19.07.12р. Справа № 30/5005/5566/2012
За позовом фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, с. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області
до відповідача-1: фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до відповідача-2: фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, м. Біла Церква Київської області
Третя особа: ОСОБА_1 м. Кривий Ріг
про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.04.2011 року, визнання недійсним договору про внесення змін до договору купівлі-продажу від 18.06.2011 року
Суддя Калиниченко Л.М.
Ухвалою господарського суду від 02.07.2012р. порушено провадження у справі № 30/5005/5566/2012 за позовом фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, с. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області до відповідача-1: фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, відповідача-2: фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, м. Біла Церква Київської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.04.2011 року, визнання недійсним договору про внесення змін до договору купівлі-продажу від 18.06.2011 року, залучено до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_1 м. Кривий Ріг, справу призначено до розгляду в засіданні на 17.07.12р.
Розпорядженням голови суду № 1293 від 06.07.12р. щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, справа передана до розгляду судді Калиниченко Л.М.
Згідно автоматичного розподілу справ, справа передана до розгляду судді Калиниченко Л.М., у зв'язку з чим справа ухвалою від 07.07.12р. прийнята до свого провадження, справу призначено до розгляду в засіданні на 07.08.12р. о 11:00год.
19.07.2012р. до господарського суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивач зазначає, що 07.06.2004 року Позивачем було укладено із Відповідачем-1 договір позики грошових коштів у простій письмовій формі строком на 1 рік. Відповідно до вказаного договору розмір позики склав 2 000 000,00 (два мільйони) грн. На підтвердження факту укладення договору позики та отримання Відповідачем-1 грошей, останнім 07.06.2004 року було видано розписку про отримання грошових коштів на суму 2 000 000,00 (два мільйони) грн. Але ні у строки, зазначені у договорі позики, ні станом на дату складання цієї заяви Відповідач-1 не виконав своїх зобов'язань.
В подальшому, Позивачу стало відомо, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2005 року було порушено провадження у справі № Б24/132/05 про банкрутство Відповідача-1.
В межах справи № Б24/132/05 між ліквідатором Відповідача-1 та Відповідачем-2, Третьою особою 21.04.2011 року було укладено договір купівлі-продажу будівель та споруд пансіонату «Ювілейний», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А., реєстровий № 1360 (далі - Договір купівлі-продажу).
18.06.2011 року було укладено договір про внесення змін до Договору купівлі-продажу будівель та споруд пансіонату «Ювілейний», посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А., реєстровий № 2135 (далі -Договір про внесення змін).
Як вважає позивач, будівлі та споруди пансіонату «Ювілейний», який був реалізований, фактично являють собою єдине належне Відповідачу-1 ліквідне майно, а його реалізація, яка відбувалась з численними порушеннями норм чинного законодавства, позбавила кредиторів Відповідача-1 можливості задовольнити свої вимоги до боржника.
Через оскарження вищевказаних Договорів в судовому порядку, Позивач вважає за необхідне вимагати накладення арешту на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Так, на думку Позивача, яка узгоджується із висновками, яких дійшов Дніпропетровський апеляційний господарський суд у Постанові від 15.05.2012 року, продаж
майна Відповідача-1 у 2011 році за оцінкою, проведеною у 2006 році, був спрямований на заниження вартості майна та передачу його саме зацікавленим особам, що має на меті ухилення від задоволення вимог кредиторів.
Крім того, Постановою від 15.05.2012 року, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2012 року було встановлено, що: «...ліквідне майно СПДБородкіна В.О. (будівлі та споруди пансіонату «Ювілейний»), за рахунок якого кредитори могли задовольнити свої вимоги, було незаконно реалізовано ліквідатором на користь третіх осіб, тобто фактично вибуло з власності банкрута».
Позивач просить суд звернути увагу суду, що заборгованість Відповідача-1 існує достатньо тривалий час, але жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості ним не було здійснено. Крім того, майно, належне Відповідачу-1, було реалізовано на користь Відповідача-2 та Третьої особи за заниженою вартістю з метою уникнення оплати заборгованості за договором позики. Відповідач-2 та Третя особа можуть вчинити дії, направлені на передачу права власності на зазначене майно третім особам, що у подальшому може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Необхідність накладення арешту на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, полягає ще у тому, що у разі ви знання спірних договорів недійсними, майно має бути повернуто до складу ліквідаційної маси. Можливість вільно розпоряджатись цим майном, яка існує на цей час, може призвести до того, що воно буде неодноразово реалізовано на користь третіх осіб, а це, в свою чергу, унеможливить виконання судового рішення і зробить марними всі спроби По зивача повернути власні кошти.
Відповідно до вимог ст. 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.
Як зазначено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Отже, відповідно до вищевикладеного задоволення заяви позивача щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно є адекватним заходом до забезпечення позову, що застосовується господарським судом та відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Зважаючи на те, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, значну суму позовних вимог, а також на те, що невжиття таких заходів може ускладнити, чи зробити неможливим виконання рішення, господарський суд вважає можливим задовольнити заяву позивача про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, с. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня, наступного за днем прийняття.
Ухвала як виконавчий документ підлягає негайному виконанню в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" та може бути пред'явлена до виконання протягом одного року з дня її прийняття.
Дату і номер рішення, дату набрання чинності рішенням, в ухвалі про забезпечення позову не зазначено, оскільки згадану ухвалу винесено до прийняття рішення по справі і стягненню за нею не здійснюється.
Суддя Л.М. Калиниченко