12 липня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: судді Фадєєвої Н..М.,
суддів: Гордійчук М.П., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
при секретарі: Біла-Грошко О.А.,
за участю представника позивача Сайко В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність фірма «Марганчанка» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 травня 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2005 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Марганчанка» до виконавчого комітету Марганецької міської Ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Марганецької міської Ради за № 235 від 05.06.1995 року,-
встановила:
У жовтні 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Марганчанка» звернулося до суду з зазначеним вище позовом.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 16 травня 2005 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2005 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.
В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами допущено порушення норм матеріального права, а саме, невірно трактовано вимоги статті 76 ЦК УССР щодо застосування початку строків позовної давності.
В судовому засіданні касаційної інстанції представник позивача підтримала вимоги касаційної скарги з викладених в ній пістав, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
У відповідності до вимог ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
З таким висновком колегія суддів вважає можливим погодитись, оскільки він обґрунтований належним чином з посиланням на норми вказаних вище законів та підтверджується матеріалами справи.
Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем, в перевищення своїх повноважень, всупереч вимог частини 2 пункту 3 статті 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та статті 19 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів і регіональне самоврядування» прийнято спірне рішення.
Проте позивач, який знав про прийняте спірне рішення за № 235 від 05.06.1995 року, тільки 19 жовтня 2004 року звернувся до суду з позовом про визнання його недійсним, тобто більш ніж через дев'ять років після його прийняття. Крім того, вимога про поновлення строку позовної давності була ним заявлена тільки до суду апеляційної інстанції і не була предметом розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином, суди правильно дійшли висновку про визнання недійсним рішення за № 235 від 05.06.1995 року № 235 від 05.06.1995 року, оскільки воно винесено з перевищенням повноважень відповідача, але відмовили в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.
Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування при вирішенні спору норм матеріального права висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні наведених правових норм.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону.
За таких обставин, коли суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухвалені судових рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, судова колегія,-
ухвалила:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Марганчанка» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 травня 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2005 по даній справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: