12.07.2012Справа №5002-2/1480-2012
За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя», м. Сімферополь,
до відповідача Поштовського Житлово-комунального підприємства, смт. Поштове, Бахчисарайський район,
про стягнення 146 792, 38 грн.
Суддя Толпиго В.І.
Представники:
Від позивача - Фляга А.В. - представник, довіреність від 03.01.2012.
Від відповідача - не з'явився.
Суть спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Поштовського Житлово-комунального підприємства, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 146 792,38 коп., в тому числі суму основного боргу 143 776,34 грн., 3 % річних в сумі 448,38 грн.., пеню в сумі 2 277,27 грн. та інфляцію у сумі 290,39 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації № 409 від 19.06.2007, а також договір від 08.09.2010 про внесення змін до договору № 409 від 19.06.2007 та договір від 01.03.2011 про внесення змін до договору № 409 від 19.06.2007, на підставі якого відповідачем споживались послуги з водопостачання. Поштовське Житлово-комунальне підприємство свої зобов'язання по договорам виконало неналежним чином, в результаті чого сума заборгованості відповідача перед позивачем з урахуванням 3 % річних, інфляції та пені складає 146 792,38 грн. Вищенаведене і стало підставою для звернення із позовом до суду.
04.07.2012 від позивача надійшло пояснення від 03.07.2012 №1868, в якому на виконання вимог ували суду позивач надав пояснення стосовно нарахованих відповідачу об'ємів спожитих послуг з водопостачанню.
Крім того, позивач надав суду пояснення стосовно заявленої грошової вимоги у справі №5002-19/5137-2011 про банкрутство відносно відповідача. Позивач зазначає, що заборгованість відповідача у розмірі 146 792,38 грн., яка зазначена в позовній заяві від 26.04.2012 №1221 є поточною заборгованістю відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки виникла за період з 20.01.2012 по 21.03.2012, тобто після дати порушення провадження у справі про банкрутство відносно відповідача. Більш того, позивач зазначив, що сума заборгованості відповідача, яка виникла за період з 20.01.2012 по 21.03.2012 не була заявлена позивачем у справі про банкрутство №5002-19/5137-2011 не як конкурсні грошові вимоги, не як поточні грошові вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений за адресою, яка зазначена у позовній заяві, та яка підтверджується даними Головного управління статистики в Автономній Республіці Криму.
Однак, ухвала про порушення провадження у справі від 10.05.2012 повернулась на адресу суду. Крім того, ухвали про відкладення розгляду справи, які спрямовувались відповідачу, також повертались на адресу суду із приміткою поштового відділення - «за зазначеною адресою не проживає».
В постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а вразі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (розділ 3 п. 3.9.1).
Відповідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
встановив:
Між Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (водоканал) та Поштовським Житлово-комунальним підприємством (абонент) був укладений договір на відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків в комунальну каналізацію від 19 червня 2007 року (а.с.8-13).
08 вересня 2010 року та 01 березня 2011 року були укладені договори про внесення змін до договору №409 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію від 19.06.2007 (а.с.14-25).
Згідно пункту 1.1. договорів про внесення змін договір від 19.06.2007 укладений між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (виробник) та Поштовським Житлово-комунальним підприємством (споживач).
Відповідно пункту 2.2. договору виробник бере на себе обов'язок забезпечити споживача питною холодною водою (ГОС2874-82) при наявності води у джерелах та здійснювати водовідведення споживача.
Пунктом 2.3.договору передбачено, що споживач приймає на себе обов'язок споживати послуги водопостачання та водовідведення у кількості не більше встановленого нормативного об'єму (ліміту). Якщо споживач фінансується з бюджету будь-якого рівня (в подальшому бюджетні організації), то споживач зобов'язаний споживати послуги у кількості не більше, ніж на суму, визначеною кошторисом на утримання споживача в частині оплати послуг по водопостачанню та водовідведенню.
При цьому споживач приймає на себе обов'язок своєчасно оплачувати наданні йому послуги по водопостачанню та водовідведенню (п.2.5. договору).
Відповідно пункту 3.1. договору виробник надає послуги по водопостачанню та водовідведенню по тарифам, встановленими (узгодженими) органами місцевого самоврядування.
Пунктом 4.2.1. договору передбачено, що кінцевий розрахунок споживача за послуги по водопостачанню та водовідведенню здійснюються на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання абонентом пред'явленого водоканалом рахунку за спожиті послуги.
З матеріалів справи вбачається, що Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» пред'являло Поштовському Житлово-комунальному підприємству рахунки на оплату наданих послуг по водопостачанню №409 від 21.02.2012 на суму 2 763,60 грн. (а.с.26), №409 від 21.02.2012 на суму 323,40 грн. (а.с.27), №409 від 21.02.2012 на суму 873,18 грн. (а.с.28), №409 від 21.02.2012 на суму 96 336,26 грн. (а.с.29), №409 від 21.03.2012 на суму 328,57 грн. (а.с.30), №409 від 21.03.2012 на суму 93,72 грн. (а.с.31), №409 від 21.03.2012 на суму 1 699,64 грн. (а.с.32), рахунок №409 на суму 56 639,76 грн. (а.с.33). Всього відповідачу було пред'явлено рахунків на суму 159 058,13 грн. На перелічених рахунках стоїть підпис директора Поштовського Житлово-комунального підприємства із зазначенням дати отримання.
Порушуючи умови пункту 4.2.1. договору відповідач оплатив пред'явленні рахунки частково. На момент звернення із позовом до суду несплачена відповідачем сума основного боргу становила 143 776,34 грн.
Слід зазначити, що відповідно статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2011 за заявою кредиторів: Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим, Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим, до боржника: Поштовського Житлово-комунального підприємства, АР Крим, Бахчисарайський район, смт.Поштове порушено справу про банкрутство.
Таким чином, з приписів вищенаведеного Закону слідує, що сума заборгованості відповідача в розмірі 146 792,38 грн., яка зазначена в позовній заяві, є поточною заборгованістю, оскільки виникла за період з 20.01.2012 по 21.03.2012, тобто після дати порушення провадження у справі про банкрутство відносно відповідача.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України обумовлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В ході розгляду справи судом встановлено, що всупереч умовам договору, приписам Цивільного та Господарського кодексів України відповідач допустив односторонню відмову від виконання зобов'язань по договору по сплаті 143 776,34 грн., тоді як відповідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином позовні вимоги Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» про стягнення 143 776,34 грн. за послуги з водопостачання по договору №409 від 19 червня 2007 року підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя» також заявило вимоги про стягнення 2 277грн. пені за період з 25.02.2012 по 01.04.2012.
Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то воно підлягає стягненню у повному розмірі.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; при цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Крім того, сторони в договорах обумовили, по закінченню строку на оплату, вказану в розділі 4 даного договору, споживач за кожен день прострочення сплачує виробнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу (п.11.1.1 договору).
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачені штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Таким чином, виходячи з приписів зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 2 277,27 грн. пені, нарахованої з дотриманням вимог договору та пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Позивачем також були заявлені вимоги про стягнення 290,39 грн. витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції за період з 01.04.2012 по 13.04.2012 та 3% річних від суми простроченої заборгованості у розмірі 448,38грн. за період з 25.02.2012 по 13.04.2012, які також підлягають задоволенню.
Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 290,39 грн. витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції за період з 01.04.2012 по 13.04.2012 та 3% річних від суми простроченої заборгованості у розмірі 448,38 грн. за період з 25.02.2012 по 13.04.2012.
Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 12 липня 2012 року.
Повне рішення складено 17 липня 2012 року.
Керуючись ст.ст. 49,75,82, 84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Поштовського Житлово-комунального підприємства на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя» 143 776.34 грн. заборгованості, 290,39 грн. втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 448,38грн. три відсотки річних, 2 277,27 грн. пені, 2 935,85 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.І. Толпиго