"17" липня 2012 р. Справа № 12/5025/272/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючого Кочерової Н.О.,
суддівІванової Л.Б., Самусенко С.С.,
розглянувши касаційну скаргу селянського товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-наукове племінне господарство по розведенню свиней -Агрофірма "Маяк"
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 року
у справі№ 12/5025/272/12 господарського суду Хмельницької області
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Атлантик"
доселянського товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-наукове племінне господарство по розведенню свиней -Агрофірма "Маяк"
простягнення 20 328, 00 грн. заборгованості по рахунках
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: не з'явилися
У березні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агровет Атлантик" звернулося до господарського суду з позовом до селянського товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-наукове племінне господарство по розведенню свиней -Агрофірма "Маяк" про стягнення 20 328, 00 грн. заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу Д-1 № 284 від 04.10.2010 року не розрахувався за отриманий по видатковій накладній № 5893 від 02.11.2011 року товар.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.03.2012 року (суддя: Шпак В.О.) у позові відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що предмет спору у даній справі відсутній, оскільки відповідач сплатив позивачу спірну суму боргу до порушення провадження у справи.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 року (судді: Грязнов В.В. -головуючий, Мельник О.В., Саврій В.А.) рішення місцевого суду змінено, скасовано його в частині розподілу судових витрат. Покладено витрати по сплаті судового збору на відповідача. В решті рішення залишено без змін.
При цьому, апеляційний господарський суд, керуючись ч.2 ст. 49 ГПК України виходив з того, що покладення місцевим господарським судом на позивача витрат по сплаті судового збору не має правових підстав, оскільки спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача -затримки в оплаті спірної суми боргу, що змусило позивача звернутись з позовом у даній справі .
В касаційній скарзі селянське товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-наукове племінне господарство по розведенню свиней -Агрофірма "Маяк" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати в частині зміни рішення місцевого господарського суду стосовно розподілу судових витрат, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.10.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агровет Атлантик" (продавець) та селянським товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-наукове племінне господарство по розведенню свиней -Агрофірма "Маяк" (покупець) укладено договір купівлі-продажу Д-1 № 284, за умовами якого продавець зобов'язався продати та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити товар, сплативши за нього визначену договором суму.
Право власності на придбаний товар переходить від продавця до покупця з моменту отримання поставленого товару відповідно до умов Договору за видатковими накладними (п.1.3 договору).
Згідно з п.4.4 та п. 4.5 договору, покупець проводить оплату ціни товару шляхом перерахування на банківський рахунок продавця грошових коштів в сумі, зазначеній у рахунку-фактурі. Датою оплати вважається надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Покупець зобов'язується провести 100% оплату за заявлену партію товару (визначену у рахунку-фактурі) до моменту відпущення товару зі складу продавця.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 20 328, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 5893 від 02.11.2011 року та довіреністю № 297 від 02.11.2011 року, виданою СТОВ "Виробничо-наукове племінне господарство по розведенню свиней -Агрофірма "Маяк" на ім'я Собка П.В.
06.12.2011 року позивач звернувся з листом до відповідача, в якому просив оплатити поставлений товар на суму 20 328, 00 грн. протягом 2-х банківських днів з моменту отримання листа. Однак, відповідач у встановлений в претензії строк поставлений товар не оплатив.
28.02.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агровет Атлантик" надіслало на адресу господарського суду Хмельницької області позовну заяву з додатками про стягнення з СТОВ "Виробничо-наукове племінне господарство по розведенню свиней -Агрофірма "Маяк" 20 328, 00 грн. боргу.
При цьому, копія позовної заяви з додатками до неї надіслана позивачем на адресу відповідача 07.02.2012 року.
Позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Атлантик" надійшла до суду господарського суду Хмельницької області 05.03.2012 року, провадження у справі № 12/5025/272/12 порушено на наступний день -06.03.2012 року, справу призначено до слухання на 19.03.2012 року.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що СТОВ "Виробничо-наукове племінне господарство по розведенню свиней -Агрофірма "Маяк" платіжними дорученням № 152 від 29.02.2012 року перерахувало позивачу 20 328, 00 грн. за отриманий по видатковій накладній № 5893 від 02.11.2011 року товар.
Таким чином, вартість товару була сплачена відповідачем лише через 2 місяці після отримання ним претензії -29.02.2012 року. Відтак, на момент порушення місцевим господарським судом провадження у справі -заборгованість була фактично погашена відповідачем, тобто предмет спору був відсутній.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
Згідно з п. 4.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Таким чином, враховуючи те, що провадження у даній справі було порушено після повного погашення відповідачем спірної заборгованості, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд цілком вірно та мотивовано відмовив у задоволенні позову з огляду на відсутність предмету спору у даній справі.
Крім того, як визначено в ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині розподілу судових витрат апеляційний господарський суд, керуючись ч.2 ст. 49 ГПК України виходив з того, що покладення на позивача витрат зі сплати судового збору є безпідставним, оскільки спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій самого відповідача -затримки в оплаті спірної суми боргу, що і змусило позивача звернутись з позовом у даній справі.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції цілком правомірно скористався наданим йому ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України правом та вірно здійснив розподіл судових втрат у даній справі з урахуванням того, що підставою для звернення позивача з позовом до суду та сплати ним судових витрат стали неправомірні дії відповідача в частині неналежного виконання зобов'язань за договором.
Вказані обставини свідчать, що суд апеляційної інстанції цілком правомірно поклав на недобросовісну сторону обов'язок повернути позивачу понесені ним судові витрати.
Відтак, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду є обґрунтованою та законною. Посилання скаржника на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу селянського товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-наукове племінне господарство по розведенню свиней -Агрофірма "Маяк" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 року у справі № 12/5025/272/12 без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: Л. Іванова
С. Самусенко