ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-18/6618-2012 12.07.12
За позовом Приватного підприємства «СЕБ-Фармація»;
до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва;
про зобов'язання вчинити певні дії.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники:
Від позивача: Деревянко А. І., представник, довіреність №15 від 10.01.2012 р.;
Від відповідача: Вербовецька Я. І., представник, довіреність №146 від 21.02.2012 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2012 р. порушено провадження у справі №5011-18/6618-2012; розгляд справи призначено на 26.06.2012 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2012 року відкладено розгляд справи до 12.07.2012 року.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить зобов'язати відповідача встановити лічильник обліку теплової енергії з регулятором температур в нежитловому приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 16 А, стягнути з відповідача 1 073,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.
В уточненнях до позовної заяви позивач просить зобов'язати відповідача встановити лічильник обліку теплової енергії з регулятором подачі тепла на вході в нежитлове приміщення площею 282,8 кв. м., яке належить ПП «СЕБ-Фармація», за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 16 А і надавати показники за фактично використану теплову енергію до початку опалювального сезону 2012 р. -2013 р.; передати розрахунок кількості наданої теплової енергії, який надає відповідач, на експертизу компетентній організації, а саме Державному агентству з енергоефективності та енергозбереження України, для встановлення правильної кількості отриманої теплової енергії за період з грудня 2009 року по квітень 2011 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач -Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва, у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що з позовними вимогами не погоджується в повному обсязі, адже сторонами при укладенні договору було погоджено як ціну спожитих комунальних послуг, так і порядок її обрахування; постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року №1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією»не зобов'язано балансоутрисувача на встановлення приладів комерційного обліку теплової енергії, проте передбачено альтернативні види розрахунків, зокрема п. 23 встановлює у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного в договорі.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд
Приватне підприємство «СЕБ-Фармація»є власником нежитлового приміщення площею 282,8 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 16А в двоповерховій нежитловій будівлі, що підтверджується договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.07.2006 року, актом передачі нежилого приміщення від 10.08.2006 року та реєстраційним посвідченням №023551 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
01.12.2009 року між КП "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва та ПП "СЕБ-Фармація" було укладено договір № 121 про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення (далі - договір), згідно з умовами якого виконавець (позивач у справі) зобов'язується своєчасно надавати споживачеві (відповідач у справі) відповідної якості комунальні послуги для нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 16-А, загальною площею 282,8 кв.м., а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором, а також відшкодовувати виконавцеві експлуатаційні витрати, пропорційно площі нежитлового приміщення.
Відповідно до п. 2.5. договору, оплата отриманих послуг здійснюється споживачем щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до пункту 2.1 договору, вартість комунальних послуг визначається за фактичними обсягами спожитих послуг. Ціна одиниці послуги/тариф визначається органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Розмір плати за надані комунальні послуги змінюється виконавцем самостійно з часу встановлення нових тарифів.
Пунктом 3.2.1 договору сторони узгодили, що споживач зобов'язаний оплачувати отримані комунальні послуги та відшкодовувати експлуатаційні витрати відповідно до займаної опалювальної площі у встановлений договором строк.
Згідно з п. 2.2 договору, обсяги спожитих комунальних послуг визначаються: по централізованому опаленню - згідно додатку № 1 до цього договору; по централізованому холодному водопостачанню та водовідведенню -згідно додатку №1 до цього договору.
У рішенні Господарського суду міста Києва від 22.02.2012 року у справі №17/332, залишеному без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 року, зазначено, що з Додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору, вбачається, що на дату підписання договору плата за централізоване опалення на місяць становить 676,15 грн. з ПДВ.
Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третйського суду. Під час розгляду однієї справи, не доводяться зноу при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Пунктом 2.4. договору передбачено, що підставою для оплати наданих комунальних послуг є рахунок-фактура, яка надається виконавцем щомісяця не пізніше 12 числа поточного місяця.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві зазначає, що в червні 2010 року було отримано проект договору про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового фонду від Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва, до якого був доданий додаток №1 -розрахунок оплати за комунальні послуги, який відповідно до п. 2.2.2. договору є його невід'ємною частиною, і який не був підписаний підприємством, так як в ньому була зафіксована вартість послуг в сумі 12 090,91 грн. на місяць.
У відповідь на вищевикладене відповідач зазначив, що договір було укладено з протоколом розбіжностей, запропонованим позивачем, відповідно до якого сторони дійшли згоди п. 6.1. договору викласти в наступній редакції: «Цей договір діє з 01.10.2010 року до 01.10.2011 року і вважається щороку продовжений, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду».
Відповідно до пункту 2.1 договору, вартість комунальних послуг визначається за фактичними обсягами спожитих послуг. Ціна одиниці послуги/тариф визначається органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Розмір плати за надані комунальні послуги змінюється виконавцем самостійно з часу встановлення нових тарифів.
Господарський суд погоджується з відповідачем в тому, що сторонами при укладенні договору було погоджено як ціну спожитих комунальних послуг, так і порядок її обрахування, а також можливість її зміни виконавцем самостійно у разі зміни тарифів органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Позивач також зазначає, що підприємство має намір отримувати послуги по постачанню теплової енергії і сплачувати за фактичну кількість отриманих послуг, яка буде фіксуватися лічильником з регулятором необхідної температури в приміщенні.
У своїй позовній заяві позивач посилається на постанову Кабінету Міністрів України №1296 «Про внесення змін до Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води і Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення», якою доповнено вищевказані Порядки наступним пунктом: «Обсяг капітальних інвестицій, що спрямовуються на придбання та встановлення будинкових приладів обліку гарячої води (засобів обліку води), визначається окремо для кожного будинку і передбачається в інвестиційній програмі на строк не більш як п'ять років.».
Постанова Кабінету Міністрів України №1296 від 02.12.2009 року втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.06. 2011 року №869.
Враховуючи вищевикладене, позивач зазначає, що в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України, відповідачем лічильники не встановлені і відсутній намір їх встановлення, так як енергопостачальна організація отримала кошти, закладені в тариф і не зацікавлена їх встановлювати.
Однак у вказаній постанові Кабінету Міністрів України не передбачено обов'язку балансоутримувача будинку встановлювати прилади обліку теплової енергії.
Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Тобто, даними Правилами встановлено альтернативні види розрахунків у випадку, якщо у споживачів не встановлено приладів комерційного обліку і дані альтернативні види є законними і можуть використовуватися за домовленістю сторін, що і було зроблено при укладенні договору між позивачем і відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, у господарського суду немає правових підстав для зобов'язання відповідача встановлювати лічильник обліку теплової енергії з регулятором подачі тепла на вході в нежитлове приміщення площею 282,8 кв. м.
Також позивач просить передати розрахунок кількості наданої теплової енергії, який надає відповідач, на експертизу компетентній організації, а саме Державному агентству з енергоефективності та енергозбереження України, для встановлення правильної кількості отриманої теплової енергії за період з грудня 2009 року по квітень 2011 року. Однак, враховуючи той факт, що предметом розгляду справи не є стягнення грошових коштів і позивач не надає достатніх доказів, які б підтверджували необхідність проведення експертизи, господарський суд відмовляє Приватному підприємству «СЕБ-Фармація»в задоволенні і цієї вимоги.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяО.В. Мандриченко
Дата складання рішення 17.07.2012 р.