"19" липня 2012 р. м. Київ К-8120/10
19 липня 2012 року № К-8120/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бухтіярова І.О., Маринчак Н.Є.,
при секретарі Сватко А.О.
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі -Васильківська ОДПІ)
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2009
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.01.2010
у справі № 2-а-8242/09/1070
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблбуд-1" (далі - Товариство)
до Васильківської ОДПІ
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.
Судове засідання проведено за участю представників:
Товариства -Лошакова Д.С., Суткевича О.О.,
Васильківської ОДПІ - Харченка Р.І.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.01.2010, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.01.2009 № 0000022340/0 з мотивів правомірного віднесення позивачем до валових витрат витрат на сплату відсотків та інших послуг за користування банківськими кредитними коштами, отриманими для придбання земельних ділянок.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Васильківська ОДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що спірні кредитні кошти були використані позивачем для придбання земельних ділянок за нікчемними угодами, а тому витрати на сплату відсотків за цими борговими зобов'язаннями не підлягають врахуванню для цілей оподаткування.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу -без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засідання представників учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Васильківської ОДПІ з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що Васильківською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.07.2006 по 01.07.2008, оформлену актом від 15.01.2009 № 254/23-112/34374217. У ході цієї перевірки було виявлено, зокрема, факт включення Товариством до валових витрат підприємства 12 070 723 грн. відсотків за користування кредитом, одержаним ним за кредитним договором від 27.09.2006 № 18106К42/2172, укладеним з відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України». Кошти, отримані Товариством за вказаним договором із цільовим призначенням на фінансування купівлі земельних ділянок, розташованих на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, були перераховані товариству з обмеженою відповідальністю «Центр архітектурного проектування об'єктів нерухомості та впорядкування землекористування», товариству з обмеженою відповідальністю «Яркон-3»та товариству з обмеженою відповідальністю «Молодьжитлосільбуд»в рахунок оплати за придбані земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу, укладених позивачем з цими контрагентами протягом 2006-2007 років, а відповідні відсотки за наданий кредит були зараховані Товариством до валових витрат звітного періоду.
На підставі того, що названі контрагенти позивача мають ознаки фіктивності, не звітували до податкових органів та визнані банкрутами в судовому порядку, а право власності позивача на придбані земельні ділянки оформлено з порушенням прав власності інших осіб, Васильківською ОДПІ зроблено висновок про фактичне використання одержаних у кредит коштів на виконання нікчемних правочинів з метою отримання податкової економії, що, в свою чергу стало підставою для донараховування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 5 729 423,10 грн. (у тому числі 3 017 705 грн. за основним платежем та 2 711 718,10 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.
Питання відносно обліку у складі валових витрат процентів за кредитом врегульовано підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за змістом якого до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
Таким чином, віднесення процентів за користування кредитними коштами до категорії валових витрат є можливим за умови дотримання платником таких умов: обґрунтованості здійснення таких витрат, їх документального підтвердження та їх понесення для ведення діяльності, спрямованої на отримання доходу.
При цьому критерієм пов'язаності витрат на сплату процентів за кредитом з господарською діяльністю платника є використання ним кредитних коштів в операціях з перспективою отримання прибутку окрім податкової вигоди, тобто з діловою метою, відмінною від податкової економії.
У розглядуваній справі суди встановили, що спірні земельні ділянки були придбані Товариством за рахунок кредитних коштів для здійснення своєї статутної діяльності з будівництва житлових об'єктів. Позивачем було оформлено право власності на придбані земельні ділянки, проведено необхідні підготовчі роботи щодо зміни їх цільового призначення для здійснення подальшої забудови.
А відтак судами обґрунтовано кваліфіковано спірні витрати як такі, що пов'язані з господарською діяльністю Товариства, що, в свою чергу, обумовлює право останнього на відображення цих витрат у складі валових витрат підприємства в порядку підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, не спростовують наведених висновків судів. Адже в даному випадку питання дотримання позивачем вимог цивільного законодавства під час укладення договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок не має безпосереднього впливу на порядок оподаткування операцій з одержання кредиту та сплати відсотків по ньому, позаяк підпункт 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону не обумовлює застосування наведеного у ній правила формування валових витрат дотриманням платником вимог цивільного законодавства.
Так само і допущені контрагентами позивача правопорушення тягнуть негативні наслідки саме щодо цих осіб та не змінюють економічної підстави для визначення Товариством бази та об'єкта оподаткування податком на прибуток.
З урахуванням викладеного суди цілком обґрунтовано визнали незаконним донарахування позивачеві податкового зобов'язання за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням та правомірно задовольнили позов, а тому процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.
2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.01.2010 у справі № 2-а-8242/09/1070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
Н.Є. Маринчак
Суддя М.І. Костенко