17 липня 2012 року м. Київ К/9991/25602/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Бим М.Є.(доповідач), Логвиненка А.О., Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Броварської міської ради Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року у справі №2а-1209/10 за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які діють від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_7 до Броварської міської ради Київської області про визнання нечинним рішення, -
У вересні 2010 року позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, які діють від імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6 й ОСОБА_7 звернулися в суд з адміністративним позовом до Броварської міської ради Київської області про визнання нечинним рішення Броварської міської ради Київської області від 14 вересня 2010 року №1642-89-05 в частині відмови ОСОБА_4 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначене судове рішення, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції, яку вважає законною та обґрунтованою.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залити касаційну скаргу без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 2003 року належить на праві спільної часткової власності 1/2 частини житлового будинку, АДРЕСА_1
Після оформлення договору купівлі-продажу житлового будинку, позивачі приватизували земельну ділянку площею 0,0532 га в рівних долях.
В 2005 році позивач ОСОБА_4 звернувся з письмовою заявою до Броварської міської ради про безоплатну передачу земельної ділянки площею 0,10 га для забудови та обслуговування житлового будинку.
Рішенням Броварської міської ради Київської області від 14 вересня 2010 року №1642-89-05 відмовлено ОСОБА_4 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 у зв'язку із використаним правом приватизації даної категорії земель.
Приписи статей 13, 14 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно вимог ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадяться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.
Норма безоплатної передачі земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку в містах становить не більше 0,10 га.
Передача земельних безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.
Статтею 118 Земельного кодексу України закріплений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, відповідно до якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Право на земельну ділянку площею 0,0532 га до позивачів перейшло в зв'язку з укладенням цивільно-правової угоди при оформлені договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку.
Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачами використане право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, гарантоване Конституцією України.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення;
безсторонньо (неупереджено);
добросовісно;
розсудливо;
з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає, а тому правильним є висновок апеляційного суду про те, що воно порушує права та інтереси позивачів, а зміст рішення носить формальний характер з якого не вбачається підстав для відмови у приватизації земельної ділянки.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно ч.3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Броварської міської ради Київської області - відхилити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: (підписи)