Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" липня 2012 р. Справа № 5023/242/12
вх. № 242/12
Суддя господарського суду Жигалкін І.П.
при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - Задорожного М.С. (дов. № б/н від 20.01.2012 р.)
відповідача - Сфінцицького Г.Т. (дов. № 9 від 27.01.2012 р.)
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт", м. Донецьк
до Приватного акціонерного товариства "Виробничо - технічне підприємство "Укренергочормет", м. Харків
про стягнення 636 691,57 грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Виробничо - технічне підприємство "Укренергочормет" (надалі - Відповідач) заборгованість по договору на виконання субпідрядних робіт по демонтажу і монтажу технологічного обкладання при реконструкції котельної ВАТ "Завод напівпровідників" № 09/20 від 30.04.2009 р. в розмірі 636 691,57 грн. та покладення на Відповідача судовий збір.
Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.
Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
30.04.2009 р. між ТОВ "Донецькенергоремонт" і ПАТ "Виробничо - технічне підприємство "Укренергочормет" був укладений Договір на виконання субпідрядних робіт по демонтажу і монтажу технологічного обкладання при реконструкції котельної ВАТ "Завод напівпровідників» № 09/20 (далі за текстом - Договір). Відповідно до умов Договору Позивач зобов'язався виконати демонтажні і монтажні роботи технологічного обладнання при реконструкції котельної ВАТ «Завод напівпровідників», а Відповідач - прийняти і своєчасно оплатити такі роботи.
Позивачем були виконані зобов'язання за договором у повному обсязі, що підтверджується Актами приймання виконаних підрядних робіт № 1019/03-10 за березень 2010 р. на суму 48 831,73 грн., № 963/03-10 за березень 2010 р. на суму 115 353,25 грн., № 984/02-10 за квітень 2010 р. на суму 23 052,00 грн., № 959/06-10 за червень 2010р. на суму 92 135,27 грн., № 959/2-СП за червень 2010р. на суму 14 055,94 грн., № 7 за січень 2011 року на суму 27 778,26 грн. та № 6/1 за лютий 2011р. на суму 66 745,46 грн.
Відповідач здійснив часткову оплату виконаних робіт у зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у сумі 636 691,57 грн.
Згідно пункту 8.1 Договору оплата виконаних робіт здійснюється на протязі 20 банківських днів з моменту підписання обома сторонами Акту приймання виконаних робіт. Разом з Актом приймання виконаних робіт Позивач згідно пункту 8.1 Договору зобов'язаний передати Відповідачеві рахунок-фактуру, Довідку про вартість виконаних робіт та податкову накладну.
Таким чином для виникнення у Відповідача зобов'язань по оплаті виконаних робіт Позивач згідно пункту 8.1 Договору мав передати Відповідачеві підписаний Акт приймання виконаних робіт, рахунок-фактуру, Довідку про вартість виконаних робіт та податкову накладну.
Позивач не надав доказів на підтвердження виконання вимоги пункту 8.1 Договору, а саме надання Відповідачеві Довідки про вартість виконаних робіт, рахунок-фактури та податкові накладні, у зв'язку з чим у Відповідача не виникли зобов'язання по оплаті зазначених у позовній заяві виконаних робіт.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача є такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд погоджується з твердженням Відповідача про те, що в останнього не виникло зобов'язання по сплаті грошових коштів на користь Позивача, у зв'язку з невиконанням останнім вимог п. 8.1 Договору.
Крім того додатковими угодами до цього договору (т.1 а.с. 18, 26, 29, 33, 37 - 51) зміст відповідного пункту основного Договору змінений не був. Також відповідні обставини (щодо невиконання п. 8.1 Договору з боку Позивача) підтверджуються Претензією-вимогою Позивача від 04.10.2011 р. за № 44 (т. 2 а.с. 72 - 73, 95 - 96).
Суд також критично оцінює твердження Позивача щодо передачі довідки про вартість виконання робіт та податкових накладних, а саме не можливість підтвердження здійснення відповідної дії в наслідок того, що Договором не передбачено конкретного порядку такої передачі, зокрема того, що згадані документи за п. 8.1 Договору передавались Відповідачеві безпосередньо в руки без жодного документального оформлення (т. 2 а.с. 96).
Таким чином суд вважає, що твердження Позивача спростовується доводами Відповідача та матеріалами справи.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що Позивач не надав суду жодного документу, який би підтверджував виконання Позивачем вимог пункту 8.1 Договору, а саме надання Відповідачеві окрім Акту приймання виконаних підрядних робіт також Довідки про вартість виконаних робіт, рахунок-фактури та податкові накладні, документів, що спростовували викладене у відзиві Відповідача, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 636 691,57 грн. не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Розподіл господарських витрат передбачено статтею 49 ГПК України, що при відмові в позові суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Оскільки Відповідачем за виконання експертизи було сплачено суму у розмірі 5 159,00 грн. на підставі рахунку № 902 від 21.03.2012 р., що підтверджується повідомленням № 3450 (т. 2 а.с. 119 - 120), а на підставі статті 49 ГПК України, суд вважає за доцільне покласти витрати по проведенню даної експерти на Позивача.
На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 525, 526, 549, 553, 554, 625 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт" (83054, м. Донецьк, вул. Економічна, 24; 83060, м. Донецьк, вул. Церетелі, 8/74, п/р 26004010120784 в ДРД ПАТ "ВТБ Банк", м. Донецьк, МФО 321767, код 30341775) на користь Приватного акціонерного товариства "Виробничо - технічне підприємство "Укренергочормет" (61072, м. Харків, пр. Леніна, 58, п/р 260070133223 в ПАТ "Сбербанк Россії", м. Харків, МФО 320627, код 00192494) витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 5 159,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 13 липня 2012 року по справі № 5023/242/12.
Суддя Жигалкін І.П.