ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-37/5819-2012 09.07.12
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Малинська паперова фабрика - Вайдманн»
До: Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною Кабінету Міністрів України
Про стягнення 38 420, 46 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники сторін:
від позивача: Хаванська Н.В.
від відповідача: Щиголь М.В.
Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з даним позовом до Житомирського обласного управління "Житомирекоресурси" державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною та Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною Кабінету Міністрів України про стягнення 30 030, 78 грн.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.04.2012 р. за даною позовною заявою було порушено провадження у справі № 2/5007/38/12, призначено справу до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.04.2012 р. провадження у справі в частині вимог до Житомирського обласного управління "Житомирекоресурси" державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною припинено; справу № 2/5007/38/12 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2012 р. було прийнято справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 28.05.2012 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Представник позивача у судовому засіданні 28.05.12 р. надав господарському суду документи на виконання вимог ухвали, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, через службу діловодства господарського суду подав клопотання про відкладення розгляду справи через неотримання копії позовної заяви.
Розглянувши подане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що позивачем представлено господарському суду належні докази направлення на адресу відповідача копії позовної заяви -зокрема, повідомлення про вручення. Крім того, відповідач був вправі ознайомитися з матеріалами справи та зробити необхідні копії, проте необґрунтовано даним процесуальним правом не скористався. За таких обставин з наведених відповідачем підстав розгляд справи не відкладається.
Проте, приймаючи до уваги неявку представника відповідача, господарський суд відклав розгляд справи до 06.06.2012 р., повторно зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 04.05.2012 р. № 5011-37/5819-2012.
У судовому засіданні 06.06.2012 р. господарським судом було оголошено перерву до 13.06.2012 р. о 15:20 для витребування у позивача письмових пояснень щодо правової природи позовних вимог, а у відповідача -письмового відзиву на позовну заяву.
У судовому засіданні 13.06.2012 р. представник позивача надав письмові пояснення по суті спору та заяву про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якої збільшив розмір позовних вимог на суму 8 389, 68 грн. Дана заява була прийнята до розгляду.
Представник відповідача надав письмовий відзив на позов, який залучено до матеріалів справи, у якому проти позову заперечив.
У судовому засіданні 13.06.2012 р. господарський суд задовольнив клопотання сторін про продовження строку вирішення спору, продовжив цей строк на 15 днів, та оголосив перерву до 09.07.2012 р. для дослідження наданих сторонами доказів у справі.
У судовому засіданні 09.07.2012 р. господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Житомирським обласним управлінням Державної компанії з утилізації відходів як вторинною сировини «Укрекокомресурси»Кабінету Міністрів України (виконавець) та Відкритим акціонерним товариством «Малинська паперова фабрика-Вайдманн», яке змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Малинська паперова фабрика-Вайдманн», (замовник) 04.09.2009 року укладено договір № 07/72-ІМ, предметом якого, згідно з пунктом 1, є надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів імпортованої продукції на умовах та за тарифами, визначеними цим договором згідно з постановою КМУ від 26.07.2001р. № 915 із змінами та доповненнями.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У подальшому назву Державної компанії з утилізації відходів як вторинною сировини «Укрекокомресурси»Кабінету Міністрів України змінено на Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (ДП «Укрекоресурси»), а Житомирське обласне управління Державної компанії з утилізації відходів як вторинною сировини «Укрекокомресурси»Кабінету Міністрів України перейменоване, в свою чергу, в Обласне управління «Житомирекоресурси»Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.
Відповідно до п.2.1 договору № 07/72-ІМ від 04.09.2009 р., виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів. У разі невідповідності відходів тари і пакувальних матеріалів, як вторинної сировини, вимогам діючих стандартів для подальшої переробки чи утилізації, організувати проведення зачищення чи захоронення цих відходів.
У відповідності до п.2.2 договору № 07/72-ІМ від 04.09.2009 р., виконавець має право укладати із спеціалізованими-підприємствами договори (в тому числі) попередні, про збирання заготівлю та утилізацію використаних тари і пакувальних матеріалів на значно більший обсяг, ніж визначений договором, де обсяг замовника буде частиною загального обсягу збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів.
Відповідно до розділу 5 даного договору, замовник зобов'язується здійснити оплату послуг виконавця шляхом перерахування коштів на його спеціальний казначейський рахунок. Обов'язок по здійсненню розрахунків за цим договором виникає у замовника стосовно надання послуг щодо тари і пакувальних матеріалів з-під імпортованої продукції-на момент митного оформлення незалежно від термінів надання виконавцем Акту про надання послуг.
З наданих позивачем пояснень та платіжних доручень випливає, що ним на користь Державного підприємства з питань поводження з заходами як вторинною сировиною Кабінету Міністрів України у період з вересня 2009 року до лютого 2012 року було сплачено 66067,19 грн. Крім того, з 29.02.2012 р. до 25.05.2012 р. позивачем відповідачу ще сплачено 8 389, 68 грн.
Представник позивача пояснив господарському суду, що з вересня 2010 року до травня 2012 року послуги відповідачем позивачу взагалі не надавались, сплата позивачем грошових коштів була викликана необхідністю митного оформлення товарів, які надійшли в упаковці з-за кордону. З вересня 2010 року до лютого 2012 року включно замовником від виконавця було надано вісім актів виконаних робіт, а саме: за жовтень 2010 року; за лютий, березень 2011 року; за квітень, листопад, грудень 2011 року; за січень, лютий 2012 року, проте замовником виконавцю надсилались мотивовані відмови від підписання зазначених актів. Протягом вересня 2010 року-лютого 2012 року тара та пакувальні матеріали від замовника виконавцю не передавались, жодного документа з приводу передачі тари та пакувальних матеріалів на утилізацію між сторонами не складалось.
Таким чином, позивач стверджує, що фактично відповідачем не виконувались вимоги договору, не надавались послуги та не підшукувались спеціалізовані компанії, які б могли надавати такі послуги позивачу, у зв'язку з чим позивач вважає сплачені відповідачу грошові кошти дебіторською заборгованістю.
Враховуючи наведене, позивач, згідно із заявою про зміну розміру позовних вимог, просить господарський суд стягнути з відповідача 38 420, 46 грн. за сплачені ним, але фактично не надані відповідачем послуги.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно п. 3.4 договору № 07/72-ІМ від 04.09.2009 р., сторони домовились, що у разі виникнення спору щодо обсягів та строку надання послуг, підтвердженням якісного надання послуг у повному обсязі є надання виконавцем на письмовий запит замовника копії договору про збирання, заготівлю та утилізацію використаних тари та пакувальних матеріалів (у тому числі попереднього), укладеного між виконавцем та спеціалізованим підприємством, де обсяг тари та пакувальних матеріалів може бути частиною загального обсягу тари та пакувальних матеріалів, щодо яких замовником організовано збирання, заготівлю та утилізацію із спеціалізованим підприємством.
Відповідачем надано господарському суду відповідні договори із спеціалізованими підприємствами, предметом яких є здійснення збирання, заготівля та утилізація використаних тари та пакувальних матеріалів на замовлення ДП «Укрекоресурси», в тому числі на території Житомирської області, зокрема:
- договір № 3/29-09 від 24.09.2010 року, укладений відповідачем та ВАТ «Грінко-Центр»,
- договір № 3/30-09 від 24.09.2010 року, укладений відповідачем та ТОВ «Альтернатива-Траст»,
- договір № 3/28-09 від 24.09.2010 року, укладений відповідачем та ТОВ «Грінко-Дон Рециклінг»,
- договір № 3/27-09 від 24.09.2010 року, укладений відповідачем та ТОВ «Південь-Рециклінг»,
де обсяг тари та пакувальних матеріалів, ввезених ПАТ «Малинська паперова фабрика-Вайдманн»на територію України, є частиною загального обсягу тари та пакувальних матеріалів, щодо яких замовником організовано збирання, заготівлю та утилізацію із спеціалізованими підприємствами по всій території України.
Відповідно до п. 3.2 договору № 07/72-ІМ від 04.09.2009 р., сторони визнають, що використані тара та пакувальні матеріали, відносно яких виконавцем організовується надання послуг замовнику, не підлягають ідентифікації і визначенню будь-яких часових періодів чи обмеження щодо настання моменту їх виникнення та розповсюдження по всій території України після використання її кінцевим споживачем.
Термін дії договору № 07/72-ІМ від 04.09.2009 року визначений пунктом 11.1 -до __.__.2012 року.
Згідно з п. 11.2 цього договору, у разі відсутності письмових заяв сторін про розірвання договору за два місяці до закінчення терміну дії, зазначеного в п. 11.1 договору, договір пролонгується на той самий термін і на тих же умовах.
З пояснень представників сторін випливає, що протягом терміну дії договору відсутні будь-які заяви сторін щодо його припинення. Крім того, позивач на даний час продовжує здійснювати перерахування на рахунок відповідача кошти як попередню оплату за послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації імпортованих тари та пакувальних матеріалів за договором № ІМ 07/72 від 04.09.2009 року.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку про те, що договір № 07/72-ІМ від 04.09.2009 р. на день вирішення справи в суді є чинним і зобов'язання виконавця щодо надання послуг, а замовника щодо оплати -не припинилися.
Представник відповідача пояснив, що позивач не висував вимогу про виконання відповідачем зобов'язань, передбачених договором № 07/72-ІМ від 04.09.2009 р., відповідач не відмовлявся від виконання цих послуг, а умовами договору не встановлено строки надання послуг.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Таким чином, боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду після порушення строку зобов'язання.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте позивач не довів господарському суду порушення відповідачем строків надання послуг.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що сторони погодили попередню оплату замовником вартості послуг.
Водночас, договір не містить умов про порядок повернення авансових платежів.
Оскільки сторонами не подано доказів припинення зобов'язань, натомість, надано докази того, що позивач продовжує виконувати свої зобов'язання за договором, то договір № 07/72-ІМ від 04.09.2009 р. є чинним, а тому відсутні підстави для висновків про незаконність і недобросовісність володіння, або про безпідставність набуття відповідачем грошових коштів в сумі 38 420, 46 грн.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 28.12.2011 р. у справі № 14/17-2252-2011.
Враховуючи наведене, позов Публічного акціонерного товариства «Малинська паперова фабрика - Вайдманн»до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною Кабінету Міністрів України про стягнення 38 420, 46 грн. визнається судом таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити повністю.
2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 12.07.2012
Суддя Гавриловська І.О.