07 червня 2012 року м. Київ В/9991/58/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Лиски Т.О. (доповідач), Загороднього А.Ф., Заїки М.М.,
Іваненко Я.Л., Тракало В.В.
перевіривши заяву ОСОБА_5 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Згідно з статтею 235 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку.
Згідно статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Перевіривши доводи заяви та надані матеріали, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів доданих до заяви постановою Лутугинського районного суду Луганської області від 08 червня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року скасовано постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 08 червня 2011 року, а в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд касаційної інстанції, враховуючи положення статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»дійшов висновку, що підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2009 рік відсутні, вказаний показник середньої заробітної плати застосовується виключно при обчисленні пенсії, а застосування його для перерахунку є безпідставним.
У заяві ОСОБА_5 посилається не неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2011 року (К/9991/4717/11), від 30 березня 2011 року (К-39352/10) в яких, на його думку, згадані норми матеріального права застосовано інакше, ніж у даній справі.
Посилання ОСОБА_5 на неоднакове застосування норм матеріального права не може бути прийнято виходячи з наступного.
Із зазначених рішень, на які посилається заявник, вбачається, що залишаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, Вищий адміністративний суд України застосував положення підпункту 3 пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та положення частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнані неконституційними.
Тобто із наведених рішень видно, що в цих випадках суд касаційної інстанції не застосував норму, яка на думку заявника неправильно застосована під час вирішення її справи.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відмову у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, оскільки з наданих заявником рішень не вбачається, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував норми матеріального права під час вирішення даної справи.
Керуючись статтями 236 -240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України адміністративної справи за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Т.О. Лиска
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка
Я.Л. Іваненко
В.В. Тракало