"17" липня 2012 р.Справа № 5016/795/2012(13/58)
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Головея В.М.., Шевченко В. В.,
при секретарі судового засідання - Ткачук Є.О.
за участю представників:
ПАТ „Миколаївобленерго" -Крижановська І.М.(за дорученням),
КП „Центральний ринок"- Ферлій А.А. ( за дорученням),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" на рішення господарського суду Миколаївської області від 24.05.2012 р. по справі № 5016/795/2012(13/58) за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до Кооперативного підприємства „Центральний ринок" про стягнення 3630 грн. 89 коп.
04.05.2012 р. (вх. №8893/2012) Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" (далі -позивач, ПАТ) у господарському суді Миколаївської області пред'явлено позов до Кооперативного підприємства „Центральний ринок " (далі - відповідач, КП) про стягнення 3630 грн. 89 коп. ( в т.ч.: 25,93грн. пені; 2822,90 грн. - втрат від інфляції; 782,07 грн. - 3% річних), а також судового збору в розмірі 1609, 50 грн. (а.с. 2-4,т. 1).
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач у порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного між ними договору №44/530 про постачання електричної енергії від 07.08.2006р. несвоєчасно здійснював розрахунки за отриману електричну енергію, а тому на підставі п.4.2.1 договору з відповідача підлягають стягненню вищезазначені грошові суми.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 7.05.2012р. за вказаним позовом порушення провадження у справі (а.с.1, т.1).
У письмових запереченнях на позов відповідач вимоги позивача не визнав пославшись на їх необґрунтованість (а.с.62-64, т.2).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.05.2012р. ( повний текст якого складено суддею Ковалем Ю.М. 31.05.2012р. ) в задоволенні позову відмовлено. Свою позицію суд мотивував тим, що відповідач повинен був оплачувати позивачу за спожиту електроенергію, а тому прострочення оплати авансових платежів не є підставою для нарахування вказаних грошових сум, оскільки остаточний розрахунок за спожиту електроенергію відповідач здійснював своєчасно. Суд також зазначив, що визначення у договорі сторонами відповідальності щодо застосування пені, втрат від інфляції та 3% річних за прострочення планових платежів очікуваного споживання електричної енергії суперечить чинному законодавству про енергетику.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити його позов.
В обґрунтування своєї позиції скаржник навів у скарзі такі ж самі доводи, що були викладені ним у позовній заяві.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 р. зазначену скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.07.2011 р. о 10:00, про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.
У письмовому відзиві на скаргу відповідач просив суд залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
Позивач надав суду письмові заперечення на відзив відповідача на апеляційну скаргу.
Фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.
Представник скаржника в усних поясненнях наданих суду просив суд задовольнити скаргу на викладених у ній підставах
Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні скарги.
Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, і ці обставини дослідив місцевий суд та визнаються сторонами цього спору, 07.08.2006р. між позивачем та відповідачем укладено договір №44/530 на постачання електричної енергії (далі - Договір), згідно умов якого позивач (постачальник) зобов'язувався продавати відповідачу (споживачу) електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок останнього, а той оплачувати цю енергію на умовах та в порядку переученими умовами цього договору. Сторони також передбачили, що їх відносини за договором, поряд з його умовами, також регулюються Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), Законом „Про електроенергетику", іншим чинним законодавством.
Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції місцевий суд виходив з того, що остаточні розрахунки за спожиту електричну енергію відповідач здійснював своєчасно, а несвоєчасне здіснення авансових платежів не може бути підставою для вказаних нарахувань, оскільки електрична енергія ще не була спожита, а платити відповідач повинен саме за спожиту електроенергію. Суд також зазначив, що визначення у договорі сторонами відповідальності щодо застосування пені, втрат від інфляції та 3% річних за прострочення планових платежів очікуваного споживання електричної енергії суперечить чинному законодавству про енергетику.
Проте, з таким висновком погодись не можна з огляду на таке.
Так, Додатком №10 до договору, який є невід'ємною частиною договору, сторони узгодили порядок здіснення розрахунків відповідачем за цим договором.
Зокрема, сторони визначили, що розрахунковим вважається період з 29 числа місяця до також числа наступного місяця і що споживач (відповідач) протягом цього розрахункового періоду здійснює два планових платежу, а саме до 15 числа поточного місяця 60%, а до 20 числа поточного місяця 40% вартості електроенергії.
Викладене свідчить, що договором сторони узгодили не тільки розрахунковий період, а й порядок та строки здіснення відповідачем розрахунків, а відтак, ці строки обов'язкові для виконання відповідачем.
При цьому, слід звернути увагу, що сторони не пов'язували строки здіснення платежів та їх розмір з розміром фактично спожитої електроенергії та самим фактом споживання, тобто сторони узгодили, що в незалежності від того скільки електричної енергії буде спожито в цьому місяці відповідач у встановлені строки повинен оплатити заплановану та узгоджену умовами договору кількість електричної енергії, а у разі фактичного споживання електричної енергії у меншому, ніж зазначено у договорі, розмірі, передбачили можливість зарахувань цих платежів на наступні періоди.
Зазначені умови договору на думку колегії суддів не суперечать Закону „Про електроенергетику", ПКЕЕ та іншим нормам чинного законодавства.
Слід зазначити, що така практика здійснення платежів та можливість наступного зарахування надлишково сплачених платежів понад фактичні розміри використовується у всіх взаємовідносинах, пов'язаних з платежами за комунальні послуги, послуги тепловодопостачання тощо.
За таких обставин висновок місцевого суду що застосування пені, втрат від інфляції та 3% річних за прострочення планових платежів очікуваного споживання електричної енергії суперечить чинному законодавству про енергетику є помилковим .
Слід зазначити, що місцевий суд зазначив в мотивувальний частині рішення , що ці умови договору суперечать законодавству, однак, у відповідності до наданого йому ст. 83 ГПК України права не визнав їх недійсними, а відтак, вони є дійсними і повинні враховуватись у взаємовідносинах сторін.
На думку колегії судді місцевий суд зробив невірний наголос на питанні спожитої чи очікуваної електроенергії та розрахунковому періоді, тоді як в даному випадку йдеться про дисципліну виконання зобов'язань, встановлених договором, а саме - своєчасність здіснення передбачених умовами договору платежів. Крім того розрахунковий період, який згідно договору закінчується 29 числа поточного місяця, не слід ототожнювати з строками здіснення платежів ,оскільки розрахунковий період це період часу за який нараховується оплата ,а строки здіснення платежів це встановлений термін для здіснення оплати.
Так обставина, що у законі Закону „Про електроенергетику" прямо не зазначена можливість таких стягнень не свідчить, що такі стягнення суперечать вказаному законодавству.
Водночас у п.4.2.1 типового договору (додаток 3 до ПКЕЕ), визначено, що за внесення платежів передбачених пунктами 2.3.3 та 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів встановленим додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі __% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а п.2.3.3 типового договору передбачено що споживач зобов'язаний здійснювати оплату згідно з умовами додатків „порядок розрахунків".
Викладене свідчить, що нарахування пені в даному випадку прямо передбачено нормативними актами, що регулюють взаємовідносини по енергопостачанню, а можливість нарахування 3% річних на втрат від інфляції передбачена, крім умов Договору, також ст.625 ЦК України.
Згідно ст. 526 ЦК України зобв'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а статтею 530 цього Кодексу визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у встановлений договором строк і за порушення зобов'язання, в тому числі грошового, передбачені наслідки встановлені ст.ст.611 та 625 ЦК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у разі порушення відповідачем строків здіснення розрахунків встановлених Договором, незважаючи на те, що вони були здійснені у встановлений розрахунковий період, мав правові підстави нараховувати зазначені у Договорі стягнення (пеню, 3% річних та втрати від інфляції).
Матеріали справи свідчать, що відповідач дійсно прострочив сплату планових платежів, а саме - другого платежу, який він повинен був здійснювати до 20 числа поточного місяця у розмірі 40% від вартості передбаченої Договором кількості електроенергії.
Перевіривши зроблені позивачем розрахунки нарахувань, колегія суддів дійшла висновку, що пеня та 3% річних розраховані ним правильно з урахуванням вимог чинного законодавства та методик цих нарахувань.
Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 25,92 грн. та 3% річних у розмірі 782,07 грн. обґрунтовані, а тому рішення місцевого суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення цих вимог.
Водночас колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду в частині того, що нарахування втрат від інфляції можливо лише за умови, коли прострочення платежу складає місяць, кілька місяців та/або років, оскільки індекс інфляції є показником знецінювання грошових коштів за місяць, а враховуючи, що прострочення по всім зазначеним позивачем платежам була менше місяця, такі нарахування здійснювати не можливо, тобто в задоволенні цих вимог слід відмовити.
Враховуючи викладене апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду частковому скасуванню з ухваленням нової редакції його резолютивної частини про частково задоволення позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги та апеляційна скарга позивача задовольняються частково йому відповідно до приписів ст. 49 ГПК України підлягає частковому (пропорційному) відшкодуванню за рахунок відповідача понесені судові витрати.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99,
101-105 ГПК України, колегія суддів -
1) Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" задовольнити частково.
2) Рішення господарського суду Миколаївської області від 24.05.2012 р. по справі №5016/795/2012 (13/58) скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
„Позов Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до Кооперативного підприємства „Центральний ринок" задовольнити частково.
Стягнути з Кооперативного підприємства „Центральний ринок" на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго (в особі філії м. Миколаєва) на поточний рахунок №26002392418001 у МФ КБ „Приватбанк", МФО 326610, код 24789699:
25 (двадцять п'ять ) грн. 92 коп . - пені;
782 (сімсот вісімдесят дві) грн. 07 коп. - 3 % річних;
370 (триста сімдесят ) грн. 18 коп. - витрат по сплаті судового збору при поданні позову.
В решті позову відмовити."
3) Стягнути з Кооперативного підприємства „Центральний ринок" на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго (в особі філії м. Миколаєва) на поточний рахунок № 26002392418001 у МФ КБ „Приватбанк", МФО 326610, код 24789699:
185 ( сто вісімдесят п'ять) грн. - витрат по сплаті судового збору при поданні апеляційної скарги.
4) Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати накази відповідно до цієї постанови з зазначенням у них всіх необхідних реквізитів.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 17.07.2012 р.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Головей В.М.
Шевченко В. В.