"16" липня 2012 р.Справа № 5017/1645/2012
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Бетонбуд"
Відповідач: приватне підприємство"Комерційна фірма "Будінвест Групп"
про стягнення 58417,04 грн.
Суддя: Цісельський О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Сівков І.В. - довіреність від 05.07.2012р.
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Бетонбуд" (далі по тексту -ТОВ "Бетонбуд"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Комерційна фірма "Будінвест групп" (далі по тексту - ПП "Будінвест Групп") суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 57531,25 грн., 3% річних у розмірі 142,68 грн. та пеню у розмірі 743,11 грн.
Ухвалою господарського суду від 05.06.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 5017/654/2012 та розгляд справи призначено в засіданні суду.
Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, визначеною згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.06.2012р., але в судове засідання його представник не з'явився, поважності підстав неявки суду не навів, своїм правом на захист не скористався.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України № 18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
03.10.2011р. між ТОВ "Бетонбуд" (продавець) та ПП "Будінвест Групп" було укладено договір № 158 поставки товару (договір), за умовами п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, продавець зобов'язується передати (поставити), а покупець прийняти і оплачувати товарний бетон (надалі-товар), ціна та асортимент якого визначається сторонами згідно додатку № 1 до договору і складає його невід'ємну частину.
Відповідно до п.2.2. договору загальна вартість договору визначається шляхом підсумування вартості кожної партії товару, за усіма специфікаціями до нього. Загальна кількість бетону -3000 м3 (п. 2.3. договору).
Сума за договором не обмежена (п. 2.4. договору).
Пунктом 3.1. договору встановлено, що розрахунки за кожну партію товару, здійснюються у безготівковій формі. Умови оплати -100% попередня оплата.
Оплата здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, який зазначений у договорі, протягом 3 банківських днів з моменту одержання покупцем рахунку. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця (п.3.2. договору).
Пунктом 3.3. договору передбачено, що рахунок на оплату, спрямований продавцем покупцеві, направляється в день отримання продавцем замовлення від покупця і діє протягом 5 банківських днів. Покупець має право з суб'єктивних причин, відмовитись від сплати за отриманим від продавця рахунком, про що має повідомити продавця письмово, при цьому покупець не сплачує жодних санкцій і не несе будь-якої майнової відповідальності.
Згідно з п.3.5. договору звірка взаємних розрахунків за фактично отримані товари та оплачені грошові кошти, здійснюється за ініціативою покупця на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних.
Акти звірок надсилаються на адресу продавця рекомендованою кореспонденцією і підлягають розгляду у 10 денний термін з моменту отримання. У разі незгоди або розходження облікових даних продавець направляє на адресу покупця свій варіант актів (п.3.6. договору).
Відповідно до п.6.2. договору при несвоєчасній оплаті товару у відповідності до положень п.3.2. договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості партії товару.
Одностороння відмова від виконання умов договору неприпустима (п.6.5. договору).
03.10.2011р. між сторонами було підписано додаток № 1 до договору, в якому було погоджено відпускні ціни та марку товарного бетону.
Як зазначає у позові позивач під час виконання договору відповідачу було поставлено бетону на загальну суму 3452318,75 грн., а відповідачем сплачено за отриманий бетон 3394787,50 грн.
22.02.2012р. між позивачем та відповідачем було проведено звірку взаємних розрахунків за договором, що було оформлено відповідним актом. За результатами звірки взаємних розрахунків було встановлено заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар у сумі 57531,25 грн.
05.04.2012р. позивачем на адресу відповідача листом з описом вкладення була направлена претензія № 27/03-2 від 27.03.2012р., в якій позивач зазначив відповідачу про наявність боргу в сумі 57531,25 грн. та запропонував протягом 10 банківських днів з дня отримання вимоги перерахувати заборгованість на рахунок позивача.
Відповідач на претензію не відповів, борг не сплатив, що й зумовило звернення позивача до господарського суду Одеської області для захисту свого порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З системного аналізу положень договору купівлі - продажу № 158 поставки товару від 03.10.2011р. суд дійшов до висновку що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що позивач поставляв, а відповідач приймав товар від позивача та частково розрахувався за нього.
Відповідно до п. 3.6. договору між сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків та встановлено наявність боргу відповідача перед позивачем в сумі 57531,25 грн.
Зазначене підтверджене наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків станом на 22.02.2012р. (а.с. 14), підписаним повноважним представниками позивача та відповідача та в установленому законом порядку не спростовано відповідачем.
Виходячи з наведеного суд дійшов до висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 58417,04грн. повністю підтверджена матеріалами справи, обґрунтована та законна, а тому підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних та пені суд зазначає наступне.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
У відповідності до вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до наданого суду розрахунку позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 142,68 грн. та пеню в сумі 743,11 грн. за період з 20.04.2012р. по 20.05.2012р., проте в частині стягнення з відповідача пені за договором суд зазначає наступне.
З матеріалів справи (п.3.2. договору) вбачається, що обов'язок відповідача щодо сплати товару виникає на протязі 3 банківських днів з моменту отримання рахунку.
Проте, позивачем суду не надані докази отримання відповідачем рахунку на сплату спірної партії товару, проте, як встановлено судом, 05.04.2012р. позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом була направлена претензія № 27/03-2 від 27.03.2012р. в якій було визначено строк сплати боргу - 10 банківських днів з дня отримання претензії.
Враховуючи те, що банківськими днями вважаються робочі дні тижня, суд дійшов до висновку, що позивачем відповідачу встановлено двотижневий строк на виконання відповідачем зобов'язання зі сплати боргу.
Відповідно до п. 4.1.2. затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 р № 1149 "Нормативів і нормативних строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів" у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що останнім днем сплати відповідачем боргу, зазначеного у претензії є 22.04.2012р.
Виходячи з наведеного та перевіривши розрахунок наданий позивачем, суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та пені підлягає частковому задоволенню, а саме, слід стягнути з відповідача 3% річних в сумі 132,40грн. та пені в сумі 660,19 грн.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідач у встановленому законом порядку доводи позивача не спростував.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонбуд" обґрунтовані, законні, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи, а тому такими що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст.32,33,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов -задовольнити частково..
2. Стягнути з приватного підприємства Комерційна фірма "Будінвест Групп" (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 23, кв.7, код ЄДРПОУ 33215714) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонбуд" (79040, м. Львів, вул. Городоцька,242, код ЄДРПОУ 31829585) заборгованість за поставлений товар у розмірі 57531 (п'ятдесят сім тисяч п'ятсот триста одна) грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 132 (сто тридцять дві) грн. 40 коп., пеню у розмірі 660 (шістсот шістдесят) грн. 19 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1166 (одна тисяча сто шістдесят шість) грн. 48 грн.
3. В іншій частині позову -відмовити.
Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 18.07.2012р.
Суддя Цісельський О.В.