21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
16 липня 2012 р. Справа 9/41/2012/5003
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком", код ЄДРПОУ 16479714 (вул. Солом"янська, 3, м. Київ, 03110)
до: Військової частини А-1185, код ЄДРПОУ 08158686 (21007, м. Вінниця, 7)
про стягнення 194 938,86 грн.
Головуючий суддя Балтак О.О.
Секретар судового засідання Шаравська Н.Л.
Представники сторін:
позивача: Шикір І.С. - представник за довіреністю № 421 від 15.06.12 р.;
відповідача: Бурденюк В.В. - представник за довіреністю № 1 від 16.07.12 р. (помічник командира).
Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком" заявлено позов до Військової частини А-1185 про стягнення 194938,86 грн., з яких 186 688,80 грн. - основного боргу; 5 056, 35 грн. - пені; 1 236,41 грн. - індексу інфляції; 1 957,30 грн. - 3 % річних.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 21.06.12 р., за вказаним позовом, порушено провадження у справі № 9/41/2012/5003 та призначено її до слухання в судовому засіданні на 03.07.12 р.
Однак, зважаючи на неявку на визначену дату до суду уповноваженого представника відповідача та невиконання останнім вимог попередньої ухвали, суд відклав розгляд справи на 16.07.12 р.
12.07.12 р. представником позивача до суду подано письмове доповнення № б/н від 12.07.12 р., до якого додано новий розгорнутий розрахунок заявленої до стягнення суми пені. З наданого уточненого розрахунку вбачається, що в результаті проведення повторного обрахунку позивачем отримано менший розмір пені, ніж попередньо заявлений. За таких обставин, суд враховуючи приписи ст. 22 ГПК України зазначений письмовий розрахунок пені прийняв до розгляду та задовольнив, розцінивши його як зменшення позовних вимог в частині стягнення пені до 4 445,91 грн..
16.07.12 р. в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги з урахуванням зменшеної суми пені підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.
В свою чергу, представник відповідача проти позову заперечив та підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву № 534 від 16.07.12 р. В якому зазначено, що Військова частина А-1185 підпорядкована Міністерству оборони України і веде господарську діяльність на підставі Положення про військове (корабельне) господарство ЗСУ, затвердженому наказом Міністерства оборони України № 300 від 16.07.1997 р..
14.12.2007 р. наказом Міністерства оборони України № 686 прийнято рішення, яким визначено, що всі питання щодо визнання представником заявленого до військової частини позову можливе за наявності письмової згоди керівника структурного підрозділу Міністерства оборони України. Тому, співвідповідачем у даній справі повинно бути Головне управління зв"язку ЗСУ.
Таким чином, Військова частина А-1185 вважає, що враховуючи те, що відповідач вжив всі необхідні заходи для виконання зобов"язань по оплаті послуг зв"язку, проте з незалежних від нього обставин обов"язок по розрахунках за підпорядковані військові частини взяло на себе Головне управління зв"язку ЗСУ згідно вищевказаного наказу, підстави для задоволення позову відсутні.
Окрім того, в ході розгляду справи представник відповідача звернувся з письмовим клопотанням (вх. № 08-46/8031/12 від 16.07.12 р.) зменшити заявлену до стягнення суму пені на власний розсуд суду у зв"зку із скрутною економічною ситуацією в країні та тим фактом, що Військова частина А-1185 є державною установою та фінансується з Державного бюджету України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
01.04.2003 р. між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком" (Виконавець) та Військовою частиною А-1185 (Споживач) укладено договір на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв"язку № 270/8.
Згідно п.1.1. договору Споживач здає, а Виконавець приймає на експлуатаційно-технічне обслуговування за Актом приймання-передачі (Додаток № 1, а.с. 15) такі засоби і споруди зв"язку КМ -7В 2 пари, КМ - 365, КМ - 365 4 пари, К - 60П, НПП, згідно з паспортом (Додаток № 2, а.с. 16 - 18) та необхідною для обслуговування нормативно-технічною документацією.
Пунктом 2.1.2. договору передбачено обов"язок Споживача своєчасно та в повному обсязі сплачувати суми згідно з розрахунком вартості послуг.
У розділі 3 договору сторонами визначено порядок проведення розрахунків, а саме вартість технічного обслуговування засобів зв"язку Споживача визначається згідно тарифів на додаткові послуги електрозв"язку. Розрахунки за експлуатаційно-технічне обслуговування проводяться щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунків Виконавця. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (п. 3.1. договору).
Однак, в ході слухання справи судом з"ясовано, що відповідач всупереч умовам договору за надані послуги за період з липня 2011 р. по квітень 2012 р. включно з позивачем не розрахувався, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи доказів розрахунків з позивачем згідно предмету позовних вимог (платіжні доручення, виписки банківських установ про рух коштів на рахунку, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо) на заявлену до стягнення суму.
За таких обставин, у відповідача перед позивачем утворився борг у розмірі 186 688,80 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи рахунками на оплату послуг.
З метою досудового врегулювання спору Виконавець (позивач) звертався до Споживача (відповідача) з письмовою претензією № 642/06 від 16.02.12 р. з проханням погасити існуючий борг. Проте, зазначена претензія була залишена відповідачем без реагування.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 270/8 від 01.04.2003 р. є договором про надання послуг.
В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем свої зобов'язання по експлуатаційно-технічному обслуговуванню засобів зв" язку виконувались належним чином.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення 186 688,80 грн. заборгованості підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення 4 445,91 грн. - пені з урахуванням проведених уточнень. Розглянувши дану вимогу, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 445,91 грн. - пені заявлено правомірно.
Проте, з урахуванням встановлених обставин справи суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені з огляду на таке.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Застосовуючи припис, який міститься в п. 3 ст. 83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.
Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки суд взяв до уваги майновий стан сторін, специфіку та суспільне значення діяльності відповідача, а також те, що причиною прострочення оплати за експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв"язку є неналежне фінансування відповідача з Державного бюджету.
Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує розмір пені до 1,00 грн.
Поряд з цим, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 236,41 грн. - індексу інфляції; 1 957,30 грн. - 3 % річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 236,41 грн. - індексу інфляції; 1 957,30 грн. - 3 % річних заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки надані позивачем розрахунки здійснені згідно вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.
За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати, пов"язані зі сплатою судового збору покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 82 - 85, 115, 116 ГПК України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені до 1,00 грн..
3. Стягнути з Військової частини А-1185, код ЄДРПОУ 08158686 (21007, м. Вінниця, 7) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком", код ЄДРПОУ 16479714 (вул. Солом"янська, 3, м. Київ, 03110) 186 688,80 грн. - основного боргу; 1,00 грн. - пені; 1 236,41 грн. - індексу інфляції; 1 957,30 грн. - 3 % річних; 3 886,57 грн. - судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення суду складено та оформлено 18 липня 2012 р.
Суддя Балтак О.О.
віддрук. 1 прим.:
1 - до справи