"12" липня 2012 р. м. Київ К/9991/77349/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді суддів:Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюк М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 4 січня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року у справі за позовом Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,
У грудні 2010 року позивач звернувся до суду із позовом до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 4 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року, позов повернуто в зв'язку з непідсудністю даної справи Личаківському районному суду м. Львова.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що вказана справа підсудна окружному адміністративному суду, а не місцевому загальному суду.
За правилами статті 181 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Вказаною нормою не встановлюється яким саме адміністративним судом має розглядатись така справа.
Разом з тим, предметна підсудність визначена статтею 18 КАС України, зокрема частиною 2 вказаної статті (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) передбачено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Враховуючи те, що відповідачем у цій справі є орган державної виконавчої служби, тобто орган державної влади, суди дійшли правильного висновку, що справа з приводу оскарження дій та рішень державного виконавця підсудна окружному адміністративному суду, а не місцевому загальному суду та повернули позов для подачі його до належного суду
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати рішення судів такими, що прийняті з порушеннями норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на законі. Оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 4 січня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк
Суддя В.В. Тракало