"17" липня 2012 р.Справа № 5017/1138/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шевченко В.В.
суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.
при секретарі судового засідання: Ткачук Є.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Рябоконь В.І. -за дорученням
від відповідача: Кравченко С.К. -за дорученням
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційні скарги:
- Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"
- Комунального підприємства "Міські дороги"
на рішення господарського суду Одеської області
від 06 червня 2012 року
у справі № 5017/1138/2012
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"
до Комунального підприємства "Міські дороги"
про стягнення 67.447 грн.43 коп.
10.04.2012 р. Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (далі позивач, ВАТ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Міські дороги" (далі відповідач, Підприємство) про стягнення грошових коштів у сумі 67.447 грн.43 коп.
Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором № 2526 від 13.12.2006 р. та додатків до нього щодо оплати отриманої в період з 01.10.2011 р. по 01.03.2012 р. електроенергії у кількості 57.419 кВт, внаслідок чого має борг по її оплаті в сумі 60.854 грн. 05 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 1960 грн. 32 коп. -збитків від інфляції, 831 грн. 44 коп. -3% річних, 3801 грн. 62 коп. -пені за період з 01.10.2011 р. по 01.03.2012 р., а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп.
Відповідач відзив на позов не надав та у судове засідання не з'явився, внаслідок чого справа була розглянута місцевим судом за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2012 р. (суддя Невінгловська Ю.М.) позов задоволено частково.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором № 2526 від 13.12.2006 р. та додатків до нього щодо оплати отриманої в період з 01.10.2011 р. по 01.03.2012 р. електроенергії у кількості 57.419 кВт, внаслідок чого має борг по її оплаті в сумі 60.854 грн. 05 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 1960 грн. 32 коп. -збитків від інфляції, 831 грн. 44 коп. -3% річних, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп.
З посиланням на п. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 83 ГПК України місцевий суд, за власною ініціативою, зменшив розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 3801 грн. 62 коп. до 100 грн., враховуючи встановлені у справі обставини, та те, що відповідач є комунальним підприємством, а також відсутність у справі будь-яких доказів щодо наявності збитків у позивача.
В апеляційній скарзі ВАТ просить рішення місцевого суду в частині зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на його користь скасувати, оскільки воно, в цій частині, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким позов ВАТ задовольнити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі Підприємство просить рішення суду першої інстанції частково скасувати посилаючись на те, що, по-перше, місцевим судом порушені норми процесуального права, оскільки відповідач не був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, а тому справа була безпідставно розглянута за відсутністю його представника, а, по-друге, місцевим судом порушенні норми матеріального права, так як станом на 26.06.2012 р. заборгованість була частково погашена відповідачем в сумі 55.815 грн. 14 коп.
В судовому засіданні представники сторін доводи своїх апеляційних скарг підтримали у повному обсязі, а скарги своїх опонентів вважали необґрунтованими та безпідставними, зокрема, Підприємство у відзиві на апеляційну скаргу ВАТ.
Обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ обґрунтована та підлягає задоволенню, а скарга Підприємства задоволена бути не може з наступних підстав.
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видно, що місцем знаходження (юридичною адресою) відповідача є адреса: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 45.
Як свідчать матеріали справи саме за цією адресою місцевим судом була направлена відповідачеві судова ухвала від 13.04.2012 р. про призначення справи до розгляду на 11.05.2012 р. о 14:40. Але, ця ухвала повернута органами зв'язку до суду з позначкою: „адресат вибув".
Ухвалою від 11.05.2012 р. розгляд справи відкладений місцевим судом на 06.06.2012 р. о 10:20 та відповідач зобов'язаний надати до суду правовстановлюючі документи (свідоцтво про державну реєстрацію, довідку управління статистики про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) та докази сплати боргу. Але, і ця ухвала повернута органами зв'язку до суду з позначкою: „адресат вибув".
Відповідно до вимог ст. 64 ГПК України судові ухвали надсилаються за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що судова ухвала вручена їм належним чином.
Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При викладених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно та без будь-яких порушень процесуальних прав відповідача розглянув справу за відсутністю представника останнього, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.
До своєї апеляційної скарги Підприємством надані додаткові документи, а саме: копія його листа № 998 від 26.06.2012 р., копії актів звірки розрахунків від 20.01.2012 р., від 20.02.2012 р., від 20.03.2012 р., від 20.04.2012 р., від 22.05.2012 р., від 20.06.2012 р., від 27.06.2012 р., копія конверту, копії платіжних доручень № 145 від 24.05.2012 р., № 172 від 22.06.2012 р., копія журналу-ордеру та копія відомостей по рахунку № 631 за 1 півріччя 2012 р.
Також, до відзиву на апеляційну скаргу ВАТ Підприємством надані додаткові документи, а саме: копія ухвали господарського суду Одеської області від 13.06.2012 р., копія ухвали господарського суду Одеської області від 11.06.2012 р., копія ухвали господарського суду Одеської області від 21.06.2012 р., копія платіжного доручення № 145 від 24.05.2012 р., копія платіжного доручення № 172 від 22.06.2012 р., копія платіжного доручення № 1424 від 09.07.2012 р., копія рахунку-фактури № 2526/1 від 20.02.2012 р., копія платіжного доручення № 1425 від 09.07.2012 р., копія рахунку-фактури № 2526/2 від 20.05.2012 р., копія плану використання бюджетних коштів на 2012 р., копія постанови про закінчення виконавчого провадження від 23.06.2011 р., копія статуту, копія довідки з єдиного державного реєстру підприємців та організацій України, копія довідки про взяття на облік платника податків, копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.
Але, всі вищеназвані документи надані Підприємством у фотокопіях, які ніким не засвідчені, а тому не є та й не можуть бути належними та допустимими доказами у справі, оскільки згідно ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази повинні подаватися до суду лише в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази можуть бути прийняті апеляційним судом, лише у разі, якщо заявник обґрунтує та доведе неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Оскільки, надані Підприємством до апеляційного суду вищезазначені додаткові документи не були подані останнім до місцевого суду не з причин, що не залежали від нього, а внаслідок особистої недбалості та незнаходженням за його юридичною адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, то колегія суддів не знаходить правових підстав для залучення вказаних документів до матеріалів справи, оскільки протилежні дії суперечать вимогам ч. 2 ст. 36 та ч. 1 ст. 101 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 13.12.2006 р. між сторонами у справі укладено договір про постачання електричної енергії № 2526 за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачеві електроенергію, а останній оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Даний договір набуває чинності з дня його підписання та діє о 31.12.2006 р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.
Будь-яких доказів щодо припинення дії вказаного договору матеріали справи не містять, а тому він є діючим до сьогоднішнього часу.
Як свідчать матеріали справи на виконання умов вищезазначеного договору позивач протягом жовтня 2011 р. -лютого 2012 р. включно поставив відповідачеві електроенергію у кількості 57.419 кВт загальною вартістю 60.854 грн. 05 коп., що підтверджується складеними представниками сторін актами про використану електричну енергію за цей період часу та рахунками позивача на її оплату, які отримані представником відповідача під особистий підпис в цей же день, а саме: акт за жовтень 2011 р. на суму 4718 грн. 80 коп., акт за листопад 2011 р. на суму 12165 грн. 67 коп., акт за грудень 2011 р. на суму 11251 грн. 46 коп., акт за січень 2012 р. на суму 16038 грн. 04 коп., акт за лютий 2012 р. на суму 16680 грн. 08 коп. та рахунками № 2526/1 від 20.10.2011 р. на суму 4718 грн. 80 коп., № 2526/1 від 21.11.2011 р. на суму 12165 грн. 67 коп., № 2526/1 від 20.12.2011 р. на суму 11251 грн. 46 коп., № 2526/1 від 20.01.2012 р. на суму 16038 грн. 04 коп., № 2526/1 від 20.02.2012 р. на суму 16680 грн. 08 коп.
Відповідно до п. 2 додатку № 5 до названого договору відповідач повинний оплатити отриману електроенергію протягом 10 операційних днів з дня отримання рахунку позивача.
Оскільки, відповідач, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, доказів оплати спожитої ним в період з 01.10.2011 р. по 01.03.2012 р. електроенергії та оплати названих рахунків позивача суду не надав та таких доказів в матеріалах справи не міститься, то суд першої інстанції підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, стягнув з відповідача на користь позивача 60.854 грн. 05 коп. боргу по оплаті спожитої електроенергії за названий період часу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
У п. 4.2.1 договору сторонами передбачено, що за внесення платежів, передбачених п. п. 2.3.3-2.3.4 договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків" споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Ретельно дослідивши матеріали справи суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що відповідно до умов укладеного договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідач повинний сплатити позивачеві 1960 грн. 32 коп. -збитків від інфляції, 831 грн. 44 коп. -3% річних та 3801 грн. 62 коп. -пені, оскільки здійснений позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних витрат та пені перевірений як місцевим, так і апеляційним судом та є правильними і вірними, а також не спростований відповідачем ані в цілому, ані за його складовими.
З посиланням на ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 83 ГПК України місцевий суд, за власною ініціативою, зменшив розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 3801 грн. 62 коп. до 100 грн. враховуючи встановлені у справі обставини, та те, що відповідач є комунальним підприємством, а також відсутність у справі будь-яких доказів щодо наявності збитків у позивача.
Але, з такими висновками місцевого суду колегія суддів погодитись не може виходячи з наступного.
Дійсно, відповідно до приписів ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 83 ГПК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, в тому числі і за ініціативою останнього, але лише у винятковому випадку.
Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Як свідчать матеріали справи відповідач до суду першої інстанцій з клопотанням про зменшення розміру пені не звертався та будь-яких доказів щодо його обґрунтування суду не надавав, тому в матеріалах справи відсутні і відповідні докази, що свідчать про винятковість обставин справи.
При цьому, в оскарженому рішенні, місцевий суд взагалі не вказав, які саме, конкретні обставини справи є винятковими, на його думку, а також не зазначив будь-яких доказів чи обставин підтверджених матеріалами справи на підставі яких він визнає зазначені обставини справи винятковими.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки місцевого суду в частині зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача визнати законними і обґрунтованими неможливо, оскільки докази винятковості цього випадку та обставин справи в матеріалах справи відсутні, сторонами суду не надавались та місцевим судом не були витребувані, внаслідок чого судове рішення в цій частині підлягає скасуванню, а позовні вимоги ВАТ в частині стягнення пені -задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України понесені позивачем витрати на сплату судового збору за подану апеляційну скаргу в сумі 804 грн. 75 коп. підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міські дороги" -залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" -задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2012 року у справі №5017/1138/2012 -частково скасувати та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Міські дороги" (65045 м. Одеса, вул. Промислова, 37, код ЄДРПОУ 32642110, р/р 35437013002911 УДК у м. Одеса ГУДКУ в Од. обл., МФО 828011) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (65045 м. Одеса, вул. Садова, буд. 3, р/р № 2603730103777 в Одеське обласне управління ВАТ „Ощадбанку" м. Одеси, МФО 328845, код ЄДРПОУ 00131713): 60.854 грн. 05 коп. -боргу.
3. Стягнути з Комунального підприємства "Міські дороги" (65045 м. Одеса, вул. Промислова, 37, код ЄДРПОУ 32642110, р/р 35437013002911 УДК у м. Одеса ГУДКУ в Од. обл., МФО 828011) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (65045 м. Одеса, вул. Садова, буд. 3, р/р № 26001060262272 в Південному ГРУ Приватбанку м. Одеси, МФО 328704, код ЄДРПОУ 00131713): 1960 грн. 32 коп. -інфляційних витрат, 831 грн. 44 коп. -3% річних, 3.801 грн. 62 коп. -пені, 1609 грн. 50 коп. -понесених витрат на сплату судового збору.
Стягнути з Комунального підприємства "Міські дороги" (65045 м. Одеса, вул. Промислова, 37, код ЄДРПОУ 32642110, р/р 35437013002911 УДК у м. Одеса ГУДКУ в Од. обл., МФО 828011) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (65045 м. Одеса, вул. Садова, буд. 3, р/р № 26001060262272 в Південному ГРУ Приватбанку м. Одеси, МФО 328704, код ЄДРПОУ 00131713): 804 грн. 75 коп. -понесених судових витрат на сплату судового збору за подану апеляційну скаргу.
Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідні накази з зазначенням повних та необхідних реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.07.2012 року.
Головуючий суддя: Шевченко В.В.
Судді: Мирошниченко М.А.
Головей В.М.