номер провадження справи 6/52/12
Запорізької області
18.07.12 Справа № 5009/2163/12
м. Запоріжжя
За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 17 -А)
До Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта -Січ" (69104, м. Запоріжжя, вул. Малиновського, 16)
Третя особа ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2), яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
про стягнення 6 661 грн. 72 коп.
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників :
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Від третьої особи: не з'явився
Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта - Січ" м. Запоріжжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 с. Новобогдановка Мелітопольського району запорізької області (м. Мелітополь Запорізької області), про стягнення 6 661 грн. 72 коп., суд -
Позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в порядку регресу в загальній сумі 6 661 грн. 72 коп., яка складається з суми страхового відшкодування в розмірі 6 245 грн. 73 коп., пені в сумі 372 грн. 27 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 43 грн. 72 коп.
Позивача надав заяву у справі, в якій він вказує, що при складанні позовної заяви була допущена описка в зазначенні винної у ДТП особи, а саме: замість ОСОБА_1 було зазначено по тексту позову ОСОБА_1
Заява позивача приймається судом. оскільки не суперечить чинному законодавству.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне: у листопаді 2011 року відповідачем була отримана претензія о виплаті страхового відшкодування позивачу у розмірі 6 775 грн. 73 коп. На вказану претензію відповідачем 01.12.2012 року направлено відповідь, яку було отримано позивачем, про це свідчить віза для ОСОБА_2 на відповіді відповідача. У зазначеній відповіді відповідач просив позивача надати для додаткового розгляду претензії ряд документів, та у зокрема, належно завірених копіях документів /у тому числі належну завірену копію платіжного доручення про виплату страхового відшкодування, страховий акт/. Вказана поточна відповідь на претензію була дана у зв'язку з тим, що не завірена у встановленому законодавством порядку копія платіжного доручення про перерахування позивачем страхового відшкодування не підтвердила юридичний факт такого перерахування та виникнення права регресу. Факт перерахування страхового відшкодування підтверджується тільки оригіналом платіжного доручення. Відповідно до ст. 6 Господарського процесуального кодексу України документи, які підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи у належно завірених копіях. Згідно листа Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.09.2003 р. № 267/07/3-2-3/1 «Щодо окремих питань здійснення страхової діяльності»доказами отримання страховиком права регресної вимоги можуть бути документи, які підтверджують фактичну виплату страхового відшкодування, розмір відшкодування та одержання його страхувальником, а саме: страховий акт, платіжні документи, рахунки та виписки з них. Відповідь відповідача на претензію позивача від 09.09.2011 року була залишена позивачем без уваги і відповіді. Відповідно зі ст. 35.1 Закону України «Щодо цивільно-правової відповідальності власників… транспортних засобів», у редакції 2009 року, (далі -Закон), для отримання страхового відшкодування особи, яка має право на його отримання подає страховику відповідну заяву. До вказаної заяви додаються документи, які визначені ст. 35 Закону. Обов'язок доказування своєї вимоги покладений Законом на заявника, пункт „г" ст. 35 Закону. Після отримання повного пакету документів, підтверджуючих обґрунтованість заявника страхова компанія приймає рішення про виплату. Відповідач вважає, що у зв'язку з тим, що позивач не надав на запит відповідача юридично вірно оформлені документи, то відмова задовольнити претензію була правомірною та у відповідності з діючим законодавством України. Якби позивач надав відповідачу витребувані документи тоді не було би спору. 11.06.2012 року відповідачем було отримано позовну заяву. До вказаної позовної заяви не були додані належно завірені копії платіжного доручення. Після отримання позовної заяви, у телефонній розмові з юристами позивача, відповідач отримав платіжні доручення з мокрими печатками, які підтверджують виплату страхового відшкодування позивачем та виникнення права регресу. У даний час прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у порядку регресу позивачу. Копія рішення буде пред'явлена у судовому засіданні. У зв'язку з тим, що у даний час готується виплата у розмірі 6 245 грн. 73 коп. позивачу, відповідач просить у позові відмовити. Також, відповідач вважає, що подання позову позивачем у господарський суд була не обґрунтованою у зв'язку з відмовою вислати необхідні документи для розгляду претензії, тому витрати по сплаті держмита відповідач просить покласти на позивача.
Розгляд справи відкладався.
18.07.2012р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.
До судового засідання позивач надіслав заяву, де зазначив що відповідач оплатив суму страхового відшкодування, і позивач просить в цій частині припинити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Заява позивача приймається судом, оскільки не суперечить чинному законодавству.
З матеріалів позовної заяви судом було встановлено дві адреси третьої особи: 1) АДРЕСА_1; 2) АДРЕСА_2.
Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були надіслані третій особі за двома адресами.
Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, що направлялась третій особі на адресу: АДРЕСА_1, були повернути до господарського суду поштовим відділенням із зазначенням на конверті "адресат не проживає".
Ухвала суду про порушення провадження у справі, що направлялась третій особі на адресу: АДРЕСА_2, була повернута до господарського суду поштовим відділенням із зазначенням на конверті "за минуванням строку зберігання".
Поштове повідомлення про вручення або не вручення ухвали про відкладення розгляду справи, що направлялась треті особі на адресу: АДРЕСА_2, від третьої особи не поверталась станом на день судового засідання.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (повідомленою суду позивачем в позові, та за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно пункту 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006р., до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України передбачено, що: перший (підписаний) примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Якщо зазначену відмітку про відправку оформлено відповідним чином, вона, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
Вказана позиція викладена в п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року.
На зворотній стороні ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи мають місце відмітки про відправлення необхідної кількості примірників цих ухвал суду сторонам по справі, що підтверджується вихідними реєстраційними номерами, які зазначені на зворотній стороні ухвал.
Таким чином, у суду є достатні докази направлення цих ухвал сторонам по справі та третій особі.
Позивач, відповідач та третя особа, повідомлені про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судове засідання 18.07.2012р. не з'явилась, третя особа про причини неявки суд не повідомила, всі витребувані судом документи не надала.
До судового засідання від позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за відсутністю їх представників.
Клопотання позивача та відповідача приймаються. оскільки не суперечать чинному законодавству.
Суд розглядає справу за відсутності представників сторін та третьої особи, за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача в судовому засіданні 03.07.2012р., суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
Позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в порядку регресу в загальній сумі 6 661 грн. 72 коп., яка складається з суми страхового відшкодування в розмірі 6 245 грн. 73 коп., пені в сумі 372 грн. 27 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 43 грн. 72 коп.
Відповідач оплатив страхове відшкодування в сумі 6 245 грн. 73 коп., що підтверджується платіжним доручення № 466 від 06.07.2012р., тобто після подачі позивачем позову до суду.
Провадження по справі в цій частині слід припинити, відповідно до ч. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки предмет спору, в цієї частині відсутній.
Судові витрати в цієї частині, відносяться на відповідача, оскільки спір до суду доведений з вини відповідача.
Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 43 грн. 72 коп. за період з 10.01.2012 року по 31.05.2012 року, а також пеню в сумі 372 грн. 27 коп. за період з 10.01.2012 року по 31.05.2012 року, на підставі п. 36.5 ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач зобов'язаний був оплатити страхове відшкодування по 09.01.2012р. включно.
Оскільки відповідач у встановлений термін заборгованість не оплатив, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача, та ці грошові кошти знецінилися за цей час, в зв'язку з інфляційними процесами в державі, з відповідача підлягає стягненню інфляційні витрати за період з лютого (оскільки, відповідно до листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997р, інфляція нараховується не за кожну дату місяця, а за повний місяць) по травень 2012р. (як зазначено в позовної заяві) в сумі 12 грн. 43 коп.
Доказів погашення відповідачем інфляційних витрат суду не надано.
За таких обставин, з відповідача підлягають стягненню інфляційні витрати в сумі 12 грн. 43 коп.
В частині стягнення інфляційних витрат в сумі 31 грн. 29 коп. слід відмовити.
Відповідно до п. 37.2 ст. 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Доказів погашення відповідачем пені в сумі 372 грн. 27 коп. суду не надано.
За таких підстав, з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 10.01.2012р. по 31.05.2012р. в сумі 372 грн. 27 коп.
Заперечення відповідача не приймаються судом по вказаним вище підставам, а також в зв'язку з наступним :
Відповідач безпідставно посилається на Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції 2009р., оскільки на момент пред'явлення позивачем регресної вимоги -07.10.2011р. (ар. с. 29), вже діяв вказаний Закон в редакції змін від 07.07.2011р.
07.10.2011 року позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 6264 про сплату страхового відшкодування в сумі 6 755 грн. 73 коп.
Листом вих. № 5549 від 01.12.2011 року відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування з причин не надання позивачем належним чином засвідчених копії документів до регресної вимоги та відсутності підтвердження виклику представників зацікавлених осіб на огляд транспортного засобу (ар. с. 29 на звороті).
Але, стаття 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" містить вичерпаний список підстав, за наявності яких страховик може відмовити у здійсненні страхового відшкодування.
Вказані відповідачем обставини в листі вих. № 5549 від 01.12.2011р., не являються підставою для відмови виплатити страхового відшкодування.
Також відповідач не надав суду вмотивованого рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, в порядку , передбаченому п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Враховуючі все вищевикладене, витрати по сплаті судового збору слід віднести на відповідача, пропорційно сумі задоволених та припинених позовних вимог, згідно ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 44 -49, 75, 82 -85 ГПК України, суддя
Позов задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Оранта-Січ" (69104, м. Запоріжжя, вул. Малиновського, буд. 16; код ЄДРПОУ 02307292; р/р невідомі) на користь Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Омега" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 17-А; код ЄДРПОУ 21626809; п/р № 26500010024980 у ПАТ Банк „Фінанси та Кредит", МФО 300131) пеню в сумі 372 (триста сімдесят дві) грн. 27 коп., інфляційні витрати в сумі 12 грн. 43 коп., судовий збір в сумі 1 601 грн. 93 коп. Надати наказ.
В частині стягнення інфляційних витрат в сумі 31 грн. 29 коп. відмовити.
Провадження по справі в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 6 245 грн. 73 коп. припинити.
Повне рішення складено 18.07.2012р.
Суддя Л.С. Місюра