донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.07.2012 р. справа №5006/28/5пд/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
Головуючий суддя:Дучал Н.М.
Судді:Геза Т.Д.
Склярук О.І.
При секретарі Отцевич В.Ю. За участю представників сторін: від позивача - не з'явився від відповідача -Якушев Ю.В., за довіреністю
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства «Артемсіль», м. Соледар Донецької області
на рішення господарського судуДонецької області
від29.02.2012р. (підписано 05.03.2012р.)
у справі№ 5006/28/5пд/2012 (суддя Курило Г.Є.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Земельний банк», м. Харків
до проДержавного підприємства «Артемсіль», м.Соледар Донецької області визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого ДП „Артемсіль" заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010р. щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором з ПАТ „Земельний Банк" про надання кредитної лінії №43-05 від 06.05.2005р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Земельний банк»м. Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства «Артемсіль»м. Соледар Донецької області про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого ДП «Артемсіль»заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010р. щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором з ПАТ «Земельний Банк»про надання кредитної лінії №43-05 від 06.05.2005р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
В обґрунтування позовних вимог позивачем покладено неправомірність зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до одностороннього правочину, вчиненого ДП „Артемсіль" заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010р. щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором про надання кредитної лінії №43-05 від 06.05.2005р., укладеного з ПАТ „Земельний Банк", оскільки проведення заліків з банками, які знаходяться у стані ліквідації суперечить Закону України «Про банки та банківську діяльність». Посилався на практику Верховного суду України щодо перегляду постанов Вищого господарського суду України, зокрема, по справі № 27/291-10, тощо, вважаючи ідентичними правовідносини за цим позовом та ті, що розглядалися в межах справи № 27/291-10. Наполягав на застосуванні ст.111-28 ГПК України стосовно обов"язковості рішень Верховного суду України, прийнятих за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
Рішенням господарського суду Донецької від 29.02.2012р. (підписано 05.03.2012р.) у справі №5006/28/5пд/2012 задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Земельний банк" м.Харків до Державного підприємства „Артемсіль" м.Соледар; визнано недійсним односторонній правочин, вчинений ДП „Артемсіль" заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010р. щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором з ПАТ „Земельний Банк" про надання кредитної лінії №43-05 від 06.05.2005р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Рішення мотивоване невідповідністю одностороннього правочину, вчиненого ДП „Артемсіль" заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010р., вимогам чинного законодавства, оскільки в процесі ліквідаційної процедури банку визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість погашення вимог кредиторів, що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово, зокрема, шляхом проведення зарахування вимог.
Державне підприємство «Артемсіль», м.Соледар Донецької області, не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 29.02.2012р. у справі №5006/28/5пд/2012 повністю і припинити провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Земельний банк»до Державного підприємства «Артемсіль»про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого ДП «Артемсіль»заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010р. щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором №43-05 від 06.05.2005р. з ПАТ «Земельний Банк»про надання кредитної лінії шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
В обґрунтування скарги наполягає, що ухвалюючи рішення господарським судом не було достатньо приділено уваги наданим відповідачем доказам в підтвердження заперечень на позов, що призвело до неповного з'ясування обставин, які мають значення по справі та невідповідності висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи; порушено норми матеріального і процесуального права. Скаржник не погоджується з позицією місцевого господарського суду про неспівпадіння предметів позову у справах №28/15пд та №5006/28/5пд/2012. Вважає, що при розгляді та оцінці доказів (Постанова Вищого господарського суду України від 11 липня 2011р. №28/15пд), пред'явлених відповідачем, і, відповідно, при ухваленні рішення судом допущена необ'єктивність та однобічність, внаслідок чого порушено ст. 43 ГПК України, ст. 601 ЦК України, ч.3 ст. 203 ГК України, а також основні принципи судочинства, зокрема, обов'язковість рішень суду.
ПАТ «Земельний банк»проти апеляційних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві №02-15/5696 від 30.05.2012р. на апеляційну скаргу, вважає, що висновки суду першої інстанції є вірними, а оскаржуване рішення суду першої інстанції ґрунтується на законі. Наголошує, що спір про дійсність правочину, який вчинено заявою відповідача №27/11-01-83 від 07.10.2010р., в межах справи №28/15пд не розглядався. Зазначив, що позачергове задоволення вимог окремих кредиторів, яким є погашення вимог відповідача при взаємозаліку вимог, є порушенням ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка зобов'язує задовольняти кредиторські вимоги лише у встановленому порядку черговості. Послався на судову практику Верховного Суду України щодо перегляду постанов Вищого господарського суду України, зокрема, постанову від 03.10.2011р. по справі №27/291-10.
Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду розгляд справи неодноразово відкладався.
Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.
28.02.2005р. між Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (правонаступником якого є позивач, банк) та Державним підприємством об'єднання „Артемсіль" (правонаступником якого є відповідач, вкладник) був укладений депозитний договір №01-05/Д, відповідно до умов якого вкладник розміщує, а банк приймає кошти (далі по тексту -внесок) у сумі 1 000 000,00 доларів США на депозитний рахунок №261510015821(п.1.1. договору), зі строком розміщення вклада на депозитному рахунку -з 03.03.2005р. по 15.03.2006р.(п. 1.2.договору), зі сплатою Вкладнику процентів, виходячи з розрахунку 8,0% річних (п. 1.3.договору).
До депозитного договору №01-05/Д неодноразово укладалися додаткові угоди №№1-19, якими, зокрема, змінювалася сума депозиту та продовжувався термін розміщення вкладу.
Додатковою угодою №19 від 12.04.2010р. до депозитного договору, що укладена між Публічним акціонерним товариством «Земельний банк»та Державним підприємством «Артемсіль», п. 1.1.договору викладений сторонами в наступній редакції: вкладник розміщує, а банк приймає кошти (далі по тексту -внесок) у сумі 2 090 400,00 доларів США на депозитний рахунок №2615600111792.
Відповідно до п. 3.1.3. депозитного договору, банк зобов'язався щомісяця нараховувати відсотки на суму внеску, що фактично обліковується в звітному періоді на депозитному рахунку.
Термін розміщення внеску на депозитному рахунку -з 03 березня 2005 року по 21 березня 2011 року, включно (п. 1.2. депозитного договору в редакції додаткової угоди №18 від 18.03.2010р.).
В матеріалах справи наявні докази зарахування грошових коштів на депозитний рахунок відповідно до депозитного договору №01-05/Д від 28.02.2005р.
06.05.2005р. між Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (правонаступником якого є позивач, банк) та Державним підприємством об'єднання „Артемсіль" (правонаступником якого є відповідач, позичальник) був укладений договір №43-05/К про надання кредитної лінії (кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальникові відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 2 500 000,00 грн. на поповнення оборотних коштів на строк по 06.05.2015р. з можливістю отримання окремих кредитів (траншів), зі сплатою за користування кредитними коштами в розмірі 12 % річних (п. 1.1., п.1.2.договору).
Додатковими угодами №№ 1-26 до договору про надання кредитної лінії сторонами змінювалися умови договору.
Додатковою угодою № 26 від 14.04.2010р. змінено редакцію п.1.1. договору, зокрема збільшено ліміт кредитування до 8 353 391,31 грн.
Термін дії договору - з моменту видачі кредиту до повного виконання зобов'язань за договором (п.6.1. кредитного договору).
Факт видачі кредиту підтверджено матеріалами справи (банківські виписки).
Постановою Правління Національного банку України №375 від 30.07.2010р. відкликано (з 02.08.2010р.) банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства „Земельний банк", ліквідатором Публічного акціонерного товариства „Земельний банк" призначено фізичну особу -незалежного експерта (за договором з НБУ) Угрімова О.М.
За положеннями ст. 91. Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора: строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
Відповідач вважаючи, що зобов'язання Державного підприємства "Артемсіль" перед Публічним акціонерним товариством „Земельний банк" за договором про надання кредитної лінії №43-05/К від 06.05.2005р. в розмірі 2 670 509,39 грн., та зобов"язання банку за депозитним договором №01-05/Д від 28.02.2005р., які значно перевищують залишок заборгованості по кредиту, є зустрічними однорідними (грошовими) вимогами, строк виконання яких настав, відповідно до положень ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України, листом №27/11-01-83 від 07.10.2010р. повідомив ПАТ "Земельний банк" про зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення означених зобов"язань на суму 2 670 509,39 грн. Просив надіслати письмове повідомлення ПАТ "Земельний банк" про визнання такого заліку та припинення означених зобов"язань.
Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого ДП „Артемсіль" заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010р. щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором з ПАТ „Земельний Банк" про надання кредитної лінії №43-05 від 06.05.2005р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, позов якого задоволений.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Заявляючи позов про визнання недійсним правочину позивач мав довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 2 ст.215 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами(стороною).
Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
На підставі ст. 606 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Оспорюваний правочин вчинений в письмовій формі (лист №27/11-01-83 від 07.10.2010р.), підписаний повноважною особою відповідача (генеральним директором ДП "Артемсіль"), має всі необхідні реквізити.
Матеріалами справи підтверджується, що на момент вчинення оспорюваного правочину ДП «Артемсіль»одночасно було кредитором ПАТ "Земельний банк" за депозитним договором №01-05/Д від 28.02.2005р. та боржником ПАТ "Земельний банк" за договором про надання кредитної лінії №43-05/К від 06.05.2005р.
Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
За умовами ч.1 ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором і законом.
Ані позивачем, ані місцевим судом не наведено законодавчої норми, прямі приписи якої недодержано відповідачем в момент вчинення оспорюваного правочину.
Зі змісту Закону України "Про банки і банківську діяльність", на який посилався позивач, вбачається, що він не містить заборони на звернення особи, яка одночасно є і кредитором і боржником банку, з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог; відсутня в Законі і заборона щодо проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі при ліквідації банку і встановленні черговості задоволення вимог до банку. Стаття 96 зазначеного Закону, на яку посилається позивач, встановлює черговість спрямування коштів, одержаних в результаті ліквідаційної процедури, до яких не можна віднести зустрічні вимоги.
Наразі, сума депозиту, що розміщена відповідачем в банку згідно депозитного договору, є власністю відповідача, та на підставі приписів ст.1060 Цивільного кодексу України, підлягає поверненню на першу вимогу вкладника.
Таким чином, позивачем не доведено недодержання відповідачем в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України.
Згідно з приписами ст.111-28 ГПК України, обов"язковими є рішення Верховного Суду України, прийняті за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Верховним Судом України, при розгляді заяв по справах №16/041-10, №27/291-10, здійснювався перегляд постанов Вищого господарського суду України з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 601 ЦК України у майнових правовідносинах щодо зарахування зустрічних однорідних вимог під час ліквідаційної процедури банку в контексті спорів про зміну правовідносин та про стягнення коштів, тоді як предметом спору в даній справі є визнання недійсним одностороннього правочину, що регулюється ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та відноситься до немайнових спорів.
Отже, правовідносини не є подібними, справи є різними за предметом позову, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судами фактичними обставинами справи.
Тому, помилковими є посилання суду першої інстанції та позивача по справі на Постанови Верховного Суду України від 24.10.2011р. у справі №16/041-10, від 03.10.2011р. у справі №27/291-10.
З огляду на наведене, доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі є частково обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про нетотожність предмету спору у цій справі та справі № 28/15пд, та відмову в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження по справі, оскільки предметом позовних вимог по справі №28/15пд було визнання недійсним одностороннього правочину щодо припинення зобов'язань боржника за договором №43-05 від 06.05.2005 р. про надання кредитної лінії та кредитора за депозитним договором № 01-05/Д від 28.02.2005р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, вчиненого відповідачем за заявою про залік зустрічних однорідних вимог №27/11-01-92 від 10.12.2010 р.; предметом позовних вимог по справі №5006/28/5пд/2012 є визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого ДП „Артемсіль" заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010р. щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором з ПАТ „Земельний Банк" про надання кредитної лінії №43-05 від 06.05.2005р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
За результатами апеляційного провадження, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для скасування рішення господарського суду Донецької області від 29.02.2012р. (підписано 05.03.2012р.) по справі № 5006/28/5пд/2012, з прийняттям нового рішення про відмову Публічному акціонерному товариству «Земельний банк»м. Харків у задоволенні позовних вимог до Державного підприємства «Артемсіль»м. Соледар Донецької області про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого ДП «Артемсіль»заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010р. щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором з ПАТ «Земельний Банк»про надання кредитної лінії №43-05 від 06.05.2005р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача - Публічне акціонерне товариство «Земельний банк»м. Харків.
Результати апеляційного провадження у справі №5006/28/5пд/2012 оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 116 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Артемсіль», м. Соледар Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 29.02.2012р. (підписано 05.03.2011р.) у справі №5006/28/5пд/2012 -задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 29.02.2012р. (підписано 05.03.2011р.) у справі №5006/28/5пд/2012 - скасувати.
Відмовити Публічному акціонерному товариству «Земельний банк»м. Харків у задоволенні позовних вимог до Державного підприємства «Артемсіль»м. Соледар Донецької області про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого ДП «Артемсіль»заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010р. щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором з ПАТ «Земельний Банк»про надання кредитної лінії №43-05 від 06.05.2005р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Земельний банк»м. Харків на користь Державного підприємства «Артемсіль»м. Соледар Донецької області 536,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: Н.М. Дучал
Судді: Т.Д. Геза
О.І. Склярук
Надруковано 5 екз.: 1-позивачу, 1-відповідачу, 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСДО