"19" липня 2012 р. Справа № 5006/24/28/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -головуючого (доповідача), Бондар С.В., Капацин Н.В., за участю представників:
позивача -Демчука О.В.
відповідача -
третіх осіб -
розглянувши касаційну скаргу ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Донецької області від 26 березня 2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16 травня 2012 року у справі за позовом ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" до ТзОВ "Маргаз", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ЗАТ "Укргаз-енерго", ПАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", ПАТ по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно -356,852 тис.куб.м. природного газу, який було відібрано ТзОВ "Маргаз" в лютому 2008 року із газотранспортної системи ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України",
У лютому 2012 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно, а саме 356,852 тис.куб.м природного газу, який було відібрано ТзОВ "Маргаз" в лютому 2008 року із газотранспортної системи ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України".
Ухвалою господарського суду Донецької області від 15 березня 2012 року залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"; Закрите акціонерне товариство "Укргаз-енерго" та Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз".
Рішенням господарського суду Донецької області від 26 березня 2012 року (суддя Величко Н.В.) відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача до ТзОВ "Маргаз" про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно - 356,852 тис.куб.м природного газу, спожитого у лютому 2008 року.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16 травня 2012 року рішення господарського суду залишено без змін.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові рішення, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог позивача.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Укргаз-Енерго" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальності "Маргаз" (покупець) був укладений договір №85/77/Х-08 на постачання природного газу, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у
власність покупця природний газ в обсязі, визначеному п.2 цього договору, а відповідач зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в порядку, передбаченому умовами укладеного договору.
Пунктом 2.1.1 укладеного договору сторонами були визначені обсяги газу, які планується поставляти за даним договором протягом 2008 року.
Згідно п.4.4 вказаного договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акту-приймання передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та Газорозподільним підприємством. Обсяг газу, вказаний в акті приймання-передачі газу, є остаточним, обов'язковим для сторін, і є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Акт приймання -передачі газу є невід'ємною частиною даного договору.
На підставі п.6.2 укладеного договору покупець здійснює попередню оплату за газ, що передається за даним договором щодекадно: до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки, а також до 5 і 15 числа місяця поставки на підставі рахунків-фактур, виставлених постачальником покупцеві.
Згідно п.6.2.4 договору покупець здійснює попередню оплату газу в повному розмірі та у строк, вказані у відповідному рахунку-фактурі постачальника на поточний рахунок постачальника, який зазначено в такому рахунку-фактурі.
Відповідно до п.6.2.1 постачальник виставляє покупцеві рахунки-фактури на оплату газу виходячи з обсягу поставки газу в кожній декаді місяця поставки та ціни газу, вказаної в додатковій угоді до даного договору.
Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій при розгляді справи, на виконання умов укладеного договору ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" виставило відповідачу відповідні рахунки-фактури для оплати за поставлений природний газ в обсязі 356,852 тис. куб.м на загальну суму 448722,96 грн., що підтверджується матеріалами справи (т.1, а.с.69-72).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів та вірно встановлено судами, відповідач сплатив і остаточно розрахувався з ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" за поставлений, згідно укладеного договору, природний газ та його транспортування у лютому 2008 року, сплативши суму 448722,96 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т.1, а.с.73, 74).
Також, на підтвердження фактичного здійснення господарської операції згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" були виписані відповідачу податкові накладні на поставлений природний газ у лютому 2008 року, а саме: №1023 від 04.02.2008 року, №1198 від 11.02.2008 року, № 1292 від 14.02.2008 року, № 1395 від 18.02.2008 року, № 1572 від 25.02.2008 року (т.1, а.с.75-79).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору відповідач направляв на адресу ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО", в тому числі і акт приймання-передачі природного газу, спожитого в лютому 2008 року в обсязі 356,852 тис. куб.м (т.1, а.с.82).
Оскільки акти приймання-передачі, які направлялись відповідачем на адресу ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" для підписання останній не повернув, відповідач листом №533 від 18.11.2008 року (т.1, а.с.85) звертався до ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" з проханням направити на його адресу підписані акти прийому-передачі за лютий 2008 року.
Звертаючись з позовом до суду, позивач послався на те, що природний газ в загальному обсязі 356,852 тис.куб.м був спожитий відповідачем без наявності правових підстав для цього, оскільки ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО", з яким у відповідача були наявні договірні відносини щодо поставки природного газу у 2008 році, не були виділені обсяги природного газу в лютому 2008 року для подальшої їх передачі відповідачу та просив суд зобов'язати відповідача повернути йому безпідставно набуте майно в обсязі 356,852 тис.куб.м природного газу, який було відібрано ТзОВ "Маргаз" в лютому 2008 року із газотранспортної системи ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України".
На підставі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно ст.1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставне набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Як встановлено судами попередніх судових інстанцій під час розгляду справи, позивач в порушення вказаних норм права не надав суду належних доказів в підтвердження факту отримання відповідачем у лютому 2008 року природного газу без достатньої правової підстави.
З огляду на наведене, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно прийшов до висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог і, відповідно до вимог закону, правильно відмовив в позові.
За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень суди повно і всебічно перевірили всі обставини справи, дали належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняли законні і обгрунтовані судові рішення, які необхідно залишити без змін.
Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Донецької області від 26 березня 2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16 травня 2012 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Головуючий Дерепа В.І.
С у д д і: Бондар С.В.
Капацин Н.В.