Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" липня 2012 р. Справа № 5023/2186/12
вх. № 2186/12
Суддя господарського суду Шатерніков М.І.
при секретарі судового засідання Мартишко Д.І.
за участю представників сторін:
позивача - Ващенко Р.М., дов. від 15.02.2012 року
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Термоізоляція", м. Харків
до Приватного акціонерного товариства "Термолайф", м. Харків
про стягнення 96396,54 грн.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до ПАТ "Термолайф" про стягнення на свою користь заборгованості у розмірі 96396,54 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов мирової угоди, укладеної між ТОВ "Виробниче підприємство Термоізоляція" та ПАТ "Термолайф" та затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області 24.11.2011 року у рамках розгляду справи № 5023/8177/11. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.05.2012 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 5023/2186/12 та розгляд справи призначено на 29.05.2012р. об 11:00 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.05.2012 р. розгляд справи № 5023/2186/12 було відкладено на 12:30 год. 27.06.2012р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.06.2012 р. розгляд справи № 5023/2186/12, у зв'язку із клопотанням відповідача, було відкладено на 12:45 год. 10.07.2012р.
03 липня 2012 р. від позивача до канцелярії господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд спонукати Приватне акціонерне товариство "Термолайф" виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області від 24.11.2011 року у справі № 5023/8177/11, шляхом стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Термоізоляція" грошових коштів у сумі 96396,54 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має змінити предмет або підставу позову, суд приймає заяву позивача про уточнення позовних вимог як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству і продовжує розгляд справи з її урахуванням.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує уточнені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки у судове засідання не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджує відмітка про направлення ухвали на зворотному боці ухвали.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами та у відповідності до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Ухвалою господарського суду Харківської області у справі № 5023/8177/11 від 24.11.2011 року (суддя Жельне С.Ч.) задоволено заяву сторін про затвердження мирової угоди та затверджено мирову угоду укладену між сторонами 24.11.2011 року, у зв'язку з чим провадження у справі № 5023/8177/11 було припинено.
Відповідно до умов мирової угоди від 24.11.2011 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Термоізоляція» та Приватне акціонерне товариство «ТЕРМОЛАЙФ», що є сторонами у справі № 5023/8177/11 за позовом TOB «Виробниче підприємство «Термоізоляція» про стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт за договором підряду № 9 від 05.05.2010 р. (далі - договір № 9) з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) процентів річних від простроченої суми, всього на суму 95208 грн. 46 коп. домовились про укладення мирової угоди на зазначених умовах:
1. Відповідач визнає, що його заборгованість перед Позивачем на момент укладення цієї Мирової угоди відповідає відомостям, які викладені в позовній заяві Позивача й складає 95208 грн. 46 коп. (з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) процентів річних від простроченої суми).
2. Відповідач гарантує повне та своєчасне виконання зобов'язань, передбачених цією угодою та зобов'язується в строк до 31 січня 2012 року сплатити Позивачу, шляхом перерахування коштів на рахунок Позивача, зазначений у договорі № 9, заборгованість з оплати виконаних робіт за договором № 9 з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) процентів річних від простроченої суми, всього зобов'язується сплатити суму 95208 грн. 46 коп. Також в строк до 31 січня 2012 року Відповідач зобов'язується шляхом перерахування коштів на рахунок Позивача, зазначений у договорі № 9, сплатити Позивачу понесені судові витрати, а саме: державне мито в сумі 952 грн. 08 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.
3. Позивач заявляє, що з моменту підписання цієї Мирової угоди та у випадку належного її виконання не матиме жодних майнових претензій до відповідача з приводу заборгованості, погашення якої є предметом цієї Мирової Угоди.
4. Позивач та Відповідач домовилися, що будь-які витрати, що виникатимуть чи можуть виникнути після затвердження судом умов цієї Мирової угоди, покладаються на Відповідача.
5. Позивач та Відповідач заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави."
Проаналізувавши матеріали справи та дослідивши надані позивачем докази, суд констатує, що відповідач не виконав свій обов'язок щодо належного виконання умов мирової угоди, затвердженої господарським судом Харківської області, грошові кошти в сумі 96396,54 грн. на поточний рахунок позивача не перерахував.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Дво - чи багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін.
Правочини відрізняються від інших юридичних фактів тим, що правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату; завжди є діями фізичної або юридичної особи та є правомірними діями, що тягнуть виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин, а воля в правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків.
Тобто, правочин може бути як підставою призупинення, поновлення, реалізації тощо правовідносин, так і водночас і підставою припинення одних правовідносин та підставою виникнення або зміни інших правовідносин.
Укладена та затверджена господарським судом Харківської області мирова угода відповідає вищезазначеним положенням, а тому є таким правочином, який відповідно до законодавства України повинен бути виконаний належним чином і відповідно до умов укладеної угоди.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. ст. 525, 625 ЦК України).
Таким чином, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що мирова угода, хоча і є правочином, проте після її затвердження ухвалою господарського суду направлена не на зміну або припинення цивільно-правових відносин, а на обов'язок виконання судового рішення на умовах затвердженої мирової угоди.
Крім того, суд наголошує, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Тобто, Закон України "Про виконавче провадження " визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно пункту 3.19 Постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18, наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:
- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;
- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Харківської області від 24.11.2011 року по справі № 5023/8177/11 не містить усіх даних, зазначених у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", тому така ухвала суду не має статусу виконавчого документа і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
На підставі викладеного, суд вважає, що вимога позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Термоізоляція" про спонукання Приватного акціонерного товариства "ТЕРМОЛАЙФ" до виконання умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області від 24.11.2011 р. у справі № 5023/8177/11, шляхом стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Термоізоляція" грошових коштів в сумі 96396,54 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Спонукати Приватне акціонерне товариство "ТЕРМОЛАЙФ" (61071, м. Харків, Карачівське шосе, 44; р/р 26009301787549 в філії головного управління ПАТ "ПІБ" в Донецькій області, МФО 334635; код ЄДРПОУ 34015182) виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області від 24 листопада 2011 року у справі № 5023/8177/11, шляхом стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Термоізоляція" (61136, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 94, кв. 73; р/р 2600600114223 в АТ "РЕГИОН-БАНК" м. Харків, МФО 351254; код ЄДРПОУ 31644934) грошових коштів у сумі 96396,54 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ТЕРМОЛАЙФ" (61071, м. Харків, Карачівське шосе, 44; р/р 26009301787549 в філії головного управління ПАТ "ПІБ" в Донецькій області, МФО 334635; код ЄДРПОУ 34015182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Термоізоляція" (61136, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 94, кв. 73; р/р 2600600114223 в АТ "РЕГИОН-БАНК" м. Харків, МФО 351254; код ЄДРПОУ 31644934) 1927,92 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 16.07.2012 року.
Суддя Шатерніков М.І.