"10" липня 2012 р. м. Київ К/9991/27014/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді Загороднього А.Ф.,
суддів: Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
та секретаря Бруя О.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, треті особи - Харківське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області -Мартинов Михайло Данилович, про визнання протиправним та скасування наказу,
встановила:
У липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, треті особи -Харківське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області -Мартинов Михайло Данилович, про визнання протиправним та скасування наказу.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 21.06.2010 № 433, в частині звільнення майора міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено повністю.
На зазначене рішення суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, з наступних підстав.
Судами встановлено, що з 19.02.2010 майора міліції ОСОБА_2 призначено на посаду старшого інспектора з міграційного контролю СГІРФО Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУ.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області від 21.06.2010 № 433 звільнено ОСОБА_2 з посади старшого інспектора з міграційного контролю СГІРФО Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУ.
Підставою для прийняття зазначеного наказу слугувало службове розслідування від 17.06.2010, проведене на підставі доповідної записки старшого інспектора ІОС УКЗ ГУМВС України в Харківській підполковником міліції Чучмара Д.І. за фактом порушення службової дисципліни старшим інспектором Ткаченком О.В. та за усною вказівкою полковника міліції Цигульова А.В. Згідно висновку проведеного службового розслідування від 17.06.2010 позивачем було порушено службову дисципліни, що виразилось у грубих порушеннях статей 38, 256, 257, 268, 276, 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, приховуванні матеріалів про вчинення адміністративних порушень, невиконанні рішень органів суду, а також порушеннях вимог пункту 2.1 Порядку розшуку боржників фізичних осіб, затвердженого наказом МВС України від 27.08.2008 № 408.
Статтею 5 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до статті 12 зазначеного Закону на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», який визначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що висновки службового розслідування про виявлення з боку позивача грубих порушень вимог статті 256 КУпАП, щодо порядку складання та змісту протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, та статей 257, 277 КУпАП в частині несвоєчасного направлення протоколів для розгляду до громадян, яких взагалі не має можливості притягнути до адміністративної відповідальності, оскільки з дня складання протоколів минуло більше двох місяців, не підтверджуються зібраним в ході проведеного розслідування доказам, а отже, не доводять вину позивача у порушенні службової дисципліни.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що документи про вилучення у позивача прокуратурою Орджонікідзевського району м. Харкова бланків протоколів в матеріалах службового розслідування відсутні, дані про таке вилучення також не містяться і в доповідній записці від 09.06.2010 та постанові про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні старшого інспектора СГІРФО Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області майора міліції ОСОБА_2, що в свою чергу, свідчить про не доведення факту вилучення вказаних протоколів саме у позивача. При цьому, дії позивача по складанню зазначених протоколів від 30.08.2009 про вчинення громадянкою ОСОБА_7 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 159 КУпАП, та про вчинення громадянкою ОСОБА_8 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 155 КУпАП, їх направленню для розгляду та подальшого обліку не пов'язані зі здійсненням позивачем його функціональних обов'язків на посаді старшого інспектора СГІРФО Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області та не можуть свідчить про порушення таких обов'язків.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не підтвердження матеріалами службового розслідування його висновків про наявність порушень службової дисципліни, що виразилися у грубих порушеннях адміністративного законодавства України, приховуванні матеріалів про вчинення адміністративних порушень особами, невиконанні рішень органів суду, а також порушенні вимог пункту 2.1 Порядку розшуку боржників - фізичних осіб, затвердженого наказом МВС України від 27.08.2008 № 408, які є несумісними з подальшим проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області від 21.06.2010 № 433 та поновлення ОСОБА_2 на посаді, і відповідно, суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції та не спростував жодних доказів, які були предметом дослідження в суді першої інстанції, а висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності з боку відповідача накладення дисциплінарного стягнення, є помилковим, що згідно статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 -скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, треті особи -Харківське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області -Мартинов Михайло Данилович, про визнання протиправним та скасування наказу, залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко