79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.07.12 Справа№ 5015/2132/12
За позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Дрогобич Львівської області
до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Стрий Львівської області
про: стягнення 17 023,83 грн.
Суддя Деркач Ю.Б.
Представники:
від позивача ОСОБА_3 -представник (довіреність № 868 від 04.07.2012 р.)
від відповідача не з'явився
Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 10.07.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Фізична особа -підприємець ОСОБА_1, м. Дрогобич Львівської області звернулася до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Стрий Львівської області про стягнення 17 023,83 грн., з яких: 11 658,84 грн. -основний борг, 4 117,49 грн. -пеня, 1 247,50 грн. -інфляційні втрати та судових витрат.
Ухвалою суду від 30.05.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 19.06.2012 р. Ухвалою суду від 19.06.2012 р. розгляд справи відкладався до 10.07.2012 р.
Представник позивача в судове засідання з'явився, подав уточнений розрахунок ціни позову в частині нарахування інфляціних втрат та пені, згідно якого просить стягнути з відповідача 11 658,84 грн. основного боргу, 582,84 грн. інфляційних втрат та 2 399,96 грн. пені.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду від 30.05.2012 р. та 19.06.2012 р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив.
Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:
30.12.2009 р. між сторонами укладено договір № 1/12 купівлі-продажу (далі по тексту -договір).
Згідно умов договору позивач зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -відповідачу товар (товари), а відповідач зобов'язався прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що є предметом купівлі-продажу за цим договором, визначається накладною.
Пунктом 1.3. договору передбачено, що загальна сума товару за цим договором становить 11 658,84 грн.
На виконання умов договору позивач по видатковій накладній № Н-008638 від 19.02.2010 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 11 658,84 грн. (копія видаткової накладної міститься у матеріалах справи).
Відповідачем у встановленому порядку факту поставки позивачем товару не спростовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.2. договору передбачено, що оплата по цьому договору повинна бути проведена протягом одного року з дати отримання товару але не пізніше 31 грудня 2010 року.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх зобов'язань перед позивачем по договору щодо оплати отриманого товару не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 11 658,84 грн.
Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до розрахунку позовних вимог долученому до позовної заяви позивачем нараховано відповідачу пеню за прострочення оплати вартості товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 4 117,49 грн. 10.07.2012 р. позивачем подано уточнений розрахунок пені, яка склала суму у розмірі 2 399,96 грн.
Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпаечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Договором, укладеним між сторонами, не передбачено забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неусойки (пені). Таким чином, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2 399,96 грн. слід відмовити.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позовних вимог долученому до позовної заяви позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі 1 247,50 грн. 10.07.2012 р. позивачем подано уточнений розрахунок інфляційних втрат, які склали суму у розмірі 582,84 грн.
Таким чином, до задоволення підлягають нараховані позивачем інфляційні втрати, які правомірно нараховані та підлягаю стягненню з відповідача, у розмірі 582,84 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідачем у встановленому порядку проти позовних вимог позивача не заперечено.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.
Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 546, 547, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.
3. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2) 11 658 грн. 84 коп. основного боргу, 582 грн. 84 коп. інфляційних втрат та 1 157 грн. 38 коп. судового збору
4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
5. У решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.07.2012 р.
Суддя Деркач Ю.Б.