"18" липня 2012 р. м. Київ К-12663/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2008 року по справі №2-а-7732/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка»до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2008 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка»до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №105210009982246 від 21.12.2007, №105210010023864 від 31.01.2008. Зобов'язано відповідача зарахувати суму сплачену Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка»платіжним дорученням №1566 від 20.12.2007 у сплату податкового зобов'язання за листопад 2007 року, згідно податкової декларації №16067 від 20.12.2008, суму сплачену платіжним дорученням №187 від 30.01.2008 у сплату податкового зобов'язання за грудень 2007 року, згідно податкової декларації №18462 від 21.01.2008 та уточнюючого розрахунку №661 від 30.01.2008.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 21.07.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 29.10.2008 року прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2008 року, прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема п.7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі-Закон України №2181-ІІІ).
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сплачені позивачем кошти з податку на додану вартість зараховані відповідачем на погашення попереднього податкового боргу позивача, а саме: податковим повідомленням-рішенням №105210009982246 від 21.12.2007 відповідачем здійснено розподіл сплаченої 20.12.2007 згідно з платіжним документом від 20.12.2007 №1566 суми податкового боргу за платежами позивача у розмірі 27518,47грн. та пені у розмірі 2481,53грн., а податковим повідомлення-рішенням №105210010023864 від 31.01.2008 здійснено розподіл сплаченої 30.01.2008 згідно з платіжним документом від 30.01.2008 №187 суми податкового боргу за платежем позивача у розмірі 35218,49грн. та пені у розмірі 3281,51грн.
За змістом п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно п.7.7 ст. 7 вказаного Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.
Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України №2181 та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону.
Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України №2181-ІІІ, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог є правомірним.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв
Суддя Т.М. Шипуліна