"17" липня 2012 р. м. Київ К-2489/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року
у справі № 23/410/08-АП-13/145/09-АП
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Троянівський елеватор»
до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
Відкрите акціонерне товариство «Троянівський елеватор»(далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі -відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000202320/0 від 05 лютого 2008 року, № 0000212320/2 від 22 липня 2008 року та № 0001312310/2 від 22 липня 2008 року.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 13 квітня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що придбання металопродукції та її подальша реалізація на експорт за ціною, нижчою від ціни придбання, не зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки, не мали на меті отримання доходу.
Крім того, на думку Господарського суду Запорізької області, операції з купівлі-продажу насіння соняшника урожаю 2005 року є збитковими, оскільки, собівартість реалізованого товару, з урахуванням фактичних витрат на збут, не компенсовано доходом від реалізації.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року апеляційну скаргу ВАТ «Троянівський елеватор»задоволено. Постанову Господарського суду Запорізької області від 13 квітня 2009 року скасовано. Позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000202320/0 від 05 лютого 2008 року, № 0000212320/2 від 22 липня 2008 року та № 0001312310/2 від 22 липня 2008 року.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права ставиться питання про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року та залишення в силі постанови Господарського суду Запорізької області від 13 квітня 2009 року.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Троянівський елеватор»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт № 011/23-018/00954194 від 24 січня 2008 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000202320/0 від 05 лютого 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 404 301,10 грн. (252 060,25 грн. -основний платіж, 152 240,85 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0000212320/0 від 05 лютого 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 166 089,19 грн. (1 444 059,46 грн. -основний платіж, 722 029,73 грн. -штрафні (фінансові) санкції).
За результатами адміністративного оскарження відповідачем остаточно прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000202320/2 від 22 липня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 404 301,10 грн. (252 060,25 грн. -основний платіж, 152 240,85 грн. -штрафні (фінансові) санкції), № 0000212320/2 від 22 липня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 120 287,50 грн. (1 413 525,00 грн. -основний платіж, 706 762,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0001312310/2 від 22 липня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 906,65 грн. (0,00 грн. -основний платіж, 2 906,65 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості металопродукції, що є вищою від ціни її реалізації на експорт, та вартості транспортних послуг та витрат по зберіганню насіння соняшника, які, на думку відповідача, не компенсовані доходом від реалізації продукції.
Крім того, встановлено порушення ВАТ «Троянівський елеватор» підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, пункту 6.1, підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) з огляду на невключення до складу податкових зобов'язань за червень 2006 року та липень 2007 року сум податку на додану вартість за ставкою 20 відсотків від вартості металопродукції, поставленої на адресу фірм-нерезидентів Investments Limited», Індія, на суму в розмірі 5 959 843,51 грн. та Ventures Limited», Кіпр, на суму в розмірі 1 690 583,71 грн.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно з підпунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
При цьому, слід зазначити, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю позивача, оскільки, при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.
Відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, питання про відсутність підтвердження понесених позивачем витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, податковим органом не ставилось.
Пунктом 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.
Відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0»відсотків до бази оподаткування.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що, оскільки, позивачем поставлено металопродукцію фірмам-нерезидентам Investments Limited»та Ventures Limited»за прямими зовнішньоекономічними контрактами, то підстави для нарахування податку на додану вартість за стовкою 20 відсотків відсутні.
При цьому, згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.
Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженою наказом Державної митної служби України від 09 липня 1997 року № 307 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що у графі 2 вантажної митної декларації зазначаються відомості про відправника, а у графі 9 - відомості про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт).
В податковому роз'ясненні щодо порядку застосування нульової ставки податку на додану вартість по операціях з вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 05 вересня 2002 року № 418 (чинному на час виникнення спірних правовідносин), вказано, що при розгляді матеріалів та прийнятті рішень щодо правомірності застосування нульової ставки податку на додану вартість та відшкодування його із бюджету по операціях з вивезення (експортування) товарів за межі митної території України повинні бути враховані особливості заповнення граф 2 та 9 вантажної митної декларації та зміст договорів (контрактів), реквізити яких зазначені в графі 44 вантажної митної декларації. Виходячи із видів контрактів, зазначених у 44 графі вантажної митної декларації, та враховуючи їх умови, слід мати на увазі, що у разі митного оформлення товарів за договорами купівлі-продажу відомості про власника товарів -експортера (платника податку на додану вартість, який має право на застосування нульової ставки по таких операціях) повинні бути зазначені у графі 9 вантажної митної декларації.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що в наданих до перевірки вантажних митних деклараціях в графі 9 вказано відомості про ВАТ «Троянівський елеватор», а в графі 44, на зворотному боці, зазначено інформацію щодо контрактів, укладених позивачем з нерезидентами.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.
Суддя А.О. Рибченко