19 липня 2012 року м. Київ К-37247/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бухтіярова І.О., Маринчак Н.Є,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі -Луцька ОДПІ)
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2009
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010
у справі № 2а-18728/09/0370 (71411/09/9104)
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі -СПД ОСОБА_1)
до Луцької ОДПІ
та Головного управління державного казначейства України у Волинській області
про стягнення бюджетної заборгованості.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010, позов задоволено; з Державного бюджету України на користь СПД ОСОБА_1 стягнуто бюджетну заборгованість з ПДВ за травень 2008 року в сумі 43912 грн. з тих мотивів, що право платника на отримання бюджетного відшкодування не залежить від результатів зустрічних перевірок його постачальників за умови відсутності порушень податкової дисципліни з боку такого платника під час формування від'ємного значення ПДВ.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Луцька ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити в позові, посилаючись на відсутність доказів надходження до бюджету відповідної суми ПДВ як правореалізуючого факту для отримання позивачем оспорюваної суми бюджетного відшкодування.
Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Луцької ОДПІ з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що у декларації з податку на додану вартість за травень 2008 року позивачем було задекларовано суму бюджетного відшкодування в розмірі 51080 грн. За наслідками проведення контролюючим органом виїзної позапланової перевірки СПД ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування зазначеної суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за вказаний звітний період, оформленої актом від 19.08.2008 № 616/17-235/НОМЕР_1, порушень позивачем правил оподаткування виявлено не було; однак у поверненні позивачеві 43912 грн. ПДВ було відмовлено з причин неможливості підтвердити факт надходження цієї суми податку до бюджету за наслідками проведення зустрічних перевірок його постачальників.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Таким чином, на підставі наведених законодавчих приписів за умови дотримання платником порядку формування податкового кредиту від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету. При цьому, як вірно зазначили попередні судові інстанції, чинне законодавство не передбачає такої передумови виникнення у платника права на отримання бюджетного відшкодування, як факт сплати податкових зобов'язань контрагентами платника. Адже з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника порушення іншими особами (зокрема, його постачальниками) податкового законодавства не може негативно впливати на результати діяльності такого платника за умови відсутності доказів його недобросовісності.
Відповідна правова позиція викладена і у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Отже, суди, встановивши факт виконання позивачем усіх передбачених законом умов для отримання оспорюваної суми відшкодування та відсутність з боку СПД ОСОБА_1 порушень податкового законодавства під час формування задекларованого від'ємного значення ПДВ в оспорюваній сумі, обґрунтовано задовольнили позов, а тому передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних рішень зі спору не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 у справі № 2а-18728/09/0370 (71411/09/9104) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
Н.Є. Маринчак