Кіровоградської області
"12" липня 2012 р.Справа № 5013/733/12
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., розглянувши матеріали справи № 5013/733/12
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Олександрія
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс", м. Олександрія
про стягнення 49538,76 грн.
Представники сторін:
від позивача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1
від відповідача: участі не брали
Відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи по суті за юридичною адресою, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 23.06.2012 року.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс" заборгованості в сумі 49538,76 грн, що складається з основного боргу в сумі 49490,00 грн, 3% річних в сумі 48,76 грн.
Представник позивача в судовому засіданні 12.07.2012 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні по даній справі не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення засідання по справі, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи наведені норми та з огляду на належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання і фактичну можливість подати ним до суду витребувані документи, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 5013/733/12 за відсутністю представника відповідача та за наявними у справі документами.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані сторонами докази, господарський суд, -
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 були надані товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс" послуги з перевезення вантажу на загальну суму 61490,00 грн, згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг): № 78 від 23.11.2011 року на суму 300,00 грн, № 80 від 24.11.2011 року на суму 400,00 грн; № 81 від 24.11.2011 року на суму 3480,00 грн; № 91 від 02.12.2011 року на суму 18500,00 грн; № 92 від 08.12.2011 року 900,00 грн; № 93 від 08.12.2011 року на суму 6840,00 грн; № 98 від 14.12.2011 року на суму 400,00 грн; № 102 від 20.12.2011 року на суму 10560,00 грн; № 101 від 26.12.2011 року на суму 6500,00 грн; № 104 від 26.12.2011 року на суму 300,00 грн; № 106 від 28.12.2011 року на суму 400,00 грн; № 4 від 25.01.2012 року на суму 2000,00 грн; № 8 від 15.02.2012 року на суму 1500,00 грн; № 12 від 06.03.2012 року на суму 1100,00 грн; № 13 від 07.03.2012 року на суму 18620,00 грн.
Між сторонами складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2012 року, відповідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 49490,00 грн.
Вказаний акт звірки розрахунків підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками підприємств та не оспорений.
Сторони не подали господарському суду тексту спільно підписаного договору.
Проте, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних право та обов'язків, зокрема за п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, є договори та інші правочини. Правочином, як то встановлено ч. 1 ст. 202 названого Кодексу є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу та роботи автокрану підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з листопада 2011 року по березень 2012 року включно, що не оспорюється відповідачем.
Отже, сторонами вчинено правочин, який регулюється главою 63 Цивільного кодексу України "Послуги.Загальні полдоження".
Згідно ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання псолуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Розмір плати за вищеназвані послуги позивач визначив у актах здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з листопада 2011 року по березень 2012 року включно на загальну суму 61490,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається із вимоги від 30.05.2012 року за № 01/2012, позивач просить відповідача розглянути дану вимогу та провести розрахунок за надані ним послуги перевезення вантажу в сумі 49490,00 грн. Вказана вимога отримана відповідачем 30.05.2012 року за вх. № 06.
Докази виконання у семиденний термін вимоги про оплату суми за надані послуги відповідачем відсутні.
Виходячи з викладеного, господарський суд прийшов до висновку, що сторонами вчинений правочин, з якого виникло зобов'язання ФОП ОСОБА_1 надати послуги , а у ТОВ "Науково-виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс" виникли зобов'язання оплатити вартість послуг на підставі актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з листопада 2011 року по березень 2012 року включно на загальну суму 61490,00 грн.
Позивач вказує, що відповідач частково розрахувався за надані послуги на суму 12000,00 грн, що підтверджується акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2012 року, відповідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 49490,00 грн.
Враховуючи вищенаведене господарський суд прийшов висновку, що позов про стягнення 49490,00 грн боргу є обгрунтованим та підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 48,76 грн.
У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.
Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору
Враховуючи наведені вище правові норми, правомірність визначення позивачем періоду для нарахування 3 % річних (а.с. 5), господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 48,67 грн за період з 07.06.2012 року по 18.06.2012 року заявлені правомірно і підлягають задоволенню.
Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.
Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відтак позовні вимоги господарським судом задовольняються в повному обсязі.
Крім того, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на судовий збір.
Відповідач надіслав до суду засобом факсограмного зв'язку клопотання про відкладення розгляду даної справи на інший час у зв'язку з відпусткою представника ТОВ "Науково-виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс" і неможливості бути присутнім у судовому засіданні 12.07.2012 року.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи по суті відхилено судом як необгрунтоване з наступних підстав.
Своє клопотання про відкладення розгляду справи відповідач обгрунтовує тим, що його представник перебуває у відпістці. Проте жодних доказів, хто саме являється представником і що саме цей представник у день засідання перебуває у відпустці, відповідач господарському суду не подав. Оскільки ТОВ "Науково-виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс" являється юридичною особою, то не позбавлена права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК України).
Проте, відповідачем не додано до клопотання про відкладення розгляду справи щодних доказів на підтвердження своїх тверджень.
Крім того, відповідачем було подано на підставі ст. 60 ГПК України зустрічну позовну заяву до ФОП ОСОБА_1 про визнання договору перевезення недійсним, який ухвалою суду від 11.07.2012 року повернуто без розгляду на адресу заявника на підставі п.п. 4, 6 ст. 63 ГПК України.
У зв'язку з вказаним, господарський суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" стосовного того, що частиною третьою статті 22 ГПК сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Вказана Постанова рекомендує господарським судам, з урахуванням обставин справи, залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без задоволення, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
Слід вважати, що відповідна практика учасників судового процесу, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.ст. 33,34,44,49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс", 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул.Паризької Комуни, 64- А, код ЄДРПОУ 32412606 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 заборгованість в сумі 49 538,76 грн, з яких: основний борг в сумі 49 490,00 грн, 3% річних в сумі 48,76 грн, а також судовий збір в сумі 1 609,50 грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.
Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Повне рішення складено 17.07.2012 року.
Суддя Т. В. Макаренко