16.07.12 Справа № 5021/617/12.
Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Зайцева І.В., судді Резніченко О.Ю., Заєць С.В., за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М., розглянувши матеріали справи № 5021/617/12
за позовом: Глухівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Національного заповідника «Глухів» Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, м. Глухів
до відповідачів: 1) Глухівської міської ради, м. Глухів,
2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
м. Глухів,
третя особа: Управління Держкомзему у м. Глухів, м. Глухів
про скасування рішення міської ради, визнання незаконним договору купівлі-продажу, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки
представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідачів: 1) ОСОБА_2 (довіреність № 415/03-28 від 07.06.2012р.)
2) не з'явився;
від третьої особи: Курлук Н.В.
прокурор: Любимов А.В.
Суть спору: прокурор просить суд визнати незаконним і скасувати рішення двадцять шостої сесії четвертого скликання Глухівської міської ради від 26.05.2005 року в частині продажу земельної ділянки, площею 560 м2 (кадастровий номер 5910300000:01:007:0360) за адресою : АДРЕСА_1 ОСОБА_1 для будівництва магазину непродовольчих товарів; визнати незаконним договір купівлі-продажу земельної ділянки не сільськогосподарського призначення ВСО №603493 від 07.07.2005, реєстр 1431 за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 560 м2 (кадастровий номер 5910300000:01:007:0360); визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 560 м2 (кадастровий номер 5910300000:01:007:0360) по АДРЕСА_1 серії ЯД № 165550 від 27.10.2006 року, виданий ОСОБА_1 та скасувати в книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю запис про реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку площею 560 м2 (кадастровий номер 5910300000:01:007:0360) по АДРЕСА_1 серії ЯД № 165550 від 27.10.2006 року, виданий ОСОБА_1; зобов'язати управління Держкомзему у м. Глухів Сумської області відмінити державну реєстрацію в Державному реєстрі земель державного акту серії ЯД № 165550 від 27.10.2006 на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1; зобов'язати ОСОБА_1 звільнити та привести у придатний для використання стан земельну ділянку, площею 560 м2, по АДРЕСА_1, та повернути зазначену земельну ділянку вартістю 115180,8 грн. у власність держави в особі Національного заповідника «Глухів», а також з метою забезпечення позовних вимог, в порядку ст. 43-1 ПІК України накласти арешт на земельну ділянку, площею 560 м2, по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5910300000:01:007:0360), що належить ОСОБА_1.
Першим відповідачем - Глухівською міською радою заявлено про застосування позовної давності.
Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі, що стосується заяви першого відповідача про пропущення строку позовної давності, зазначає що про факти незаконної приватизації земельних ділянок на території історико-культурного заповідника у м. Глухівському міжрайонному прокурору стало відомо лише після перевірки, здійсненої в 2010 році, за результатами якої порушено кримінальну справу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте 16.07.2012 року факсограмою надіслав заяву № 164 від 16.07.2012 року, в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі їх представника.
Представник відповідача - Глухівської міської ради проти позову заперечує, в обґрунтування своєї позиції по справі подав відзив та додаткові письмові пояснення.
Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, згідно відзиву на позовну заяву, поданому ним 22.05.2012 року проти позову заперечує, посилаючись на невідповідність обставин зазначених в позовній заяві дійсності.
Представник третьої особи - Управління Держкомзему у м. Глухові - позовні вимоги підтримує в повному обсязі і зазначає про те, що спірна земельна ділянка була віднесена до історико-культурних земель національного заповідника «Глухів» ще в 2003 році.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 80 створено державний історико культурний заповідник у м. Глухові. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.1998 № 1576 заповідник передано у державну власність. Межі заповідника площею 75 га, межі та режими використання його зон охорони, а також Положення про заповідник затверджені розпорядженням Представника Президента України в Сумській області від 29.04.1994 № 134.
Рішенням чотирнадцятої сесії двадцять четвертого скликання Глухівської міської ради затверджено проект генерального розвитку державного історико-культурного заповідника у м. Глухові.
Рішенням двадцять шостої сесії четвертого скликання Глухівської міської ради від 26.05.2005 року, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 продано земельну ділянку площею 560 м2 , за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва магазину непродовольчих товарів за ціною, згідно підсумків торгів та умовами продажу, зазначеними в додатку 1 до рішення.
Державний акт серії ЯД № 165550 від 27.10.2006 на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 560 м2 (кадастровий номер 5910300000:01:007:0360), вартістю 115180,80 грн. було видано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на підставі рішення дванадцять шостої сесії четвертого скликання Глухівської міської ради від 26.05.2005 та договору купівлі-подажу земельної ділянки ВСО № 603493 від 07.07.2005, реєстр № 1431.
Відповідно до п. 4 «Положення про державний історико культурний заповідник у м. Глухові» терени території заповідника й окремих пам'яток, охоронних зон та зон охорони ландшафту належать до категорії земель історико культурного призначення і не можуть передаватися в колективну чи приватну власність.
Згідно ст. 53 Земельного кодексу України до земель історико культурного призначення належать землі, на яких розташовані історико культурні заповідники.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України, до особливо цінних земель відносяться землі історико культурного призначення.
Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другої цієї стані.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Земельного кодексу України: «Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.
В 2010 році Глухівською міжрайонною прокуратурою проводилась перевірка законності приватизації земельних ділянок на території історико-культурного заповідника у м. Глухові, за результатами якої було порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України стосовно службової особи Глухівського міського управління земельних ресурсів, яка знаючи, що вказана земельна ділянка знаходиться на території історико-культурного заповідника, зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб, погодила проект відведення земельної ділянки площею 560 кв.м. по АДРЕСА_1, надавши відповідний висновок.
Відповідачі проти позову заперечують та посилаються на те, що прокурор не підтвердив та не обґрунтував належним чином поважність причини пропуску строку позовної давності, необхідного для звернення з позовом до суду.
Крім того, перший відповідач - Глухівська міська рада пояснив, що в судовому засіданні прокурор мотивував позицію позивача спираючись на п. З Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», виходячи з яких об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Відповідно до ст. 16 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" пам'ятки історії та культури, незалежно від того, в чиїй власності вони перебувають, підлягають державному облікові. Порядок здійснення якого визначається Радою міністрів.
Державний облік зазначених об'єктів здійснювався в Державному реєстрі національного культурного надбання, що був створений на підставі постанови Кабінету Міністрів України №466 від 12.08.1992 року. До цього реєстру по м. Глухів віднесено певні об'єкти, серед яких відсутній Національний заповідник «Глухів».
На сьогоднішній день статус цього документу є невизначеним, оскільки 8 червня 2000 року набув чинності Закон України «Про охорону культурної спадщини», відповідно до якого створено Державний реєстр нерухомих пам'яток України в якому також відсутні відомості про Національний заповідник «Глухів».
Доводи прокурора про те, що початок перебігу строку позовної давності за його позовом починається з 2010 року, тобто з дати проведення перевірки суд вважає безпідставним, оскільки згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Таким чином, перебіг строку позовної давності за вимогою про визнання недійсним спірного договору починається з дати його укладення.
Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила.
З метою здійснення прокурорського нагляду за законністю рішень що приймаються міською радою, ст. 9 Закону України «Про прокуратуру», регламентом міської ради передбачена участь прокурора в засіданнях міської ради. Тобто на момент прийняття рішення 26 сесії 4 скликання Глухівської міської ради Сумської області від 26.05.2005 року прокурор повинен був обізнаний про прийняття рішення щодо відчуження спірної земельної ділянки.
Крім того, генеральний директор державного історико-культурного заповідника у м. Глухові погоджував історико-містобудівне обґрунтування будівництва торгівельного центру на даній земельній ділянці, що також в свою чергу свідчить про обізнаність позивача - Національного заповідника «Глухів» про продаж даної земельної ділянки.
Отже, саме в момент укладення такого договору ні прокурор, ні позивач - Національний заповідник «Глухів» не були обмежені в тому , щоб довідатись про порушення свого права в зв'язку з тим, що на той час існували нормативні акти, які за змістом позовної заяви визначають недійсність спірного договору.
Таким чином, має місце пропуск строку звернення до суду з вказаним вище позовом, а обізнаність чи необізнаність прокурора з прийняттям оспорюваного рішення, укладенням спірного договору не може змінювати початок перебігу строку позовної давності.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний суд України при касаційному перегляді судових рішень у справах, пов'язаних із застосуванням позовної давності (постанова Верховного Суду України від 25 травня 2004 року, ухвала Верховного Суду України від 26 червня 2008 року про відмову у відкритті провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 22 квітня 2008 року, ухвала Верховного Суду України від 07 серпня 2008 року про відмову у відкритті провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 27 травня 2008 року), а також Вищий господарський суд України (постанови Вищого господарського суду України від 05 грудня 2006 року, 11 грудня 2007 року, 22 січня 2008 року, 22 квітня 2008 року та від 27 травня 2008 року).
У розумінні положень статті 256 Цивільного кодексу України, право на задоволення позову або право на позов в матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову і, як наслідок, можливість примусового виконання вимоги позивача. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
Частиною третьою статті 267 вказаного Кодексу передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові, як це визначено ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, незалежно від того, чи має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Проте, за приписами частини п'ятої цієї статті позивач справі отримати судовий захист у разі визнання поважними причини пропуску строку позовної давності.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки першим відповідачем було заявлено про застосуванням судом позовної давності, а прокурором, як встановлено судом під час судового розгляду даної справи, пропущено строк, в межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права позивача, та не наведено суду обґрунтованих, поважних причин для поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом про визнання незаконним рішення двадцять шостої сесії четвертого скликання Глухівської міської ради від 26.05.2005 щодо продажу у власність земельної ділянки недійсними, визнання незаконним договір купівлі-продажу земельної ділянки ВСО № 603493 від 07.07.2005, реєстр № 1431, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 560 м2 (кадастровий номер 5910300000:01:007:0360) по АДРЕСА_1 серії ЯД № 165550 від 27.10.2006, виданий ОСОБА_1, при зазначених обставинах, суд дійшов висновку, про застосування за заявою відповідачів наслідків спливу строку позовної давності та про відмову в позові.
Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В позові - відмовити.
ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ І.В. ЗАЙЦЕВА
СУДДІ О.Ю. РЕЗНІЧЕНКО
С.В. ЗАЄЦЬ
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину.
Повний текст рішення підписано 18.07.2012 року.