Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" липня 2012 р. Справа № 5023/2781/12
вх. № 2781/12
Суддя господарського суду Жигалкін І.П.
при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Федоровської О.В. (дов. № 17/11 від 02.11.2011 р.)
розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Велта", м. Харків
про стягнення 8 168,22 грн.
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Велта" (надалі - Відповідач) суми збитків в розмірі 8 168,22 грн. та покладення на Відповідача судового збору.
Представник Позивача у судове засідання не з'явився, у наданому клопотанні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд проводити розгляд справи за відсутності представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА".
Представник Відповідача у судовому засіданні у наданому запереченні та у наданій заяві позовні вимоги визнає в частині стягнення з Відповідача суми в розмірі 6 388,22 грн.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника Відповідача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
26.05.2011 року між ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та ОСОБА_9 було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 021099/4005/0000018 (Договір страхування), за яким ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Міцубісі» державний номер НОМЕР_1.
Згідно розгорнутої довідки ВДАІ, 31.10.2011 року на вул. Польовій в м. Харкові, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ландровер» д.н.з. НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля марки «Міцубісі» д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_9., під керуванням водія ОСОБА_9
Відповідно до Постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.12.2011 року 31.10.2011 року ОСОБА_4 керуючи автомобілем «Ландровер» д.н.з. НОМЕР_6, на вул. Польовій в м. Харкові, на перехресті з Московським проспектом не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль «Мітцубісі», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_9
Таким чином, ОСОБА_4 п. 12.1 ПДР України та своїми діями вчинив правопорушення, передбачене 124 КУпАП України, в зв'язку з чим його було визнано винним у вчиненні вищезазначеної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
07.11.2011 року Страхувальником було подано до ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» заяву на виплату страхового відшкодування.
З метою встановлення вартості відновлювального ремонту Позивачем було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження у ФОП Чернікова P.M., що відповідно до Звіту № 78116 від 11.11.2011 p., вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Мітцубісі», державний номер НОМЕР_1, складає 10 396,43 грн.
Відповідно до вищезазначеного Звіту № 78116 від 11.11.2011 р. та як зазначає Позивач, останнім було виплачено страхове відшкодування в розмірі 10 016 (десять тисяч шістнадцять) гривень 43 копійки (за вирахуванням франшизи у розмірі 780 гривень 00 копійок, та з врахуванням експертизи у розмірі 400 гривень 00 коп.), що підтверджується платіжним дорученням № 039774 від 30.11.2011 p., та Наказом № 00078116 від 29.11.2011 р.
Відповідно до полісу № АА/4020412 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Відповідач застрахував цивільно-правову відповідальність ОСОБА_4, власника автомобіля Ленд Ровер держ. номер НОМЕР_5, згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу Страховик (Відповідач) зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно Полісу, ліміт відповідальності Відповідача за шкоду, заподіяну майну, складає 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Згідно Звіту № 78116 від 11.11.2011 p., вартість матеріального збитку автомобіля марки «Мітцубісі», державний номер НОМЕР_1, складає 8 168,22 грн.
Отже, як зазначає Позивач то зобов'язана щодо відшкодування збитків у розмірі 8 168 (вісім тисяч сто шістдесят вісім) гривень 22 копійки лягає на Відповідача.
З метою врегулювання даного питання в досудовому порядку, Позивачем було направлено до Відповідача регресну вимогу № 6365 з проханням здійснити Позивачу виплату страхового відшкодування, що підтверджується повідомленням про врученням поштового відправлення.
Проте, Відповідачем вищевказані вимоги Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виконані не були, страхове відшкодування Позивачу не виплачено.
З матеріалів справи та з пояснень Відповідача вбачається, що на претензію Позивача була надана відповідь, згідно якої Відповідач просив надати відповідні пояснення щодо розміру суми відшкодування, та пояснень з приводу того, чому не була вирахувана франшиза.
Проте Позивач пояснень стосовно врахування франшизи надано не було.
Оскільки на винну в скоєнні ДТП особу розповсюджується дія вказаного вище договору страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, то відповідно до умов цього договору об'єктом страхування є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за збитки, які можуть бути заподіяні життю, здоров'ю та майну третіх осіб при використанні застрахованого транспортного засобу. Страховим випадком є настання відповідальності страхувальника у разі заподіяння шкоди третім особам внаслідок ДТП зазначеного транспортного засобу.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковій відмові, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.
Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 статті 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
З огляду на викладене до Позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Тобто, до Позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку є ОСОБА_4, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то на останнього покладається обов'язок страхової виплати, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах ліміту відповідальності страховика, несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки. (Зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011 р. по справі № 20/302).
Таким чином, в розумінні положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.
Статтею 35 Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін) передбачено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.
До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч. 1 п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
В даному випадку сума заявлена до стягнення з Відповідача є сумою страхового відшкодування виплаченого Позивачем на умовах договору добровільного страхування транспортного засобу, що укладений між Позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. Правовідносини у сфері обов'язкового страхування регулюється Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Оскільки, розмір збитків завданих застрахованому Позивачем автомобілю у ДТП по сумі виплаченого страхового відшкодування, самостійно визначено Позивачем, з метою встановлення вартості відновлювального ремонту завданого власникові автомобіля марки «Міцубісі», державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження судом береться до уваги Звіт № 78116 дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 11.11.2011 р., де вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Міцубісі» склала 8 168,22 грн. (а.с. 26 - 36).
Оцінка була виконана у відповідності до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 р. № 2658-111 та Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 р. № 1440; Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів. МЮ України, Фонд державного майна України, реєстр. № 1335/5/1159 (z0724-09) від 24.07.2009 (зі змінами).
Також суд вважає за доцільним зазначити, що ремонтна калькуляція 00078116 від 10.11.2011 р., де зазначено, що вартість ремонту складає 10 396,43 грн. не є доказом того, що Позивачем було сплачено зазначену суму, оскільки доказом сплати страхового випадку за договором № 0021099/4005/0000018 від 26/05/2011 р. є платіжне доручення № 039774 від 30.11.2011 р., де платником є ПрАТ "СК "Уніка" (а.с. 54).
Тобто виходячи з вищезазначених доказів вбачається, що Позивачем було сплачено 8 168,22 грн., а ні 10 396,43 грн.
Враховуючи викладене, за встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність винної особи належить сума 8 168,22 грн. (сума збитку відповідно до Звіту оцінювача та платіжного доручення № 039774 від 30.11.2011 р.), що з урахуванням франшизи за добровільним договором страхування (а.с. 10 - 12) та франшиза за обов'язковим договором страхування цивільно-правової відповідальності (поліс № АА/4020412), що становить загальну суму до стягнення з Відповідача 6 388,22 грн.
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.
Враховуючи наведене позовні вимоги є такими що підлягають частковій відмові.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, Закон України "Про страхування", Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статтями 993 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 198, 218 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1,4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Велта" (61022, м. Харків, вул. Сумська, 46, п/р № 26508000000651 у ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 300023, код ЄДРПОУ 23465084) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, р/р 26500455 в AT Райффайзен Банк Аваль МФО 300335, код ЄДРПОУ 20033533) суму збитків у розмірі 6 388,22 грн. та 1 609,50 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 16 липня 2012 року по справі № 5023/2781/12.
Суддя Жигалкін І.П.