"27" червня 2012 р. м. Київ К/9991/80680/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Лосєв А.М.
Судді: Бившева Л.І.
Шипуліна Т.М.,
при секретарі Титенко М.П.
за участю представників:
позивача:не з'явився,
відповідача:не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці
на постанову Господарського суду Чернівецької області від 24.09.2009 р.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 р.
у справі № 14/320 (77673/09/9104)
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Чернівці
про скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій,
Приватний підприємець ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (надалі - відповідач, ДПІ у м. Чернівці) про скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій.
Постановою Господарського суду Чернівецької області від 24.09.2009 р. (суддя -М.В. Швець), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -С.І. Богаченко, судді: В.М. Багрій, Д.М. Старунський), позов задоволено: скасовано акт № 88 від 28.12.2007 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість приватного підприємця ОСОБА_1; зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Чернівці поновити позивача у Реєстрі, як платника податку на додану вартість; стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 -6,80 грн. державного мита.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом, на підставі довідки від 21.12.2007 р., прийнято акт № 88 від 28.12.2007 р., яким анульовано реєстрацію позивача платником податку на додану вартість.
Відповідно до змісту загаданого акта, підставою для анулювання реєстрації, зазначено відсутність у позивача оподаткованих поставок протягом останніх 12 календарних місяців, що відповідає приписам підпункту «ґ»пункту 9.8 статті 9 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що Акт № 88 від 28.12.2007 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість підлягає скасуванню у зв'язку з порушення податковим органом процедури його надсилання та вручення, передбаченої абз.4 підпункту 25.2.2 пункту 25.2. статті 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, зареєстрованого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 р. № 79, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03.04.2000 р. №208/4429 (надалі Положення) (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно висновків судів, листом заступника начальника ДПІ у м. Чернівці Городенського Я.Д. «Про розгляд скарги»№ 35114/17-212 від 26.09.2008 р., податковий орган підтвердив, що не надсилання позивачу згаданого Акта у визначений Положенням спосіб є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері податкових відносин.
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів необґрунтованими та помилковими, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту «ґ»пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б» - «е»цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.
Аналізуючи викладені норми Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу судів попередніх інстанцій, що наслідки застосування підпункту «ґ»пункту 9.8 статті 9 цього Закону, можливі лише за наявності таких підстав як:
особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців;
особа, зареєстрована як платник податку, подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду;
у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Тобто, законодавець чітко визначив підстави, за наявності яких податковий орган ініціює анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з грудня 2006 року по грудень 2007 року, тобто протягом дванадцяти послідовних податкових місяців, обсяг оподатковуваних операцій позивача становив 0,00 грн.
Даний факт підтверджено даними декларацій з податку на додану вартість за вказаний період, які подавались приватним підприємцем до податкового органу, у період, що перевірявся, та позивачем не спростовано.
Тобто, встановленими судами обставинами справи фактично підтверджено наявність законних підстави для анулювання реєстрації підприємця платником податку на додану вартість, передбаченої підпунктом «ґ»пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість». А відтак, дії відповідача щодо ініціювання анулювання реєстрації та прийняття відповідного рішення були законним виконанням норми Закону України «Про податок на додану вартість».
Обставини ж, названі позивачем, та підтримані судами першої та апеляційної інстанцій, у формі порушення податковим органом припису Положення через неповідомлення підприємця у встановлені терміни та належним чином про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, не можуть бути самостійною підставою для скасування рішення податкового органу щодо анулювання реєстрації підприємця платником податку на додану вартість та поновлення реєстрації останнього платником податку на додану вартість.
Такий висновок колегії суддів Вищого адміністративного суду України, випливає з того, що названі позивачем обставини є формальним підходом до вирішення спірної ситуації через посилання на порушення податковим органом процедурних моментів, пов'язаних із реалізацією податковим органом підпункту «ґ»пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»у вигляді виконання його приписів шляхом ініціювання та анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, оскільки такі порушення, самі по собі, не спростовують того факту, що обсяг оподатковуваних операцій підприємця протягом дванадцяти послідовних податкових місяців становив 0,00 грн.
Крім того, ані Закон України «Про податок на додану вартість», ані норми Положення не ставлять у залежність анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (з підстав, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість»), від дотримання відповідачем порядку надіслання (вручення) платнику податку примірника акта про таке анулювання.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції є помилковими та такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права та призвели до прийняття незаконних рішень.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у позові слід відмовити повністю.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці задовольнити.
2. Постанову Господарського суду Чернівецької області від 24.09.2009 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 р. у справі № 14/320 (77673/09/9104) скасувати.
У позові відмовити повністю.
3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис)Шипуліна Т.М.