"17" липня 2012 р. м. Київ К/9991/72255/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року
у справі № 2а/0570/4878/2011
за позовом Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Камнеобробний завод «Омфал»,
Товариства з обмеженою відповідальністю «АБ 1»
про стягнення грошових коштів, -
Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області (далі -позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Камнеобробний завод «Омфал»(далі -відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «АБ 1»(далі -відповідач-2) про стягнення грошових коштів в розмірі 2 484 000,00 грн., отриманих за нікчемним правочином.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, Шахтарська ОДПІ Донецької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року та прийняти нове рішення -про задоволення позовних вимог.
В запереченні на касаційну скаргу відповідач-1 просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «Камнеобробний завод «Омфал»та ТОВ «АБ 1»укладено договір № ІП-09/07-1 від 09 липня 2009 року, відповідно до умов якого відповідач-2 зобов'язується надати відповідачу-1 консультаційні послуги з питань розвитку ринку каменя та його інфраструктури.
Факт виконання обумовлених договором послуг підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг від 31 березня 2010 року та звітами про інформаційно-консультаційні послуги. Оплату наданих ТОВ «АБ 1»послуг проведено відповідачем-1 28 квітня 2010 року в повному обсязі.
Обґрунтовуючи свою правову позицію щодо нікчемності спірного правочину, позивач посилався на лист Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 21407/7/23-1106 від 27 жовтня 2010 року, відповідно до якого здійснити перевірку ТОВ «АБ 1»не має можливості у зв'язку з тим, що з 03 лютого 2010 року стан платника -3 «прийнято рішення про припинення юридичної особи за рішенням власника». При цьому, операцію з надання консультаційних послуг проведено ТОВ «АБ 1» після початку ліквідаційної процедури.
Крім того, податковий орган виходив з того, що акт прийому-передачі наданих послуг від 31 березня 2010 року, додаткова угода від 09 квітня 2010 року та звіти про інформаційно-консультаційні послуги підписано неуповноваженою особою, а саме головою ліквідаційної комісії Серебряковим О.В., з огляду на те, що витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10 грудня 2010 року не містить відомостей про дату реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи ТОВ «АБ 1».
Також, Шахтарська ОДПІ Донецької області посилалась на те, що у відповідача-2 відсутні необхідні умови для здійснення відповідної господарської діяльності, а саме: основні фонди, трудові та інші матеріальні ресурси, а основним видом діяльності підприємства є здавання в оренду власного нерухомого майна.
З огляду на викладене, позивач дійшов висновку, що спірний правочин укладено без наміру створення цивільно-правових наслідків, а лише з метою отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат.
Крім того, судами встановлено, що позивачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Камнеобробний завод «Омфал»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 1638/23-2/30721174 від 02 грудня 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки позивачем, зокрема, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582341/0-782 від 15 грудня 2010 року, яким відповідачу-1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 662 634,00 грн. (441 756,00 грн. -основний платіж, 220 878,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення відповідачем-1 підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «АБ 1», з огляду на нікчемність договору № ІП-09/07-1 від 09 липня 2009 року.
Разом з тим, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2011 року у справі № 2а-29057/10/0570 податкове повідомлення-рішення № 0000582341/0-782 від 15 грудня 2010 року визнано недійсним.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що податковим органом не доведено факту нікчемності договору № ІП-09/07-1 від 09 липня 2009 року, укладеного між ТОВ «Камнеобробний завод «Омфал»та ТОВ «АБ 1».
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, вказана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії, тобто, за наявності таких підстав у суду відсутня необхідність досліджувати докази для встановлення певних обставин.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що підстави для задоволення позову про стягнення грошових коштів в розмірі 2 484 000,00 грн., отриманих за договором № ІП-09/07-1 від 09 липня 2009 року, відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.
Суддя А.О. Рибченко