"18" липня 2012 р. Справа № 5024/1832/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2012 року у справі № 5024/1832/2011 Господарського суду Херсонської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", м. Херсон, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Херсонська область, про стягнення 38 375,34 грн. та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Херсонська область, до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", м. Херсон, про визнання недійсним додатку № 5 до договору про постачання електричної енергії,
за участю представників сторін:
позивача -Мишастий А.О. (дов. № 07/2103-12 від 03.01.12);
відповідача -ОСОБА_4,
У вересні 2011 року позивач ПАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ФОП ОСОБА_4 про стягнення 38 375,34 грн.
Вказував, що 28.11.04 між ним та відповідачем був укладений договір № 273 про постачання електричної енергії, а 09.11.09 зазначений договір викладено в новій редакції, згідно умов якого він зобов'язався здійснювати постачання відповідачу електричної енергії, а відповідач -сплачувати вартість спожитої електроенергії на встановлених договором умовах.
Зазначав, що додатком № 5 до договору № 273 для відповідача передбачено ІІ клас на пруги споживання електричної енергії та тарифну групу ІІ.VІІ.
Також вказував, що споживач помилково проводив розрахунки по 9 тарифній групі, в зв'язку з чим ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" здійснив перерахунок вартості спожитої відповідачем електричної енергії та виставив додатковий рахунок № 237_1 на суму 38 375,34 грн. з терміном оплати 5 діб.
Посилаючись на несплату відповідачем зазначеного рахунку, позивач просив стягнути з відповідача 38 375,34 грн.
У жовтні 2011 року ФОП ОСОБА_4 пред'явив у господарському суді зустрічний позов до ПАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" про визнання недійсним додатку № 5 до договору про постачання електричної енергії.
Посилаючись на ту обставину, що ПАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" самостійно змінено істотну умову договору, а саме: тарифну групу з ІХ на VІІ, позивач просив визнати недійсним додаток № 5 до договору про постачання електричної енергії № 237 від 28.11.04 в частині встановлення тарифної групи VІІ, з підстав, що передбачені ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 29 листопада 2011 року (суддя Александрова Л.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2012 року (колегія суддів у складі: Головея В.М. -головуючий, Мацюра П.Ф., Шевченко В.В.) первісний позов задоволено, в зустрічному позові відмовлено.
Постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" 38 375,34 грн. боргу та судові витрати.
Судові акти в частині задоволення первісного позову мотивовані посиланнями на помилкове здійснення розрахунку за спожиту відповідачем електричну енергію за тарифною групою ІХ, що є підставою до здійснення перерахунку вартості спожитої електроенергії за тарифною групою VІІ та покладення на відповідача обов'язку по її оплаті.
Рішення в частині відмови в зустрічному позові обґрунтовані відповідністю додатку № 5 до договору про постачання електричної енергії № 237 від 28.11.04, в частині встановлення тарифної групи VІІ, вимогам прейскуранту № 09-01 тарифів на електричну і теплову енергію, затвердженого постановою Держкомцін СССР № 152 від 28.02.90.
У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 188, 275, 276 ГК України, ст.ст. 3, 632, 633, 691 ЦК України, п.п. 5.5, 6.1 Правил користування електричною енергією та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про задоволення зустрічного позову та відмову в первісному позові.
Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 28.11.04 між сторонами у справі був укладений договір № 273 про постачання електричної енергії, згідно умов якого постачальник (позивач за первісним позовом) зобов'язався здійснювати постачання споживачу (відповідачу за первісним позовом) електричної енергії, а споживач -сплачувати вартість спожитої електроенергії на встановлених договором умовах.
Додатком № 5 до вказаного договору було визначено, що об'єкт споживача розраховується за тарифною групою ІХ, яка застосовується до населених пунктів, зокрема, гуртожитків.
09.11.09 сторонами було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 273 від 28.11.04, якою договір викладено у новій редакції.
Додатком № 5 до договору № 273, в редакції додаткової угоди від 09.11.09, визначено, що об'єкт споживача розраховується за тарифною групою VІІ, яка застосовується до непромислових споживачів.
Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень п. 1.2 прейскуранту № 09-01 тарифів на електричну і теплову енергію, затвердженого постановою Держкомцін СССР № 152 від 28.02.90, до VII тарифної групи непромислових споживачів відносяться, зокрема, готелі, будинки відпочинку, пансіонати, мотелі, кемпінги, туристичні бази; столові, закусочні, кафе, чайні, ресторани, буфети, фабрики кухні, комбінати харчування, домові кухні, молочно-роздаточні пункти дитячого харчування; всі інші, не вказані вище підприємства роздрібної торгової мережі і громадського харчування, що безпосередньо здійснюють продаж продовольчих і промислових товарів і полуфабрикатів і відпуск блюд і напоїв населенню.
По вказаному тарифу оплачується електрична енергія, що витрачається підприємствами торгівлі і громадського харчування на освітлення і виробничі технічні потреби незалежно від потужності установок і відомчої підпорядкованості підприємств торгівлі і громадського харчування, а також електрична енергія, що споживається відділами по доставці товарів до дому і які знаходяться безпосередньо при торгових підприємствах і підприємствах громадського харчування, холодильниками, складами і різними підсобними цехами (кулінарними, кондитерськими, розфасовочними і т.п.), продукція яких реалізується даним торговим підприємством або підприємством громадського харчування.
Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що об'єкт ФОП ОСОБА_4 до якого ПАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" здійснюється постачання електричної енергії складається з кафе на 50 посадочних місць, госпприміщень та житла для обслуговуючого персоналу, що відноситься до VII тарифної групи непромислових споживачів.
В зв'язку з тим, що розрахунки між сторонами помилково проводились по тарифній групі ІХ ПАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" було здійснено перерахунок вартості спожитої ФОП ОСОБА_4 електроенергії за період з листопада 2009 року по лютий 2011 року та виставлено додатковий рахунок № 273_1 від 25.08.11 на суму 38 375,34 грн. з терміном оплати 5 днів, який 26.08.11 був надісланий відповідачу.
Судами не встановлено, а матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу.
Таким чином, в порушення вказаних вище норм матеріального права та умов додатку № 5 до договору № 273, в редакції додаткової угоди від 09.11.09, відповідачем не здійснено оплату спожитої ним електроенергії за період з листопада 2009 року по лютий 2011 року, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в зазначеній вище сумі, яка обґрунтовано задоволена до стягнення судами попередніх інстанцій.
Щодо зустрічного позову про визнання недійсним додатку № 5 до договору про постачання електричної енергії № 237 від 28.11.04, в частині встановлення тарифної групи ІХ, необхідно зазначить про те, що зазначений додаток відповідає вимогам прейскуранту № 09-01 тарифів на електричну і теплову енергію, затвердженого постановою Держкомцін СССР № 152 від 28.02.90, тому правові підстави до визнання спірного додатку недійсним відсутні.
За таких обставин, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.
Доводи касаційної скарги про те, що ПАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" самовільно здійснено заміну тарифної групи з ІХ на VІІ, не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються укладеним між сторонами додатком № 5 до договору № 273, в редакції додаткової угоди від 09.11.09, яким визначено, що об'єкт споживача розраховується за тарифною групою VІІ.
З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає доводи, викладені в касаційній скарзі, необґрунтованими.
Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2012 року у справі № 5024/1832/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя: Дунаєвська Н.Г.
Судді: Мележик Н.І.
Подоляк О.А.