17.07.2012Справа №5002-18/1616-2012
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим"
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Докучаєвський"
про визнання недійним рішення загальних зборів у частині визначення вартості паю та стягнення 5144325,50 грн.
Суддя І.К. Осоченко
Представники:
Від позивача - Величко О.В. - представник, довіреність б/н від 30.05.2012.
Від відповідача - Дацко В.А. - представник, довіреність № 3 від 21.05.2012.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим" звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Докучаєвський", в якій просить суд визнати недійсним заяву про вихід товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим" зі складу асоційованих членів сільськогосподарського виробничого кооперативу "Докучаєвський" від 29 грудня 2011 року та визнати недійсним рішення загальних зборів членів сільськогосподарського виробничого кооперативу "Докучаєвський" № бн від 29 грудня 2011 року.
Позові вимоги мотивовані тим, що 19 грудня 2011 року загальними зборами членів сільськогосподарського виробничого кооперативу "Докучаєвський" прийнято рішення про виключення товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим" зі складу асоційованих членів сільськогосподарського виробничого кооперативу "Докучаєвський" з 19 грудня 2011 року. Позивача було порушено право як учасника кооперативу на право участі у кооперативі, яке складається з права участі в кооперативі та права повернення пайового внеску, це і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2012 року задоволено заяву про вжиття запобіжних заходів в частині витребування від сільськогосподарського виробничого кооперативу "Докучаєвський" письмових доказів.
18 червня 2012 року у судовому засіданні до початку розгляду справи представник позивача надав суду заяву про зміну предмету позовних вимог, у якій просив суд про наступне:
- визнати недійсним рішення Загальних зборів членів сільськогосподарського виробничого кооперативу "Докучаєвський", оформлені протоколом № б/н від 19 грудня 2011 року, в частині визначення вартості паю товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим" в розмірі - 1 391 886 грн. (мінус один мільйон триста дев'яносто одна тисяча вісімсот вісімдесят шість грн.) та не здійснення оплати пайового внеску товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим" при виході зі складу асоційованих членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Докучаєвський";
- стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Докучаєвський"на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим" 5144325,5 грн., що становить належну йому загальну частку у майні Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Докучаєвський" (89,21875 %) станом на 19 грудня 2011 року".
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2012 суд прийняв заяву позивача про зміну предмету позовних вимог та відклав розгляд справи на 03.07.2012.
Розпорядженням голови Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.06.2012 у зв'язку із відпусткою судді Чумаченко С.А. справа №5002-8/1616-2012 передана до провадження судді Господарського суду Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.
Справі привласнений № 5002-18/1616-2012.
Ухвалою від 27.06.2012 суд прийняв справу № 5002-18/1616-2012 до свого провадження.
03.07.2012 на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно (у тому числі посівів) відповідача у межах суми позовних вимог в розмірі 5144325,50 грн.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, судом встановлено наступне:
Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заходами до забезпечення позову є, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Тобто, вирішення питання щодо доцільності вжиття заходів по забезпеченню позову можливе саме у випадку існування припущень щодо того, що у майбутньому можуть виникнути обставини, які значно ускладнять, або навіть унеможливлять його виконання, а також припущення щодо того, що відповідач або інші особи можуть своїми діями привести до таких незворотних наслідків.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 «Про деякі питання практики забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами як це встановлено положеннями ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Крім того, вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги. Так, у позові про стягнення грошей слід застосовувати накладення арешту на кошти. Також суд вважає необхідним суд зазначити наступне.
Заходи із забезпечення позову є заходами превентивного характеру, тобто вони застосовуються лише у випадку існування загрози, що невжиття таких заходів може утруднити виконання можливого рішення господарського суду.
Однак позивачем всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представлено доказів відсутності коштів у боржника та не надано суду доказів того, що у наступному виконання судового рішення може утруднитися, тобто взагалі не доведена наявність підстав застосування заходів забезпечення позову саме у той спосіб, який вказаний у заяві про забезпечення позову.
Отже, з урахуванням викладеного, заява позивача щодо забезпечення позову вважається судом такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим" про забезпечення позову (вх. № 20331 від 03.07.2012) відмовити.
Суддя І.К. Осоченко