16.07.2012Справа №5002-3/1583-2012
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонячний Берег», ( м. Сімферополь, вул. Глінки,63)
до відповідача Державного підприємства «Лівадія», (м. Ялта, с.м.т. Лівадія, вул. Виноградна,2)
про визнання недійсним договору.
Суддя Господарського Суду
Автономної Республіки Крим
І.О. Соколова
представники:
Від позивача - представник Сергєєнко О.О. за дор. від 17.09.11р.
Від відповідача - представник не з'явився
Суть спору: У травні 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонячний Берег», м. Сімферополь , звернувся до Господарського суду Автономної республіки Крим ( надалі - ГС АРК) з позовом до відповідача - Державного підприємства «Лівадія», м. Ялта, про визнання недійсним договір про відстрочення та розстрочення виконання зобов'язань від 31.03.11р. , укладений між ТОВ «Сонячний берег» та ДП «Лівадія»
Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні договору від 31.03.11р. про відстрочення та розстрочення виконання зобов'язань, сторонами в момент його вчинення було порушено ЗУ «Про виконавче провадження» та ст. 121 ГПК України, так як спірний договір, на думку позивача, є по своєї суті мировою угодою, у зв'язку з чим він підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.
Ухвалою ГС АРК від 17.05.12р суддя ГС АРК Соколова І.О. прийняла даний позов до свого розгляду, справі привласнений номер №5002-3/1583-2012 з призначенням її до слухання на 06.06.12р. о 12-00г.
Ухвалою ГС АРК від 06.06.12р. суд відклав розгляд справи на 21.06.12р. у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання.
У судовому засіданні 21.06.12р. представник позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позові задовольнити .
Представник відповідача у судовому засіданні 21.06.12р. вимоги позивача не визнав , просив суд у позові відмовити з мотивів, викладених у відзиві на позов від 29.05.12р.
Зокрема, у своєму відзиві від 29.05.12р. представник відповідача зазначав, що, по-перше, згідно ч.3 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» , сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом. Але, на думку відповідача , спірний договір не є мировою угодою про закінчення виконавчого провадження, так як містить в собі зобов'язання про сплату грошових сум у відповідні періоди. По-друге, відповідно до ч. 1 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження», за наяв ності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звер нутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку вико нання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Однак, як вказує відповідач у своєму відзиві на позов, позивач не звертався до виконавчої служби для виконання судового наказу від 07.09.2010р, а тому порушення вищевказаної статті неможливе взагалі, так як наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим в рамках цієї норми права встановлюється тільки в рамках виконавчого провадження. По-третє, згідно ст.121 ГПК України сторони вправі звернутися до суду із відповідною за явою про відстрочення або розстрочення виконання рішення. Але, це право сторін не є поруше ним у спірному договорі, а є способом його виконання.
За згодою сторін у судовому засіданні 21.06.12р. була оголошена перерва до 05.07.12р. для надання відповідачем правоустановчих документів на ДП «Ліваідя»
Ухвалою ГС АРК від 05.07.12р. суд відклав розгляд справи на 16.07.12р. у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.
Представник позивача у судове засідання 16.07.12р. з'явився, підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Також, у судовому засіданні представник позивача повідомив суд, що ТОВ «Сонячний Берег» не пред'являв наказ ГС АРК від 07.09.10р. до виконавчої служби .
Відповідач у судове засідання 16.07.12р. не забезпечив явку свого представника, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був сповіщений належним чином, рекомендованою кореспонденцією за адресою державної реєстрації.
Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суддя -
На підставі рішення ГС АРК від 26.08.10р. по справі № 5002-23/4075-2010р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний Берег", м. Сімферополь до відповідача Державного підприємства "Лівадія" м. Ялта, про стягнення 6 186 360,80 грн. заборгованості за договором від 03.11.2008 року та додаткових угод до нього , позовні вимоги ТОВ «Сонячний берег» було задоволено у повному обсязі.
На користь позивача з Державного підприємства "Лівадія" було стягнуто 6186360,80 грн. безпідставно отриманих коштів, 25500,00 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. ( а.с. 22-24)
Не погодившись з вказаним рішенням від 26.08.10р по справі № 5002-23/4075-2010, ДП «Лівадія» звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду (надалі - САГС) з апеляційною скаргою. ( а.с. 25-32)
Постановою САГС від 19.10.10р. апеляційна скарга ДП «Лівадія» залишена без задоволення, а рішення ГС АРК від 26.08.10р по справі № 5002-23/4075-10 залишено без змін.
07.09.2010р. ГС АР Крим видано наказ на виконання рішення ГС АР Крим від 26.08.2010р. та постанови САГС від 19.10.2010р.
31.03.11р. між ТОВ «Сонячний Берег», м. Сімферополь та ДП «Лівадія» був укладений договір про відстрочення та розстрочення виконання зобов'язань. ( а.с. 34)
Відповідно до умов вказаного договору зобов'язання у сумі 6186360,80 грн, що виникли за договором б/н від 03.11.2008р. та додаткових угод б/н від 28.11.2008р., б/н від 12.01.2010р. до договору б/н від 03.11.2008р., виконуються Боржником (ДП «Лівадія») шляхом відстрочення та розстрочення у наступному порядку : З моменту підписання даного Договору Боржнику надається відстрочка виконання зобов'язань терміном три роки, тобто до 31 березня 2014 року
Крім того, сторони домовились ,що після спливу трирічного терміну з моменту підписання даного Договору грошове зобов'язання виконується з розстрочкою протягом восьми років шляхом щорічної одноразової сплати суми заборгованості рівними частками в розмірі 773 295,10 гривень за рік.
Перший платіж в розмірі 773 295,10 гривень повинен бути сплачений Боржником до 31 березня 2015 року, другий платіж до 31 березня 2016 року, третій платіж до 31 березня 2017 року, четвертий платіж до 31 березня 2018 року, п'ятий платіж до 31 березня 2019 року, шостий платіж до 31 березня 2020 року, сьомий платіж до 31 березня 2021 року. Останній платіж здійснюється до 31 березня 2022 року.
Крім того, ТОВ «Сонячний Берег» (кредитор) з моменту підписання даного Договору до 31.03.22022 року відмовилось від вчинення будь-яких дій щодо стягнення з Боржника на користь Кредитора (у тому числі шляхом примусового виконання в порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження") грошових коштів з сумі 6186360,80 гривень, щодо яких прийняте судове рішення господарським судом АР Крим від 26 серпня 2010 року у справі №5002-23/4075-2010, яке постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 19 жовтня 2010 року залишено без змін, про стягнення з
Боржника на користь Кредитора суми 6186360,80 гривень, при умовах виконання порядку розрахунків згідно даного договору.
Розглянувши позовні вимоги ТОВ «Сонячний Берег» , м. Сімферополь , суд не знаходить законних підстав для його задоволення у зв'язку з наступним.
Згідно ч.3 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом.
Але, спірний договір не є мировою угодою про закінчення виконавчого провадження, так як містить в собі зобов'язання про сплату грошових сум у відповідні періоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наяв ності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звер нутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку вико нання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
Однак, як встановлено судом в процесі розгляду справи , Товариство позивача не зверталося до виконавчої служби для виконання судового наказу від 07.09.2010 р.
Крім того, на думку суду , порушення вищевказаної статті неможливе , так як наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим в рамках цієї норми права, встановлюється тільки в рамках виконавчого провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовле ність двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ч. 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є ві льними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог ро зумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають пра во укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір), відповідно до ст.628 ЦК України.
Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є не додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені части нами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
При цьому, відповідно до змісту ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вичинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
П. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що право чин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Так, у пункті 9 цієї постанови встановлено , що згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й об ставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини.
У цьому разі, відповідно до статті 217 ЦК України, суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясува вши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.
Таким чином, на думку суду, позивачем не наведені норми, які б прямо встановлювали недійсність дого вору від 31.03.2011р., укладеного між сторонами, а посилання на незатвердження вказаного договору судом не може бути підставою для визнання його недійсним не тільки тому, що це не передбачено зако ном, а й тому, що саме це сторони і повинні зробити на виконання укладеного договору.
З урахуванням викладеного, суд не знаходить законних підстав для задоволення позову ДП «Керченський морський рибний порт», м. Керч.
Спір розглянуто за наявними у справі матеріалами. Інших документів сторонами не надано.
Згідно ст.. 49 ГПК України, при відмові у позові судові витрати відносяться на позивача.
Водна та резолютивна частини рішення оголошені у присутності представника позивача 16.07.12р
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49 , 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Сонячний Берег», м. Сімферополь до Державного підприємства «Лівадія», м. Ялта про визнання недійсним договору про відстрочення та розстрочення виконання зобов'язань від 31.03.11р. - відмовити.
2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Сонячний Берег», (м. Сімферополь, вул. Глинки,53, ЄДРПОУ 31173285) з державного бюджету України (р/р 31211206783002, код отримувача 38040558, МФО 824026) 21,00 грн. судового збору , як надмірно сплачений платіжним дорученням № 706 від 17.05.12р.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили
Повний текст рішення підписано суддею 17.07.12р.
Вказане рішення скерувати на адресу сторін рекомендованої кореспонденцією : Товариству з обмеженою відповідальністю «Сонячний Берег», ( м. Сімферополь, вул. Глінки,63), Державному підприємству «Лівадія», (м. Ялта, с.м.т. Лівадія, вул. Виноградна,2)
Суддя І.А. Соколова