"09" липня 2012 р.Справа № 5024/2438/2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ярош А.І.,
Суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання: Підгурський Д.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився, повідомлений належний чином;
від відповідача: Саюшкіна Н.І., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Юг-Строй"
на рішення господарського суду Одеської області від 15 березня 2012 року
по справі № 5024/2438/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика дверей „Будмайстер"
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Юг-Строй"
про стягнення 352 550,89 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю „Фабрика дверей «Будмайстер»звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма «ЮГ-СТРОЙ»352 550,89 грн. заборгованості, яка складається з основної заборгованості за договором постачання №2/57 від 12.02.09р. у розмірі 270 474,70 грн., 38 677,87 грн. інфляційних втрат, 15 850,55 грн. 3% річних, 25 547,66 грн. пені, а також відшкодування судових витрат.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 15 березня 2012 року (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма «ЮГ-СТРОЙ»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика дверей «Будмайстер»259 470,70 грн. основного боргу, 30 695,85 грн. інфляційних втрат, 14 182,03 грн. 3% річних, 25 435,24 грн. пені, 6595,66 грн. судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про відсутність заборгованості за договором постачання, та частково погодився з позовними вимогами, виключивши із суми заборгованості суму вартості товару, що не відповідає вимогам якості та має бути повернутий, у розмірі 11 004,00 грн. Також судом першої інстанції здійснено перерахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма "Юг-Строй" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, та додатковими поясненнями до неї, в яких просить рішення господарського суду Херсонської області скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що судом не прийняті до уваги доводи відповідача щодо оплати заборгованості, та зазначає, що у призначенні платежу у платіжних дорученнях, наданих до суду, вказано "за договором 2008 рік", однак відповідачем неодноразово наголошувалось, що вказане позначення є помилковим, та зазначені суми повинні були зараховуватись в рахунок поставок за 2009 рік, оскільки на час здійснення вказаних платежів дія договору 2008 року припинилась.
Таким чином, на думку апелянта, зазначеними платіжними дорученнями ним повністю сплачено заборгованість за договором постачання 2009 року.
Окрім того, скаржник вважає, що судом не прийнято до уваги та не досліджено заперечення відповідача стосовно повернення товару, який не відповідає вимогам якості.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Фабрика дверей "Будмайстер" надало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якій заперечувало проти задоволення апеляційної скарги, та просило залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного
Як вбачається з матеріалів справи, 12 лютого 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фабрика дверей "Будмайстер" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма "Юг-Строй" (покупець) укладено договір постачання №2/57, відповідно до умов п.11 якого постачальник зобов'язується поставляти, а покупець сплатити та прийняти товари в асортименті і за цінами, узгодженими в специфікації, у кількості, комплектності та в термін, узгоджений сторонами у замовленні. Предметом договору є дверні блоки та інші товари, зазначені у узгодженій сторонами специфікації.
За пунктом 5.1 договору покупець оплачує поставлений товар після його реалізації, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, а саме кожного вівторка, але не пізніше 7 днів з моменту реалізації. В платіжному документі покупець зобов'язаний зазначати № та дату видаткової накладної постачальника та найменування товару, за який покупець здійснює розрахунок з постачальником.
Відповідно до п.5.4 договору, якщо в термін 30 днів моменту закінчення дії цього договору, у тому числі і при достроковому розірванні договору, покупець не скористався правом повернення не реалізованого товару продавцю, він зобов'язаний оплатити поставлений йому товар в термін, що не перевищує 30 календарних днів з моменту закінчення дії договору.
Підпунктом 7.2.2 договору визначено, що за порушення термінів оплати, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення.
Даний договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 31 грудня 2009 року.
На виконання своїх обов'язків за договором, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фабрика дверей „Будмайстер" поставляло на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Юг-Строй" товар, однак відповідач неналежним чином виконував свої обов'язки в частині оплати товару, що призвело до виникнення заборгованості за наступними накладними:
накладна №311 від 26.02.2009р. -товар частково повернено та сума заборгованості частково сплачена на становить 25 298,65 грн.;
накладна №761 від 29.04.2009 року -товар частково повернено та сума заборгованості складає 112 203 грн.;
накладна №2290 від 22.10.2009 року -сума заборгованості 16 012,50 грн.;
накладна №2291 віл 22.10.2009 року -сума заборгованості 18 574,50 грн.;
накладна №2292 від 22.10.2009 року -сума заборгованості 15 736 грн.;
накладна №2526 від 17.11.2009 року -сума заборгованості 17 934 грн.;
накладна №2527 від 17.11.2009 року -товар частково повернено та сума боргу складає 29 339,33 грн.;
накладна №2528 від 17.11.2009 року -сума заборгованості 17 934 грн.;
накладна №2796 від 09.12.2009 року -сума заборгованості 126 грн.;
накладна №2797 від 09.12.2009 року -сума заборгованості 411,72 грн.;
накладна №2857 від 16.12.2009 року -сума заборгованості 16 905 грн., що загалом складає 270 474,70 грн.
Таким чином, невиконання обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Юг-Строй" щодо оплати товару за договором й зумовило звернення позивача з відповідним позовом про стягнення вказаної суми до суду.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 Цивільного кодексу України ).
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо виникнення за відповідачем непогашеної заборгованості за договором постачання №2/57 від 12.02.2009 року за накладними №311 від 26.02.2009р. на суму 25 298,65 грн., №761 від 29.04.2009 року на суму 112 203 грн., №2290 від 22.10.2009 року на суму 16 012,50 грн., №2291 від 22.10.2009 року на суму 18 574,50 грн., №2292 від 22.10.2009 року на суму 15 736 грн., №2526 від 17.11.2009 року на суму 17 934 грн., №2527 від 17.11.2009 року на суму 29 339,33 грн., №2528 від 17.11.2009 року на суму 17 934 грн., №2796 від 09.12.2009 року на суму 126 грн., №2797 від 09.12.2009 року на суму 411,72 грн., №2857 від 16.12.2009 року на суму 16 905 грн., що загалом становить 270 474,70 грн., з урахуванням виключення із суми боргу вартості товару, який повинен бути повернутий за актом про невідповідність товару вимогам по якості від 25.12.2009 року, у розмірі 11 004 грн. 00 коп. на підставі акту про невідповідність товару вимогам по якості №25/12 від 25.12.2009р., за підписами представників позивача та відповідача.
Доводи скаржника в апеляційній скарзі про фактично меншу суму заборгованості у зв'язку з тим, що, по-перше, ним оплачено заборгованість платіжними дорученнями за 2009 рік, в яких допущено бухгалтерську помилку та невірно вказано рік договору 2008р. замість договору 2009 року , по-друге, фактично були здійснені поставки в значно менших обсягах, відхиляються судовою колегією, з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст. 1090 ЦК України, зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами.
Відповідно до п.п.3.1, 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.2004 р. № 22, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Відповідно до пункту 1.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.2004 р. № 22, банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) (обов'язкових платежів). Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що в платіжному документі покупець зобов'язаний зазначати № та дату видаткової накладної постачальника та найменування товару, за який покупець здійснює розрахунок з постачальником.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом періоду з березня 2009 року по березень 2010 року відповідач перераховував на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 286 923,98 грн. (т.1 а.с.124- 150, т.2 а.с.1-13).
Зі змісту наведених вище платіжних доручень, наданих позивачем до справи, призначенням платежу вказано „оплата за двері згідно Договору №1/174 від 15.09.2008 року". Як наголошує сам відповідач, посилання в платіжних дорученнях на договір 2008 року є помилкою бухгалтерської програми, а вказані платежі здійснювались саме за договором постачання №2/57 від 12.02.2009р..
Однак, судова колегія, зазначає, що оскільки відповідачем не додержано процедури заповнення графи „Призначення платежу" у платіжних дорученнях, ідентифікувати відповідність оплаченої суми поставленому товару неможливо.
При цьому, в додаткових поясненнях до апеляційної скарги від 04.07.2012р. апелянт зазначає постачання товару по договору за 2009р. на суму 668 808 грн., заборгованість суму 9504,02 грн., а в своїх поясненнях від 10.07.2012р. апелянт зазначає об'єм поставки на суму 641128,72 грн., заборгованість взагалі відсутня.
Твердження скаржника про повернення нереалізованого товару також не приймається судовою колегією до уваги, оскільки скаржником не доведено факт прийняття товару ТОВ „Фабрика дверей „Будмайстер". Посилання апелянта на лист ТОВ „Комерційна фірма „Юг-Строй" від 25.12.2009р. б/н, не є належним доказом повернення товару, оскільки в даний лист містить лише пропозицію відповідача про повернення товару на суму 413 114,48 грн.. В доповненнях до апеляційної скарги апелянт зазначає інші суми повернутого товару, в матеріалах справи відсутні докази точної кількості повернутого товару відповідачем та прийнятого позивачем, в передбаченому договором порядку.
Як вбачається з акту звірки, наданого позивачем, але не підписаного відповідачем, всі суми перераховані відповідачем зараховані в рахунок поставок за відповідними накладними, також позивачем відображено часткове повернення товару.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що доводи скаржника протирічливі, не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, та жодними належними доказами за приписами ст.ст. 33-34 ГПК України.
Також, слід зазначити, що матеріали справи не містять платіжних доручень на підтвердження оплати зазначених в позові відповідних накладних, тому стягнення заборгованості за позовом є правомірним.
Отже, доводи апелянта стосовно відсутності заборгованості за договором постачання №2/57 від 12.02.2009р. відхиляються судом як недоведені та безпідставні.
Окрім того, судова колегія, перевіривши розрахунок пені, інфляційних втрат та три відсотки річних, нарахованих на суму заборгованості, дійшла висновку про те, що заявлені до стягнення суми пені, інфляційних втрат та річних є меншими, ніж за розрахунком суду.
Разом з тим, згідно з п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
За змістом зазначеної статті апеляційний господарський суд вважає, що оскільки відповідне клопотання заінтересованої сторони в матеріалах справи відсутнє, господарський суд не має право виходити за межі позовних вимог.
Таким чином, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю „Фабрика дверей „Будмайстер" були заявлені вимоги про стягнення 38 677,87 грн. інфляційних втрат, 15 850,55 грн. 3% річних, 25 547,66 грн. пені, то, враховуючи вимоги п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України, задоволенню підлягають позовні вимоги задоволені судом першої інстанції.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено обґрунтованість стягнення відповідної суми заборгованості, відтак оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Юг-Строй" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 15 березня 2012 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.
Повний текст постанови підписаний 13 липня 2012р..
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя О.О. Журавльов
Суддя М.В. Михайлов