донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
17.07.2012 р. справа №5006/4/36пд/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Колядко Т.М., Принцевської Н.М.
при секретарі судового засідання Прилуцькіх М.І.
Прокурор:Кравцов В.І. -посвідчення.
за участю представників:
від позивача:Кучеріненко В.М. -голова Октябрської сілької ради.
від відповідача:не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуКраматорського міжрайонного природоохоронного прокурора м.Краматорськ Донецької області
на рішення господарського судуДонецької області
від18.04.2012р.
по справі№5006/4/36пд/2012 (суддя Гринько С.Ю.)
за позовомКраматорського міжрайонного природоохоронного прокурора м.Краматорськ в інтересах держави в особі Октябрьської сільської ради с. Октябське Добропільського району Донецької області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Білецьке Добропільського району Донецької області
про визнання договору №43 від 17.09.2007р. недійсним
Краматорський міжрайонний природоохоронний прокурор м.Краматорськ в інтересах держави в особі Октябрьської сільської ради с. Октябське Добропільського району Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Білецьке Добропільського району Донецької області про визнання недійсним договору №43 від 17.09.2007р. на обслуговування водопровідних мереж та забезпечення поставки питної води в с.Октябрьське Добропільського району, укладеного між Октябрською сільською радою та ФОП ОСОБА_1
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. по справі №5006/4/36пд/2012 (суддя Гринько С.Ю.) у задоволені позовних вимог відмовлено. Рішення мотивовано тим, що підстави позову, які визначені прокурором та позивачем свідчать про невиконання договору №43 від 17.09.2007р. і не є підставами для визнання договору недійсним.
Прокурор, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2012р. у справі №5006/4/36пд/2012 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає невідповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи. Вказує, що договір №43 від 17.09.2007р. не відповідає вимогам чинного законодавства, що суперечить інтересам держави і суспільства з посиланням на ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України та повинен бути визнаний недійсним, оскільки всупереч ст. 16 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», п. 9 ст. 44 Водного кодексу України у відповідача відсутні необхідні дозвільні документи для здійснення питного водопостачання, а саме: у позивача наявна лише ліцензія на централізоване водопостачання та водовідведення серії АВ № 153857, при цьому дозвіл на спеціальне водокористування та правовстановлюючі документи на використання земельних ділянок під водопровідними мережами та свердловиною не отримувались; відповідачем не приймаються належні заходи з своєчасної ліквідації аварійних ситуацій на водопровідних мережах, після ліквідації аварійних ситуацій обеззаражування аварійних ділянок не здійснюється згідно ДСП 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до питної води, призначеної для споживання людиною», що може привести до негативних наслідків у вигляді загрози життю та здоров'ю населення; всупереч вимогам ст. 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»відповідачем не вживаються заходи щодо реконструкції об'єктів централізованого питного водопостачання та водовідведення; в порушення вимог п. 4.1 договору та ст. 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»відповідачем не забезпечується капітальний ремонт водопровідних мереж; при постачанні питної води населенню с. Октябрське відповідачем використовується вода з джерела та шахтного колодязя, які знаходяться на балансі Октябрської сільської ради, про що свідчить акт санітарно-епідеміологічного обстеження Октябрської сільської ради від 17.08.2011р., з якого вбачається, що на балансі Октябрської сільської ради знаходиться також артезіанська свердловина та шахтний колодязь, які є джерелами водопостачання населених пунктів і відповідно до інформації Добропільської міської санітарно-епідеміологічної станції №699/027 від 27.09.2011р. не забезпечені профілактичним обеззаражуванням та хлоруванням; внаслідок укладання договору відповідач використовує воду з джерел, що знаходяться на балансі Октябрської сільської ради, реалізує її населенню без виплат будь-яких компенсацій за використану воду.
Прокурор, який приймає участь у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.
Позивача у судове засідання направив повноваженого представника, вимоги суду не виконав. Усно у судовому засіданні представник позивача повідомив, що підтримує правову позицію прокурора, викладену в апеляційній скарзі.
Відповідач у судове засідання не з'явився.
Прокурор та позивач вважають за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутністю відповідача.
Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалами суду від 01.06.2012р. та від 03.07.2012р. його було повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши прокурора, повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Октябрської сільської ради Добропільського району Донецької області №V/13-2 від 21.06.2007р. на обслуговування підприємця ОСОБА_1 передані водопровідні мережі в с. Октябрське довжиною 3,2 км та вирішено укласти угоду на обслуговування водопровідних мереж с.Октябрське з ОСОБА_1 з 01.07.2007р.
17.09.2007р. між Октябрською сільською радою (далі - замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - постачальник) укладено договір № 43 (далі -договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, замовник передає постачальнику на обслуговування водопровідну мережу для забезпечення останнім поставки питної води в населенні пункти, в тому числі села Октябрське Добропільського району у відповідності зі схемами (додаток №1), а постачальник забезпечує поставку питної води в зазначені населенні пункти в об'ємах і строки згідно з додатком №2 до договору.
В матеріалах справи відсутні будь-які додатки до договору.
Згідно п. 4.1 договору замовник, як балансоутримувач і сторона за договором забезпечує своєчасне вирішення питань, пов'язаних з проведенням капітального ремонту та компенсацію інших витрат постачальника з оновлення водопровідної мережі та інших основних засобів, переданих на обслуговування, в трьохденний строк з моменту підписання договору визначити особу, відповідальну за роботу з постачальником з забезпечення виконання договору.
Відповідно до п. 4.2 договору, постачальник зобов'язаний в тридцятиденний строк з моменту підписання договору укомплектувати штатними працівниками службу з технічного обслуговування та експлуатації водопровідних мереж, протягом 45 днів забезпечити укладання договорів з безпосередніми споживачами послуг.
Пунктом 7.1 договору визначено, що він діє з 17.09.2007р. по 17.09.2012р.
Прокурор та позивач звернулись до господарського суду з позовом про визнання договору №43 від 17.09.2007р. недійсним як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що суперечить інтересам держави і суспільства з посиланням на ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки:
- всупереч п. 9 ст. 44 Водного кодексу України та ст. 16 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»у відповідача відсутні необхідні дозвільні документи для здійснення питного водопостачання, а саме: у позивача наявна лише ліцензія на централізоване водопостачання та водовідведення серії АВ № 153857, при цьому дозвіл на спеціальне водокористування та правовстановлюючі документи на використання земельних ділянок під водопровідними мережами та свердловиною не отримувались;
- згідно з інформацією Добропільської міської санітарно-епідеміологічної станції № 918/02.7 від 08.06.2011р. «Про стан водопроводів та профілактичне обеззаражування водопровідних мереж, чистки та дезінфекції колодязів громадського користування»відповідач не приймає належні заходи з своєчасної ліквідації аварійних ситуацій на водопровідних мережах, після ліквідації аварійних ситуацій обеззаражування аварійних ділянок не здійснюється згідно ДСП 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до питної води, призначеної для споживання людиною», що може привести до негативних наслідків у вигляді загрози життю та здоров'ю населення;
- всупереч вимогам ст. 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»відповідач не вживає заходів щодо реконструкції об'єктів централізованого питного водопостачання та водовідведення;
- в порушення вимог п. 4.1 договору та ст. 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» відповідач не забезпечує капітальний ремонт водопровідних мереж;
- при постачанні питної води населенню с. Отябрське використовується вода з джерела та шахтного колодязя, які знаходяться на балансі Октябрської сільської ради, про що свідчить акт санітарно-епідеміологічного обстеження Октябрської сільської ради від 17.08.2011р., з якого вбачається, що на балансі Октябрської сільської ради знаходиться також артезіанська свердловина та шахтний колодязь, які є джерелами водопостачання населених пунктів і відповідно до інформації Добропільської міської санітарно-епідеміологічної станції №699/027 від 27.09.2011р. не забезпечені профілактичним обеззаражуванням та хлоруванням.
- внаслідок укладання договору відповідач використовує воду з джерел, що знаходяться на балансі Октябрської сільської ради, реалізує її населенню без виплат будь-яких компенсацій за використану воду.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Підставою позовних вимог прокурор та позивач визначають те, що при постачанні питної води населенню с. Отябрське використовується вода з джерела та шахтного колодязя, які знаходяться на балансі Октябрської сільської ради, про що свідчить акт санітарно-епідеміологічного обстеження Октябрської сільської ради від 17.08.2011р., з якого вбачається, що на балансі Октябрської сільської ради знаходиться також артезіанська свердловина та шахтний колодязь, які є джерелами водопостачання населених пунктів саме за договором.
Ані прокурор, ані позивач не надали жодного доказу в підтвердження того, що водопостачання питної води в населенні пункти, в тому числі села Октябрське за умовами договору №43 від 17.09.2007р. здійснювалось саме з джерел шахтного колодязя або артезіанської свердловини, які знаходяться на балансі Октябрської сільської ради. При цьому, п.п. 1.2.2 спірного договору сторони визначили, що Октябрська сільська рада делегує постачальнику права на укладання прямих договорів з районними організаціями Укрпромводчермета на поставку питної води, її транспортування та проведення прямих розрахунків з вказаними організаціями.
Посилання прокурора та позивача на порушення відповідачем ст. 16 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»та п. 9 ст. 44 Водного кодексу України, а саме відсутність у нього необхідних дозвільних документів для здійснення питного водопостачання, якому не надано оцінку господарським судом, не підтверджуються матеріалами справи, оскільки вони не довели, що відповідач, виходячи з зобов'язань за договором, є підприємством питного водопостачання відповідно до умов ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».
Не є підставою для визнання спірного договору недійсним і посилання прокуратура та позивача на відсутність в договорі умов щодо оплати Октябрській сільській раді компенсацій за використану воду з джерел, що знаходяться на її балансі, оскільки з п.п. 1.2.2 договору вбачається, що позивач делегував відповідачу права на укладання прямих договорів з безпосередніми споживачами води - власниками будинків, квартиронаймачами, підприємствами та іншими споживачами та проведення розрахунків з ними за поставлену воду та надані послуги з утримання водопровідної мережі. При цьому, п. 3.1 догвору визначено, що ціни та тарифи на послуги водопостачання встановлюються Октярською сільською радою і такі тарифи встановлені в розмірі 4, 36 грн. за подачу 1 мі питної води з урахуванням ПДВ.
Доказів використання води з джерел шахтного колодязя або артезіанської свердловини, які знаходяться на балансі Октябрської сільської ради, як встановлено вище, прокурор та позивач не надали.
В ході виконання умов договору сторони мали право внести зміни до договору, але до теперішнього часу такі зміни не вносились.
Крім того, відповідно до п. 4.1 договору, замовник, як балансоутримувач і сторона за договором, в тому числі, забезпечує своєчасне вирішення питань, пов'язаних з проведенням капітального ремонту і компенсацією інших витрат постачальника з оновлення водопровідної мережі і інших основних засобів, переданих на обслуговування.
Підставою позовних вимог є також неприйняття згідно ДСП 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до питної води, призначеної для споживання людиною»належних заходів з своєчасної ліквідації аварійних ситуацій на водопровідних мережах, після ліквідації аварійних ситуацій; незабезпечення профілактичним обеззаражуванням та хлоруванням; не вживання заходів щодо реконструкції об'єктів централізованого питного водопостачання та водовідведення всупереч вимогам ст. 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»; незабезпечення капітальним ремонтом водопровідних мереж в порушення вимог п. 4.1 договору та ст. 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання». Тобто прокурор та позивач посилаються на невиконання відповідачем умов договору та Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».
Пунктом 7 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справи про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009р. №9 визначено, що судом необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.
Водночас, виходячи з приписів ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України та вищезазначеної постанови пленуму Верховного Суду України, при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини в момент вчинення правочину.
При таких обставинах апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду щодо відсутності порушень закону на момент укладення договору №43 від 17.09.2007р.
Прокурором та позивачем не доведено факту наявності підстав для визнання договору № 43 від 17.09.2007р. недійним в розумінні ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Крім того, прокурор не врахував того факту, що рішення Октябрської сільської ради Добропільського району Донецької області №V/13-2 від 21.06.2007р., в якому визначено волевиявлення позивача передати водопровідні мережі в с. Октябрське довжиною 3,2 км на обслуговування підприємця ОСОБА_1 та укласти з нею угоду на обслуговування водопровідних мереж, не визнано в установленому порядку недійсним. Саме це рішення стало підставою для укладання спірного договору.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів не вбачає підстав для визнання недійсним договору №43 від 17.09.2007р. за наведеними прокурором та позивачем в позовній заяві підставами та вважає позовні вимоги прокурора такими, що не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2012р. у справі №5006/4/36пд/2012 залишенню без змін за мотивами, викладеними в постанові Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Краматорського міжрайонного природоохоронного прокурора м.Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2012р. у справі № 5006/4/36пд/2012 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2012р. у справі № 5006/4/36пд/2012 - залишити без змін за мотивами, викладеними в постанові Донецького апеляційного господарського суду.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.В. Ломовцева
Судді: Т.М. Колядко
Н.М. Принцевська
Надруковано 7 прим:
1. Краматорськ. міжрайонному пр-ру;
2. Прокуратурі Дон. обл..;
3. Позивачу;
4. Відповідачу;
5. У справу;
6. ДАГС;
7. ГСДО