"10" липня 2012 р.Справа № 5017/503/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Михайлова М.В.
суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.
При секретарі Белянкіній Г.Є.
за участю представників сторін:
від позивача: Ахметова Н.В., за довіреністю;
від відповідача: Слюсар М.М., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Макіївкокс"
на рішення господарського суду Одеської області від 09 квітня 2012 року
у справі № 5017/503/2012
за позовом Приватного акціонерного товариства „Макіївкокс", Донецька обл., м. Макївка, вул. Горького, 1
до Державного підприємства „Одеська залізниця", м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19
про: стягнення 2740, 57 грн.,-
У лютому 2012 року Приватне акціонерне товариство „Макіївкокс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Одеська залізниця" про стягнення вартості нестачі коксу доменного у розмірі 2740,57 грн.
ДП „Одеська залізниця" у запереченнях на позов від 19.03.2012 року просило у задоволенні вимог відмовити, оскільки завантаження здійснювалось силами та засобами ПрАТ „Макіївкокс", яке не нанесло захисне маркування на вантаж.
Рішенням господарського суду Одеської області від 09 квітня 2012 року по справі № 5017/503/2012 (суддя Лічман Л.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства „Одеська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства „Макіївкокс" 1370,29 грн. вартості недостачі вантажу, 804,75 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство „Макіївкокс" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 09 квітня 2012 року по справі № 5017/503/2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.
Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивача, але його представник в судових засіданнях апеляційної інстанції позов та апеляційну скаргу вважає необґрунтованими.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, заслухавши представників сторін, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, 29.11.2011 року зі станції відправлення Макіїївка Донецької залізниці ПрАТ „Макіївкокс" (відправник) на станцію призначення Чорноморська Одеської залізниці для ТОВ „ТІС" (одержувач) відправлено, зокрема, вагон № 65288250 з коксом доменним у кількості 47550 кг, що підтверджується залізничною накладною № 51593556. Згідно відміток у накладній вантаж у вологому стані, маркований вапном.
01.12.2011 року на станції Знам'янка Одеської залізниці складено комерційний акт АА № 021865/1256, яким встановлено, що: у вагоні № 65288250 знаходиться кокс доменний; нетто 45750 кг, різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 1800 кг; вантаж навантажений навалом, вище бортів 30 мм; на поверхні вантажу маються вибірки за ходом поїзда посередині між 4-5 люками довжиною 2500 мм, шириною 2000 мм, глибиною 300 мм, над 6-7 люками довжиною 2000 мм, шириною 2000 мм, глибиною 300 мм; просипання вантажу відсутнє; захисне маркування відсутнє, в місцях вибірок доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном; каток не застосовувався; у вагоні глухі торцеві стінки, люки щільно закриті; недостача у вагоні міститись могла.
02.12.2011 року залишок вантажу видано одержувачу, котрий у порядку ст.133 Статуту залізниць України передав право на пред'явлення позову відправнику, скориставшись яким ПрАТ „Макіївкокс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з перевізника вартості втраченого під час перевезення коксу в розмірі 2740,57 грн. (маса відповідальної недостачі із вирахуванням норми недостачі 2% маси нетто вологого вантажу визначена як 849 кг; вартість вантажу 2690,00 грн. без ПДВ за 1 тону -по рахунку-фактурі від 29.11.2011 р. № 4296ф.
Виходячи з ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, ст.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 29.11.2011 року № 51593556 свідчить про укладення між ПрАТ „Макіївкокс" (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ТОВ „ТІС".
Суд першої інстанції правильно послався на пункти 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 р. за № 796/5987, параграф 19 розд.1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, п.3.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) та дійшов до вірного висновку, що зміст комерційного акту від 01.12.2011 р. АА № 021865/1256 з висновками відносно порушення відправником приписів законодавства під час завантаження вугілля у вагон відкритого типу у вигляді непроведення маркування вантажу та незастосування катку, неподання сторонами заперечень на вказаний акт в порядку, закріпленому п.п.16,17 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855 (із змінами), свідчить про те, що саме комерційний акт відповідно до ст.129 Статуту залізниць України є документом, в якому фіксуються підстави для притягнення до матеріальної відповідальності контрагентів за договором залізничного перевезення, а отже правомірно визнав відправника вантажу винним у втраті вантажу з підстав недотримання ним обов'язку застосовувати заходи по збереженню дрібних фракцій коксу.
Судова колегія наголошує на тому, що матеріали справи свідчать про непроведення ДП „Одеська залізниця" перевірки фактичної правильності як здійсненого відправником завантаження у вагон відкритого типу, так і заповнення ним залізничної накладної.
Таким чином суд першої інстанції правильно застосувавши ч.1 ст.110, ст.ст. 111, 114, 115 Статуту залізниць України, дійшов до вірного висновку, що вказаний комерційний акт може підтверджувати те, що недостача у вагоні є результатом втрати вантажу під час перевезення. Крім того, відповідачем не було доведено факту виникнення недостачі з незалежних від неї обставин, а отже суд першої інстанції обґрунтовано поклав цивільно-правову відповідальність і на перевізника вантажу, здійснивши правильний розрахунок розміру збитків та дійшовши до вірного висновку про часткове задоволення позову в розмірі 1370,29 грн.
Отже, судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позицію позивача у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається позивач.
Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.
Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Макіївкокс", Донецька обл., м. Макївка, на рішення господарського суду Одеської області від 09 квітня 2012 року по справі № 5017/503/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 16 липня 2012 року.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: А.І. Ярош
Суддя: О.О. Журавльов