"27" червня 2012 р. м. Київ К/9991/80649/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Лосєв А.М.
Судді: Бившева Л.І.
Шипуліна Т.М.,
при секретарі Титенко М.П.
за участю представників:
позивача:не з'явився,
відповідача:не з'явився,
прокуратури:Зарудяна Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.08.2011 р.
та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 р.
у справі № 2а/0570/6384/2011
за позовом Прокурора Куйбишевського району м. Донецька в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості з єдиного податку у сумі 800,00 грн.,
Прокурор Куйбишевського району м. Донецька в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (надалі - позивач) звернувся до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (надалі -відповідач, ФОП ОСОБА_1) про стягнення заборгованості з єдиного податку у сумі 800,00 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.08.2011 р. (суддя -І.В. Шинкарьова), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Е.Г. Казначеєва, судді: В.Г. Яманко, І.А. Васильєва), позов задоволено: стягнуто з ФОП ОСОБА_1 податкову заборгованість зі сплати єдиного податку за вересень, жовтень, листопад та грудень 2010 року у сумі 800,00 грн.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 01.12.2008 р. №22660000000049125 як фізична особа підприємець за адресою: АДРЕСА_1. На податковому обліку в ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька перебуває з 02.12.2008 р. за № 13873, що підтверджено довідкою форми № 4-ОПП від 11.05.2011 р.
09.12.2009 р. відповідачем до податкового органу подано заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2010 рік, у якій вказано вид діяльності нотаріальна та інша юридична діяльність, місце здійснення підприємницької діяльності АДРЕСА_1.
Відповідно до абз. 2 пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Рішенням Донецької міської ради від 24.01.2003 р. № 4/5 було визначено ставку єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльності фізичних осіб за надання нотаріальних та юридичних послуг у розмірі 200,00 грн.
Згідно з абз. 6 пункту 2 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(надалі -Закон України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва») - суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Судами встановлено, що відповідач не сплатив за період з вересня по грудень 2010 року суму єдиного податку у розмірі 800,00 грн., з терміном сплати серпень, вересень, жовтень та листопад 2010 року, що призвело до виникнення боргу.
Факт наявності заборгованості підтверджується також наданими відповідачем до матеріалів справи квитанціями про сплату єдиного податку.
Крім того, згідно даних зворотного боку облікової картки платника податків станом на 31.12.2010 р. за ФОП ОСОБА_1 рахується недоїмка з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 800,00 грн.
Відповідач вважає, що сума податкового боргу з єдиного податку є неузгодженою, оскільки, всупереч приписам Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), йому не було надіслано жодного податкового повідомлення-рішення, яким би визначалася сума податкового зобов'язання з єдиного податку.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, визнали доводи підприємця необґрунтованими, зазначивши, що податкове повідомлення-рішення складається у випадку встановлення порушення податкового законодавства, а оскільки, у даному випадку, порушень з боку скаржника не було, а встановлено лише несплату обраної відповідачем ставки єдиного податку, то підстав для його прийняття та надсилання не було.
Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів передчасними, з огляду на наступне.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який був чинним на час правовідносин) встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до підпунктів «а»та «б»підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 вказаного Закону перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.
Друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Враховуючи приписи викладених норм, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що обов'язок податкового органу надіслати платнику податків податкове повідомлення-рішення виникає, зокрема, у випадку коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом у випадках визначених цим Законом.
Як зазначалось вище, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи самостійне узгодження відповідачем податкових зобов'язань з єдиного податку. У зв'язку з чим, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновки судів, які визнали необґрунтованими доводи підприємця про порушення податковим органом вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у частині обов'язку надсилати у такому випадку податкові повідомлення-рішення.
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не звільняє податковий орган, у випадку коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, надсилати такому платнику податків податкові вимоги. Такий обов'язок є імперативним та не може застосовуватися зазначеним органом на власний розсуд.
У матеріалах справи відсутні відомості, які б підтверджували дотримання податковим органом порядку стягнення суми боргу, шляхом надсилання підприємцю податкових вимог у відповідності до приписів вказаного Закону, що свідчить про неповне з'ясування судами попередніх інстанцій усіх обставин у даній справі.
Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи, не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
На підставі викладеного, керуючись, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.08.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 р. у справі № 2а/0570/6384/2011 скасувати.
Справу № 2а/0570/6384/2011 направити на новий розгляду до суду першої інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис)Шипуліна Т.М.