ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-3/7889-2012 12.07.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегарент»
Про стягнення 222 183,84 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача Просалова О.Є. -по дов. № б/н від 12.10.2012
Від відповідача не з'явився
Суть спору :
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегарент»211 781,58 грн. основного боргу, 8 679,93 грн. пені, 1 722,33 грн. - 3 % річних за неналежне виконанням взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору фінансового лізингу № 2030-LD10/00 від 01.11.2010.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/7889-2012 та призначено її до розгляду на 03.07.2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/7889-2012 від 03.07.2012, в зв'язку з не з'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 18.06.2012, розгляд справи був відкладений на 12.07.2012.
Позивачем 12.07.2012 до відділу діловодства суду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 187 428,66 грн. основного боргу, 8 679,93 грн. пені, 1 722,33 грн. - 3 % річних.
Позивач в судовому засіданні 12.07.2012 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання 12.07.2012 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 18.06.2012 та ухвалі від 03.07.2012 не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки
В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 03.07.2012 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Дружби Народів, 40-А.
Відповідач ухвалу від 03.07.2012 за вищевказаною адресою отримав 06.07.2012, що підтверджується повернутим до суду повідомленням про вручення поштового відправлення.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 12.07.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
01.11.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегарент» (лізингоодержувач, відповідач) було укладено договір фінансового лізингу № 2038L10/00 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору позивач приймає на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця предмет лізингу (відповідно до встановлених відповідачем специфікацій та умов) та передати його у користування відповідачу на строк та на умовах, визначених цим договором лізингу та загальними умовами.
Згідно умов договору предметом лізингу є :
- автомобіль марки RENAULT LOGAN, рік випуску 2010, колір сірий, кузов НОМЕР_7, двигун 1598 куб. м., реєстраційний номер НОМЕР_1;
- автомобіль марки RENAULT LOGAN, рік випуску 2010, колір сірий, кузов НОМЕР_8, двигун 1598 куб. м., реєстраційний номер НОМЕР_2;
- автомобіль марки RENAULT LOGAN, рік випуску 2010, колір сірий, кузов НОМЕР_11, двигун 1598 куб. м., реєстраційний номер НОМЕР_3;
- автомобіль марки RENAULT LOGAN, рік випуску 2010, колір чорний, кузов НОМЕР_9, двигун 1598 куб. м., реєстраційний номер НОМЕР_4;
- автомобіль марки RENAULT LOGAN, рік випуску 2010, колір сірий, кузов НОМЕР_10, двигун 1598 куб. м., реєстраційний номер НОМЕР_5;
- автомобіль марки RENAULT LOGAN, рік випуску 2010, колір синій, кузов НОМЕР_12, двигун 1598 куб. м., реєстраційний номер НОМЕР_6.
Ціна предмету лізингу визначається в акті приймання-передачі на дату його підписання і становить по 222 750,00 грн. за кожний автомобіль.
Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено лізингові платежі, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 187 428,66 грн. та за неналежне виконання зобов'язань нараховані пеня в розмірі 8 679,93 грн. та 3% річних в сумі 1 722,33 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.
Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами розділу 3 договору передача предмету лізингу оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі актів приймання-передачі від 10.11.2010, підписаних та скріплених печатками позивача та відповідача, останній прийняв предмет лізингу :
- автомобіль марки RENAULT LOGAN, рік випуску 2010, колір сірий, кузов НОМЕР_7, двигун 1598 куб. м., реєстраційний номер НОМЕР_1;
- автомобіль марки RENAULT LOGAN, рік випуску 2010, колір сірий, кузов НОМЕР_8, двигун 1598 куб. м., реєстраційний номер НОМЕР_2;
- автомобіль марки RENAULT LOGAN, рік випуску 2010, колір сірий, кузов НОМЕР_11, двигун 1598 куб. м., реєстраційний номер НОМЕР_3;
- автомобіль марки RENAULT LOGAN, рік випуску 2010, колір чорний, кузов НОМЕР_9, двигун 1598 куб. м., реєстраційний номер НОМЕР_4;
- автомобіль марки RENAULT LOGAN, рік випуску 2010, колір сірий, кузов НОМЕР_10, двигун 1598 куб. м., реєстраційний номер НОМЕР_5;
- автомобіль марки RENAULT LOGAN, рік випуску 2010, колір синій, кузов НОМЕР_12, двигун 1598 куб. м., реєстраційний номер НОМЕР_6.
Згідно п. 2.1. договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується датою викупу або повернення предмета лізингу лізингодавцеві за умови повного розрахунку по платежах, якщо інше не передбачено умовами договору.
Відповідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Згідно з п. 6.1. договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.
Пункт 6.2. визначає склад лізингових платежів.
6.2.1. Перший лізинговий платіж складається із:
а) комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладанням цього договору;
в) авансу ціни предмета лізингу.
6.2.2. Періодичні лізингові платежі.
Періодичні лізингові платежі сплачуються за Курсом платежу (курсом продажу валюти - безготівковим курсом продажу долара США/Євро. Втсаноленим на офіційному сайті АКБ «Укрсоцбанк», зап який покупці можуть придбати долар США/Євро, який діє на банківський день, що передує даті платежу, яка визначена в додатку № 2 до договору) і складається з:
6.2.2.1. Перший періодичний лізинговий платіж складається з :
а) комісії лізингодавця, яка розраховується з дати передачі до останнього числа лізингового періоду, в якому відбулась передача предмета лізингу;
6.2.2.2. Другий і всі наступні періодичні лізингові платежі складаються з :
а) відшкодування, яке є гривневим еквівалентом суми, визначеної в Графіку, помноженої на офіційний обміну валют, встановлений Національним банком України, який діяв на дату підписання договору;
в) комісії лізингодавця, яка розраховується як різниця суми лізингового платежу та відшкодування, яка не може бути меншою за 1 гривню.
Додаток № 2 (Графіки сплати лізингових платежів), оформлені у вигляді таблиць, які містять дати сплати платежів (колонка таблиці № 2), суми лізингових платежів (колонка таблиці № 3) та суми складових лізингових платежів (колонка таблиці № 4).
Відповідно до п. 6.4. договору позивач може письмово повідомлятиме відповідача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим договором до чергової дати платежу.
Сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, визначається по офіційному курсу обміну валют Національного банку України на дату повідомлення.
У разі якщо офіційний курс обміну валюти Національного банку України, який діє на дату повідомлення не співпадає з офіційним курсом обміну Національного банку України на дату платежу лізингодавець самостійно здійснює перерахунок лізингового платежу і враховує таку різницю при здійсненні оплати.
Якщо відповідач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення, він не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів відповідно до Графіку лізингових платежів (додаток № 2 до договору).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання по оплаті щомісячних лізингових платежів повністю не виконав, тому сума загальної заборгованості по черговим лізинговим платежам, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 187 428,66 грн.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пункт 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»визначає, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення лізингових платежів у повному обсязі.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України також визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення боргу по сплаті лізингових платежів в розмірі 187 428,66 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату по лізинговим платежам не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Згідно п. 7.2 договору у випадку несплати відповідачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, відповідач сплачує позивачу неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну оплати платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, за кожний день прострочення.
Отже, з урахуванням встановленого статтею 549 Цивільного кодексу України визначення, пунктом 7.2. договору сторонами передбачена відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення лізингових платежів у вигляді пені.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
При цьому, стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати лізингових платежів.
Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.
Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті лізингових платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.2. договору, розмір якої, за обґрунтованим розрахунками позивача становить 8 679,93 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 8 679,93 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті лізингових платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 1 722,33 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 722,33 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегарент» (м. Київ, вул. Солом'янська, 39, кв. 13, код ЄДРПОУ 36509494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(м. Київ, вул. П.Сагайдачного, 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 187 428 (сто вісімдесят сім тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 66 коп. основного боргу по лізинговим платежам, 8 679 (вісім тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 93 коп. пені, 3% річних в сумі 1 722 (одну тисячу сімсот двадцять дві) грн. 33 коп., 3 977 (три тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору.
Повне рішення складено 16.07.2012.
СуддяВ.В. Сівакова