися.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Зерносвіт" (далі -позивач) звернулося з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення 132 446,52грн. заборгованості, з яких: 127 160грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № РН-0000108 від 23.01.2012р., № РН-0000176 від 01.02.2012р., № РН-0000240 від 08.02.2012р., № РН-0000288 від 15.02.2012р., № РН-0000366 від 24.02.2012р., № РН-0000426 від 02.03.2012р., № РН-0000483 від 13.03.2012р., згідно договору поставки № 0124 від 10.01.2012р. товар, -381,48грн. інфляційних втрат, 4 723,33грн. пені та 944,67грн. 3 % річних. Також, позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову, згідно якого останній, в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, просив з метою забезпечення позову накласти арешт на рахунки та майно відповідача, яке прийнято судом.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 0124 від 10.01.2012р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2012р. порушено провадження у справі № 17/036-12, розгляд справи призначено на 13.07.2012р.
Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011р. передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
У судовому засіданні 13.07.2012р. суд, розглянувши клопотання позивача про накладення арешту на рахунки та майно відповідача, вирішив відмовити у його задоволенні, оскільки заявником не доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів до забезпечення позову.
В судовому засіданні 13.07.2012р. представник позивача підтримав позов повністю.
Представник відповідача в судове засідання 13.07.2012р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд
10.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Зерносвіт" (Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір поставки № 0124, згідно якого постачальник зобов'язався постачати товар (передавати у власність покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець -прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.
Предметом поставки є такий товар борошно. Обсяг та кількість постачання. Товар, вказаний в п. 2.1. договору, поставляється покупцю партіями. Кожна партія товару визначається специфікацією, в якій зазначається: найменування товару, кількість товару, що повинна постачатися в конкретній партії (п.п. 2.1., 2.2., 2.2.1., 2.2.2. договору).
Згідно п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. договору партія товару, що узгоджена замовленням повинна бути поставлена покупцю не пізніше 5 днів від дня узгодження замовлення постачальником. Замовлення передається через електронні засоби зв'язку, по факсу. Постачання здійснюється на умовах DDU (умови повинні викладатися відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів „Інкотермс" /редакція 2000 року/). Перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною. Пунктом постачання товару за договором є с. Шкарівка, Білоцерківський р-н., Київська обл.
Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з договором, визначається у видатковій накладній. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 21 календарного дня з моменту поставки відповідної партії товару відповідно до п. 3.3. договору.
Пунктом 7.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012р.
На виконання п. 1.1. договору поставки № 0124 від 10.01.2012р. позивач 23.01.2012р., 01.02.2012р., 08.02.2012р., 15.02.2012р., 24.02.2012р., 02.03.2012р. та 13.03.2012р. поставив відповідачу товар на загальну суму 438 460грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000108 від 23.01.2012р. на суму 62 260грн., № РН-0000176 від 01.02.2012р. на суму 62 260грн., № РН-0000240 від 08.02.2012р. на суму 62 260грн., № РН-0000288 від 15.02.2012р. на суму 62 260грн., № РН-0000366 від 24.02.2012р. на суму 62 260грн., № РН-0000426 від 02.03.2012р. на суму 62 260грн., № РН-0000483 від 13.03.2012р. на суму 64 900грн. (а.с. 11-17), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.
Відповідач, за отриманий на підставі видаткових накладних № РН-0000108 від 23.01.2012р., № РН-0000176 від 01.02.2012р., № РН-0000240 від 08.02.2012р., № РН-0000288 від 15.02.2012р., № РН-0000366 від 24.02.2012р., № РН-0000426 від 02.03.2012р., № РН-0000483 від 13.03.2012р. товар розрахувався частково на суму 311 300грн., внаслідок чого борг відповідача перед позивачем, на момент звернення позивача до суду з позовом (27.06.2012р.), склав 127 160грн. (438 460грн. -311 300грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 18-41).
Суд встановив, що після порушення провадження у справі (03.07.2012р.) відповідач сплатив на рахунок позивача 12 260грн. боргу, що підтверджується банківською випискою (а.с. 62), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткових накладних № РН-0000108 від 23.01.2012р., № РН-0000176 від 01.02.2012р., № РН-0000240 від 08.02.2012р., № РН-0000288 від 15.02.2012р., № РН-0000366 від 24.02.2012р., № РН-0000426 від 02.03.2012р., № РН-0000483 від 13.03.2012р. згідно договору поставки № 0124 від 10.01.2012р. товар, на момент судового розгляду справи склав 114 900грн. (438 460грн. -311 300грн. -12 260грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 18-41, 62), а також довідкою ТОВ „Зерносвіт" № 40 від 11.07.2012р. (а.с. 59), підписаною директором та головним бухгалтером товариства, а також скріпленою печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю „Зерносвіт".
Предметом позову є вимоги про стягнення 127 160грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № РН-0000108 від 23.01.2012р., № РН-0000176 від 01.02.2012р., № РН-0000240 від 08.02.2012р., № РН-0000288 від 15.02.2012р., № РН-0000366 від 24.02.2012р., № РН-0000426 від 02.03.2012р., № РН-0000483 від 13.03.2012р., згідно договору поставки № 0124 від 10.01.2012р. товар, -381,48грн. інфляційних втрат, 4 723,33грн. пені та 944,67грн. 3 % річних.
Суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що позивач на виконання п. 1.1. договору поставки № 0124 від 10.01.2012р. поставив відповідачу товар на загальну суму 438 460грн., а саме: згідно видаткових накладних № РН-0000108 від 23.01.2012р. на суму 62 260грн., № РН-0000176 від 01.02.2012р. на суму 62 260грн., № РН-0000240 від 08.02.2012р. на суму 62 260грн., № РН-0000288 від 15.02.2012р. на суму 62 260грн., № РН-0000366 від 24.02.2012р. на суму 62 260грн., № РН-0000426 від 02.03.2012р. на суму 62 260грн., № РН-0000483 від 13.03.2012р. на суму 64 900грн. (а.с. 11-17), який отриманий представником відповідача що підтверджується підписами та печатками відповідача на вищезазначених накладних; відповідач, в порушення п. 4.2. договору, за отриманий від позивача згідно видаткових накладних товар, розрахувався частково на суму 311 300грн., внаслідок чого борг відповідача перед позивачем, на момент порушення провадження у справі (03.07.2012р.), склав 127 160грн. (438 460грн. -311 300грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 18-41); після порушення провадження у справі (03.07.2012р.) відповідач сплатив на рахунок позивача 12 260грн. боргу, що підтверджується банківською випискою (а.с. 62), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткових накладних № РН-0000108 від 23.01.2012р., № РН-0000176 від 01.02.2012р., № РН-0000240 від 08.02.2012р., № РН-0000288 від 15.02.2012р., № РН-0000366 від 24.02.2012р., № РН-0000426 від 02.03.2012р., № РН-0000483 від 13.03.2012р. згідно договору поставки № 0124 від 10.01.2012р. товар, на момент судового розгляду справи склав 114 900грн. (438 460грн. -311 300грн. -12 260грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 18-41, 62).
Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
З огляду на те, що після порушення провадження у справі (03.07.2012р.) відповідач погасив 12 260грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № РН-0000108 від 23.01.2012р., № РН-0000176 від 01.02.2012р., № РН-0000240 від 08.02.2012р., № РН-0000288 від 15.02.2012р., № РН-0000366 від 24.02.2012р., № РН-0000426 від 02.03.2012р., № РН-0000483 від 13.03.2012р. згідно договору поставки № 0124 від 10.01.2012р. товар, суд вважає, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 114 900грн., розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 114 900грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № РН-0000108 від 23.01.2012р., № РН-0000176 від 01.02.2012р., № РН-0000240 від 08.02.2012р., № РН-0000288 від 15.02.2012р., № РН-0000366 від 24.02.2012р., № РН-0000426 від 02.03.2012р., № РН-0000483 від 13.03.2012р. згідно договору поставки № 0124 від 10.01.2012р. товар є обґрунтованою.
Водночас, як вбачається зі змісту позовної заяви та наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача, останній просив суд з урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) зменшити розмір основного боргу на суму 381,48грн. (від'ємних інфляційних збитків, нарахованих за період з квітня 2012р. по травень 2012р.).
З огляду на наведене та те, що суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог, розмір боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № РН-0000108 від 23.01.2012р., № РН-0000176 від 01.02.2012р., № РН-0000240 від 08.02.2012р., № РН-0000288 від 15.02.2012р., № РН-0000366 від 24.02.2012р., № РН-0000426 від 02.03.2012р., № РН-0000483 від 13.03.2012р. згідно договору поставки № 0124 від 10.01.2012р. товар складає 114 518,52грн. (114 900грн. -381,48грн.).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 0124 від 10.01.2012р., позивачем за період з 24.03.2012р. по 27.06.2012р. нарахована пеня в сумі 4 723,33грн., зокрема: 2 456,28грн. за період з 24.03.2012р. по 27.06.2012р. на суму боргу 62 260грн. та 2 267,05грн. за період з 04.04.2012р. по 27.06.2012р. на суму боргу 64 900грн.
Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6.5. договору сторін погоджено, що за порушення грошових зобов'язань за договором покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період не сплати зобов'язань, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов'язань, а також відшкодовує всі збитки які зазнав постачальник через невиконання умов договору покупцем.
Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 8), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 24.03.2012р. по 27.06.2012р. становить загалом 4 710,43грн., зокрема: 2 449,57грн. за період з 24.03.2012р. по 27.06.2012р. на суму боргу 62 260грн. та 2 260грн. за період з 04.04.2012р. по 27.06.2012р. на суму боргу 64 900грн.
Відтак, вимога про стягнення 4 723,33грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 4 710,43грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем за період з 24.03.2012р. по 27.06.2012р. нараховано 944,67грн. 3 % річних.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, арифметично вірний розмір 3 % річних, нарахованих за період з 24.03.2012р. по 27.06.2012р. складає 944,67грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 944,67грн. 3 % річних підлягає задоволенню повністю.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 114 518,52грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № РН-0000108 від 23.01.2012р., № РН-0000176 від 01.02.2012р., № РН-0000240 від 08.02.2012р., № РН-0000288 від 15.02.2012р., № РН-0000366 від 24.02.2012р., № РН-0000426 від 02.03.2012р., № РН-0000483 від 13.03.2012р. згідно договору поставки № 0124 від 10.01.2012р. товар, 4 710,43грн. пені та 944,67грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд
1. Провадження у справі в частині вимог до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення 12 260 (дванадцяти тисяч двохсот шестидесяти гривень) 00 коп. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № РН-0000108 від 23.01.2012р., № РН-0000176 від 01.02.2012р., № РН-0000240 від 08.02.2012р., № РН-0000288 від 15.02.2012р., № РН-0000366 від 24.02.2012р., № РН-0000426 від 02.03.2012р., № РН-0000483 від 13.03.2012р. згідно договору поставки № 0124 від 10.01.2012р. товар припинити.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Зерносвіт" (23241, Вінницька обл., Вінницький р-н., с. Стадниця, вул. Гонти, буд. 88; код ЄДРПОУ 31909523) 114 518 (сто чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень) 52 коп. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № РН-0000108 від 23.01.2012р., № РН-0000176 від 01.02.2012р., № РН-0000240 від 08.02.2012р., № РН-0000288 від 15.02.2012р., № РН-0000366 від 24.02.2012р., № РН-0000426 від 02.03.2012р., № РН-0000483 від 13.03.2012р. згідно договору поставки № 0124 від 10.01.2012р. товар, 4 710 (чотири тисячі сімсот десять гривень) 43 коп. пені, 944 (дев'ятсот сорок чотири гривні) 67 коп. 3 % річних, 2 648 (дві тисячі шістсот сорок вісім гривень) 67 коп. судового збору.
4. У задоволенні решти позову -відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено: 16.07.2012р.
Суддя П.В. Горбасенко