17 липня 2012 року м. Київ К/9991/83045/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Бим М.Є.(доповідач), Логвиненка А.О., Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області на рішення Іванківського районного суду Київської області від 1 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2011 року у справі №2-а-1226/10 за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити одноразову допомогу на оздоровлення, -
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області про зобов'язання виплатити допомогу на оздоровлення у відповідності до ст..48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2007-2009 роки.
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 1 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2011 року, позов задоволено частково. Зобов'язано УПСЗН виплатити допомогу на оздоровлення за 2007, 2009 роки. В решті позову відмовлено.
В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом І групи, що підтверджується відповідним посвідченням, а також довідкою серії МСЕК, у зв'язку з чим має право на пільги, встановлені статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог за 2007 та 2009 роки.
Пунктом 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" зупинено частину четверту статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 визнано неконституційним п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення здійснення виплат щорічної допомоги на оздоровлення.
На період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти (Закон України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"), які мають однакову юридичну силу.
Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Посилання судів на рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, яким визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", приймаються судом касаційної інстанції з огляду на нижче наведене.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто, рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.
В даному ж випадку, судами було встановлено, що у 2007 році позивачу допомогу на оздоровлення була виплачена в листопаді 2007 року в сумі 120грн, тобто після ухвалення рішення Конституційним судом України.
Щодо виплат у 2008 році, то також правильними є висновки судів попередніх інстанцій про їх необґрунтованість, оскільки виплата була здійснена у квітні 2008 року, тобто до прийняття Рішення Конституційним Судом від 22.05.2008.
Щодо виплат у 2009 році, то слід зазначити, що ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Кабінетом Міністрів України у 2009 році таке право використано не було, а тому вказані норми не підлягають застосуванню під час визначення розміру виплат, передбачених ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог за 2007 та 2009 роки.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно ч.3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області - відхилити.
Рішення Іванківського районного суду Київської області від 1 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: (підписи)