"17" липня 2012 р. Справа № 21/150-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіШевчук С.Р.
суддівВоліка І.М. Коваленко С.С.
розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 р.
у справі№ 21/150-10 господарського суду Київської області
за позовомПублічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр"
простягнення 929 229,03 євро
в судовому засіданні взяли участь представники:
- - позивача: Чижук Н.М., дов. № 623 від 01.09.2010 р.
- відповідача Каменський Д.Г., дов. б/н від 03.01.2012 р.
У липні 2010 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 111 від 22.08.2007р.
Рішенням господарського суду Київської області від 23.11.2011 р. (суддя Ярема В.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 р. (у складі головуючого Кропивної Л.В., суддів Поляк О.І., Рудченка С.Г.) у справі № 21/150-10, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" 653117 євро 00 євроцентів заборгованості по сплаті кредиту, 67127 євро 90 євроцентів пені за порушення строків сплати кредиту, що за курсом НБУ станом на 08.06.2010 р. становить 635 835 грн. 46 коп., 171 936 євро 33 євроценти заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 17 623 євро 69 євроценти пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, що за курсом НБУ станом на 08.06.2010 р. становить 166 931 грн. 59 коп.
Виконання даного рішення розтрочено строком на 35 місяців зі сплатою:
- з грудня 2011 року по травень 2013 року зі щомісячною сплатою по 4 500,00 євро та 10 000,00 грн.;
- з червня 2013 року по листопад 2013 року зі щомісячною сплатою по 9 000,00 євро та 20 000,00 грн.,
- з грудня 2013 року по листопад 2014 року зі щомісячною сплатою по 62 967,44 євро та 45 727,09 грн.
Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими актами, ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 р. та рішення господарського суду Київської області від 23.11.2011 р. у справі № 21/150-10, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неправомірно не було прийнято заяви банку про збільшення розміру позовних вимог, якими заявлено про стягнення відсотків за користування кредитом та пені за нові періоди нарахування. Також скаржник не погоджується з застосуванням судом апеляційної інстанції позовної давності до вимог про стягнення пені в зв'язку з визнанням боргу ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" укладенням додаткових угод до кредитного договору. Скаржник зазначає, що рішення господарського суду Київської області не має обґрунтованого висновку щодо наявності обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.
Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 09.07.2012р. склад колегії суддів змінено та призначено колегію суддів у складі головуючого судді Шевчук С.Р., суддів Воліка І.М. та Коваленко С.С. для розгляду касаційної скарги у справі №21/150-10.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 22.08.2007р. між ВАТ акціонерний банк "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ акціонерний банк "Укргазбанк", та ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" (позичальником) був укладений кредитний договір № 111 (з урахуванням договорів про внесення змін та доповнень), за умовами якого банк зобов'язався відкрити позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію із загальним лімітом 653 117,00 євро зі строком повернення не пізніше 07.12.2009р.
Відповідно до п.1.4.1 кредитного договору за використання кредитних коштів у межах встановленого згідно п.1.3 цього договору терміну кредитування процентна ставка встановлена у розмірі 13,5% річних.
Згідно з п. 1.4.2 кредитного договору за користування кредитними коштами понад термін, визначений в п.1.3 цього договору, процентна ставка встановлювалася у підвищеному розмірі -23,5% річних.
Нарахування процентів по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи із фактичної кількості календарних днів у році (п. 1.4.3 кредитного договору).
Відповідно до п.1.4.4 кредитного договору строк сплати процентів -один раз на місяць, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання договору.
Договорами про внесення змін та доповнень № 5 від 11.12.2008 р., № 6 від 31.03.2009 р., № 7 від 21.04.2009 р., № 8 від 25.05.2009 р. до кредитного договору сторони домовились: проценти, нараховані з 01.09.2008 р. по 30.11.2008 р. мають бути сплачені не пізніше 05.01.2009 р.; нараховані з 01.12.2008 р. по 28.02.2009 р. -не пізніше 20.04.2009 р.; нараховані з 01.12.2008 р. по 31.03.2009 р. -не пізніше 22.05.2009 р.; нараховані з 01.12.2008 р. по 30.04.2009 р. -не пізніше 24.08.2009 р.
Згідно з банківською випискою з особового рахунку ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" банк на виконання умов кредитного договору надав позичальнику кредит у розмірі 653 117,00 євро.
Позичальник взятих на себе за кредитним договором зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним належним чином не виконав, кредитні кошти у розмірі 653 117,00 євро у строк до 07.12.2009р. не повернув, нараховані банком проценти за користування ними у повному обсязі не сплатив.
За розрахунками банку, станом на день звернення до господарського суду з позовом заборгованість ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" за кредитним договором становила:
- 653 117,00 євро -заборгованість за кредитом;
- 171 936,33 євро -заборгованість за процентами за період з листопада 2008р. по червень 2010 р., в тому числі: 3 364,00 євро заборгованість за підвищеними процентами за період з 01.06.2010 р. по 08.06.2010 р.
З урахуванням вищезазначеного, а також в зв'язку з тим, що відповідач заборгованість по тілу кредиту у розмірі 653 117,00 євро визнав у повному обсязі, доказів її погашення господарському суду не надав, апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог у цій частині позову.
Згідно з наданим банком розрахунком за період з серпня 2007р. по червень 2010р. відповідач мав сплатити 268 164,07 євро відсотків за користування кредитом з урахуванням відсоткових ставок, передбачених п.1.4.1 (13,5% річних) та п. 1.4.2 (23,5% річних) кредитного договору.
Судами встановлено, що внаслідок неналежного виконання позичальником своїх обов'язків за кредитним договором в частині щомісячної сплати процентів за користування кредитом (сплатив частково у сумі 96 228,34 євро) утворилась заборгованість у розмірі 171 936,33 євро за період з листопада 2008 р. по червень 2010 р.
На підставі ч. 1 ст. 530, ст.ст. 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175, 193 Господарського кодексу України суди першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за неповернутим кредитом у розмірі 653 117 євро та простроченої заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в період з листопада 2008 р. по червень 2010 р. у розмірі 171 936,33 євро.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх обов'язків за кредитним договором банк просив стягнути з ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" 83 803,72 євро пені за несвоєчасне повернення кредиту з 22.08.2008 р. по 08.06.2010 р., що за курсом НБУ станом на 08.06.2010 р. становить 793 879,51 грн., та 20 371,98 євро пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у період з 06.09.2007 р. по 08.06.2010 р., що за курсом НБУ станом на 08.06.2010 р. становить 192 978,15 грн.
Згідно з п. 5.3 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період існування заборгованості, обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості.
У п. 5.10 кредитного договору сторони визначили, що строк позовної давності (крім вимог про стягнення неустойки) за цим договором становить три роки у відповідності до чинного законодавства України. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені).
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в частині 67127 євро 90 євроцентів за порушення строків сплати кредиту за період з 08.12.2009 р. по 08.06.2010 р. та 17623 євро 69 євроцентів за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за період з 09.07.2009 р. по 08.06.2010 р.
Колегією суду касаційної інстанції не приймаються доводи скаржника щодо неправильного застосування судом першої інстанції позовної давності до вимоги про стягнення пені, оскільки додатковими угодами № 5 від 11.12.2008 р., № 6 від 31.03.2009 р., № 7 від 21.04.2009 р., № 8 від 25.05.2009р. до кредитного договору № 111 від 22.08.2007 р. сторони узгодили перенесення строків сплати процентів, в той час як застосування позовної давності було заявлене відповідачем відносно вимог про стягнення пені.
Також, судом першої інстанції правомірно не були прийняті заяви про збільшення розміру позовних вимог, а саме заборгованості за простроченими процентами та пенею за несвоєчасне повернення кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, оскільки нарахування було здійснено за нові періоди, що свідчить про фактичну зміну предмету позову, про яку відповідно до вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач має право заявити до початку розгляду господарським судом справи по суті.
Щодо доводів скаржника про необґрунтованість рішення господарського суду Київської області від 23.11.2011 року в частині розстрочки виконання даного рішення строком на 35 місяців, колегія суду касаційної інстанції вважає, що в цій частині касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Задовольняючи клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення на 35 місяців, суд першої інстанції взяв до уваги доводи відповідача про особливість господарської діяльності товариства, яка полягає у видобутку, виробництві та продажу будівельних матеріалів, а тому отримання ним прибутку носить поетапний характер і ставиться у залежність від кількості укладених договорів та проведених розрахунків з контрагентами. Крім того, господарський суд оцінив подані відповідачем банківські довідки про відкриті поточні рахунки ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр", копії звітів про фінансові результати за 2011 рік, а також баланси станом на 31.12.2010р. та 31.03.2011р. та фінансові надходження, які плануються підприємством від виконання господарських договорів та від розрахунків з дебіторами, в результаті чого прийшов до висновку про неможливість разової виплати грошових коштів за даним рішенням, що може призвести до ліквідації підприємства у зв'язку з примусовим виконанням судового рішення.
Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що відповідно до ст.ст. 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а підприємницька діяльність здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Також всупереч вимогам ч. 1 ст. 121 ГПК України господарським судом не було досліджено та не встановлено, які самі обставини ускладнюють або роблять неможливим виконання судового рішення у даній справі, та які саме виняткові обставини стали підставою для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 23.11.2011 р.
За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. та рішення господарського суду Київської області від 23.11.2011р. у справі № 21/150-10 підлягають скасуванню в частині розстрочки виконання рішення господарського суду Київської області від 23.11.2011р. у даній справі.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. та рішення господарського суду Київської області від 23.11.2011р. у справі № 21/150-10 скасувати в частині розстрочки виконання рішення господарського суду Київської області від 23.11.2011р. у даній справі. В решті залишити без змін.
Головуючий суддя С.Р. Шевчук
С у д д я І.М. Волік
С у д д я С.С. Коваленко