"10" липня 2012 р. м. Київ К/9991/24325/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді Загороднього А.Ф.,
суддів: Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
та секретаря Бруя О.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановила:
У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2010 залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 20.08.2010 № 424 о/с та поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника СДІМ Южненського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушення судами норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з липня 2004 року перебуває на службі в органах внутрішніх справ, є капітаном міліції, з 03.05.2007 працював на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Южненського міського відділу ГУВМС України в Одеській області.
17.08.2010 позивачем подано рапорт, в якому посилаючись на низьку заробітку плату на ненормований робочий день просить звільнити його з органів внутрішніх справ за власним бажанням.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 20.08.2010 № 424 о/с ОСОБА_2 звільнено у запас Збройних Сил України з посади начальника сектора дільничних інспекторів міліції Южненського міського відділу ГУМВС України в Одеській області, згідно з пунктом «ж»статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за власним бажанням). 30.08.2010 позивач був ознайомлений з вказаним наказом та 07.09.2010 - отримав трудову книжку.
Відповідно до статті 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, особи рядового та начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніше, як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Згідно підпункту «ж»пункту 64 Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас за власним бажанням -при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Судами встановлено, що рапорт ОСОБА_2 про звільнення від 17.08.2010 не містить посилання на дату, з якої він бажає звільнитися з роботи, та на причини звільнення, які були б поважними та давали б підстави для звільнення датою підписання рапорту.
Більш того, 18.08.2010 ОСОБА_2 подав на ім'я начальника ГУМВС України в Одеській області рапорт про відкликання попереднього рапорту про звільнення з роботи за власним бажанням, який зареєстровано відповідачем 18.08.2010. Однак, листом ГУМВС України в Одеській області від 25.08.2010 позивача було повідомлено, що його рапорт від 18.08.2010 про відкликання рапорту про звільнення від 17.08.2010 був розглянутий та на підставі попереднього рапорту наказом ГУМВС України в Одеській області від 20.08.2010 № 424 о/с позивача було звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 «ж»(за власним бажанням).
Крім того, колегія суддів зазначає про те, що керівництвом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області підстави написання позивачем рапорту про звільнення, поважність причин, що перешкоджають виконанню ним свої посадових обов'язків та бесіда щодо звільнення не проводились.
Оскільки ОСОБА_2 у своєму рапорті не було зазначено точної дати з якої він бажає звільнитися, тобто свого бажання про припинення його служби до спливу строку попередження, позивачем не заявлялось та враховуючи подання ним 18.08.2010 рапорту про відкликання попереднього рапорту від 17.08.2010, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо звільнення позивача зі служби за власним бажанням, є незаконними, і відповідно, суди правомірно визнали неправомірним та скасували оскаржуваний наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 20.08.2010 № 424 о/с про звільнення позивача з посади начальника сектора дільничних інспекторів міліції Южненського міського відділу ГУМВС України в Одеській області.
Також, з огляду на приписи пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, судами було правильно вирішено питання щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20.08.2010 до 03.12.2010.
Посилання судів першої та апеляційної інстанцій на норми статті 38 Кодексу законів про працю України в частині, яка регулює порядок звільнення за власним бажанням у разі подання рапорту щодо відзиву первісного рапорту про звільнення, є неправомірним, проте, зазначене не впливає на вирішення справи по суті, а також з огляду на те, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій було прийнято до уваги та застосовано саме норми Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.19991 № 114.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильність застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до неправильного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко
Суддя А.Ф. Загородній