ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 50/19 12.07.12
За позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі:
1) Міністерства навколишнього природного середовища України;
2) Київської міської ради
до товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта"
третя особа: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради
про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.09.2004 № 944
Головуючий суддя Головатюк Л.Д.
Суддя Ковтун С.А.
Суддя Чеберяк П.П.
Представники :
Від прокуратури: Стретович М.О. (прок. відділу прок. м.Києва, посв. № 46)
Від позивача-1: Міцкевич Д.І.(дов. від 12.06.2012)
Від позивача-2: Телицька В.А.(дов. від 25.05.2012)
Від відповідача: Тереза Ю.О.(дов. від 05.06.2012)
Від третьої особи: не з"явився
Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства навколишнього середовища України звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.09.2004 №944 між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" недійсним, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку від 16.03.2005 №04-8-00020 недійсним та зобов"язання товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" повернути в державну власність земельну ділянку площею 0,3342 га на перетині вул. Вишгородської та вул. Резервної в Оболонському районі м. Києва вартістю 1 675 629, 00 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.12.2010 порушено провадження у справі №50/19 та призначено до розгляду на 19.01.2011.
У судове засідання з"явилися представники сторін та дали пояснення по справі.
Представник прокуратури просив задовольнити його вимогу викладену в позовній заяві та залучити до участі у справі третьою особою на стороні позивачів, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (00101м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а), адже рішення по даній справі може безпосередньо зачіпати його права та обов"язки. Суд задовольнив дане клопотання.
На думку прокурора і позивача-1 оскаржений договір купівлі-продажу не відповідає вимогам містобудівного, земельного, екологічного та природоохоронного законодавства, а тому підлягає скасування огляду та відсутність державної екологічної експертизи проекту будівництва АЗС, проектної документації на відведення спірної земельної ділянки та висновку Державної санітарно-епідеміологічної служби.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що порушуючи провадження у справі № 50/19 помилково не зазначив позивачем-2 - Київську міську раду, а тому зазначив позивачем-2 по справі №50/19 Київську міську раду (01044 м. Київ, вул. Хрещатик, 36) та ухвалив направляти зараз та в подальшому Київській міській раді ухвали по справі № 50/19.
Розгляд справи було відкладено на 04.02.2011.
Представники позивача-2 та третьої особи у судове засідання не з"явилися, всіх витребуваних доказів суду не надали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
У судове засідання з"явилися представники прокуратури, позивача-1 та відповідача і дали пояснення по справі.
Представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позовних вимог заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Київської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.09.2004 року №944 - відмовити повністю, в частині позову щодо визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку №04-8-00020 від 16.03.2005 - провадження припинити. Суд даний відзив прийняв до уваги.
Розгляд справи було відкладено на 25.02.2011.
25.02.2011 у судове засідання з"явилися представники прокуратури, позивача-1 та відповідача і дали пояснення по справі.
Представник третьої особи у судове засідання 25.02.2011 не з"явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник позивача-2 у судове засідання також не з"явився, але через канцелярію суду 25.02.2011 подав клопотання, у якому просить суд розгляд справи проводити за відсутності його уповноваженого представника. Суд дане клопотання задовольнив. Крім цього, у даному клопотанні представник позивача-2 просить суд:
- зупинити провадження у справі №50/19 до набрання законної сили рішенням суду у справі №2а-2233/11/2670 за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до Київської міської ради, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" про визнання протиправним та скасування рішення від 23.12.2010 №443/5255.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.02.2011 зупинено провадження у справі №50/19 до набрання законної сили рішення суду у справі №2а-2233/11/2670 за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до Київської міської ради, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" про визнання протиправним та скасування рішення від 23.12.2010 №443/5255.
Зобов'язано сторін повідомити суд про набрання законної сили рішенням у справі №2а-2233/11/2670 за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до Київської міської ради, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" про визнання протиправним та скасування рішення від 23.12.2010 №443/5255.
15.05.2012 до господарського суду м. Києва надійшло клопотання ТОВ "АвтоНафта" про поновлення провадження по справі, у зв"язку з набранням законної сили рішення суду у справі №2а-2233/11/2670.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.05.2012 провадження у справі поновлено, призначено справу до розгляду на 31.05.2012.
Представники прокуратури, позивача-1 та відповідача в судове засідання 31.05.2012 з'явилися, дали пояснення.
31.05.2012 представник позивача-2 у судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
31.05.2012 в судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, судом було встановлено, що справа № 50/19 відноситься до категорії складних, в зв'язку з чим підлягає колегіальному розгляду.
Розпорядженням від 31.05.2012 Голова господарського суду м. Києва Князьков В.В. розпорядився справу № 50/19 за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі: 1) Міністерства навколишнього середовища України; 2) Київської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта", третя особа - Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.09.2004 № 944, розглянути колегіально у складі трьох суддів: головуючий суддя - Головатюк Л.Д., суддя Ковтун С.А., суддя Чеберяк П.П.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.05.2012 колегія суддів у складі: головуючий суддя - Головатюк Л.Д., суддя Ковтун С.А., суддя Чеберяк П.П. прийняла справу № 50/19 до свого провадження.
Розгляд справи було відкладено на 25.06.2012
Представники прокуратури, позивача-2 та відповідача в судове засідання 25.06.2012 з'явилися, дали пояснення.
25.06.2012 представники позивача-1, третьої особи у судове засідання не з'явились, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином.
Розгляд справи було відкладено на 12.07.2012.
У судове засідання 12.07.2012 представники третьої особи не з"явилися, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
12.07.2012 у судове засідання з"явилися представники прокуратури, позивачів та відповідача і дали пояснення по справі.
Представники прокуратури та позивача-1 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник позивача-2 зазначив, що оскаржуваний договір не порушує права позивачів, оскільки на даний час договір укладений та зареєстрований.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
Рішенням Київської міської ради від 26.12.2002 №206/366 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»затверджено проект відведення земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта»(далі - ТОВ «АвтоНафта», відповідач) для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва. Вирішено передати ТОВ «АвтоНафта», за умови виконання п.20.1 цього рішення, земельні ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови загальною площею 0,38 га, в тому числі: ділянку №1 площею 0,36га - в короткострокову оренду на 1 рік; ділянку №2 площею 0,002 га (в межах червоних ліній) - в короткострокову оренду на 5 років.
29.07.2003 Київська міська рада (орендодавець, позивач-2) уклала з ТОВ «АвтоНафта»договір оренди (орендар) земельної ділянки, згідно умов якого Орендодавець передав Орендарю у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку, місце розташування якої на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва, розміром 0,0226 га в межах червоних ліній для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу.
В подальшому, рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 №421/1831 вирішено спірну земельну ділянку продати товариству з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта»для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва.
На підставі вказаного рішення 30.09.2004 між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим № 8000000000:78:096:0039 площею 0,3342 га на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований в реєстрі за № 994.
П. 1.1. вказаного договору купівлі продажу земельної ділянки передбачено, що продавець на підставі рішення Київської міської ради від 15.04.2004 за № 421/1831 продав, а покупець купив земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:78:096:0039) площею 0,3342 га на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва, у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки.
16.03.2005 товариством з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" отримано державний акт серії КВ № 128989 на право власності на вказану земельну ділянку та зареєстровано в Київській філії ДП "Центр державного земельного кадастру про Державному комітеті України по земельних ресурсах" від 01.03.2007.
Рішенням Київської міської ради №591/591 від 30.10.2008 відмінено рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №421/1831 «Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю АвтоНафта»для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва»і запропоновано ТОВ «АвтоНафта»надати згоду на гозірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.09.2004 №944 та повернути до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) державний акт на право власності на земельну ділянку від 16.03.2005 №04-8-00020.
В подальшому, Київською міською радою прийнято рішення від 23.12.2010 №443/5255 „Про скасування рішення Київської міської ради від 30.10.2008 №591/591", яким скасовано рішення Київської міської ради від 30.10.2008 №591/591 „Про відміну рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №421/1831 „Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю „АвтоНафта" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва".
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2011 по справі №2а-2323/11/2670 за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України до Київської міської ради, за участі товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта»про визнання недійсним рішення Київської міської ради № 443/5255 від 23.12.2010 «Про скасування рішення Київської міської ради від 30.10.2008 року N591/591»було відмовлено у задоволені адміністративного позову.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 по справі 2а-2233/11/2670 було відмовлено в задоволенні апеляційних скарг Заступника прокурора м. Києва та Міністерства екології та природних ресурсів України на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2011.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2011 у справі № 2а-6767/11/2670 відмовлено у задоволенні адміністративного позову заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради № 421/1831 від 15.07.2004.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 у справі № 2а-6767/11/2670 апеляційні скарги Міністерства екології та природних ресурсів України та заступника прокурора міста Києва залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2011 у справі № 2а-6767/11/2670 -без змін.
Окрім цього, рішенням господарського суду м. Києва від 05.06.2012 по справі № 33/101 відмовлено в задоволенні позову заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ «АвтоНафта»про розірвання договору від 30.09.2004 купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим № 8000000000:78:096:0039 площею 0,3342 га на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований в реєстрі за № 994.
Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, рішення Київської міської ради VІІ сесії XXІV скликання від 15.07.2004 № 421/1831 про продаж земельної ділянки відповідачеві для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва не скасовано і є чинним.
Суд наголошує, що рішення від N 421/1831 від 15.07.2004 було прийнято Київською міською радою на підставі статті 128 Земельного кодексу України, відповідно до якої продаж юридичним особам земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб, визначених Земельним кодексом, провадиться органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до Київської міської ради. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до заяви додавалися:
а) державний акт на право постійного користування землею або договір оренди землі;
б) план земельної ділянки та документ про її надання у разі відсутності державного акта;
в) свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.
Крім того, відповідачем були надані всі необхідні документи для отримання земельної ділянки у власність, а тому Київська міська рада при прийнятті рішення № 421/1831 від 15.07.2004 «Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта»для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва»діяла в межах власних повноважень та не порушила вимог статей 127,128 Земельного кодексу України.
Аналіз земельного законодавства України дає підстави зазначати, що при продажі земельних ділянок не вимагається проведення комплексної державної експертизи проекту будівництва, тому з позицією, викладеною в позові Заступника прокурора міста Києва, погодитись не можна.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки № 944 від 23.09.2004 між Київською міською радою та відповідачем є похідним документом, що був укладений на виконання рішення №421/1831 від 15.07.2004, яке в даний момент є чинним.
Відповідно до п. 4 Роз'яснень Президії ВГСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»№ 02-5/111 від 12.03.1999, прокурор чи його заступник, звертаючись до господарського суду в інтересах держави з заявою про визнання договору недійсним, зазначає у ній позивачем державний орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього договору, і визначає відповідачами, як правило, обох контрагентів за договором. Виняток можуть становити випадки, коли одним з контрагентів є названий орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається другий контрагент.
За таких умов позов Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави (Київської міської ради) не може бути задоволений оскільки права та інтереси Київської міської ради, як державного органу, що здійснює розпорядження землею, яка перебуває в комунальній власності міста Києва не порушені, що підтверджено її рішенням N 443/5255 від 23.12.2010 та підтверджено представником Київської міської ради в судовому засіданні.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 203 ЦК України, встановлює: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнане судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно із ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У листі Верховного Суду України від 24.11.2008 „Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у ЦК й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів. Якщо під час судового розгляду встановлено відсутність у позивача права на задоволення позову про визнання оспорюваного правочину недійсним, суд має відмовити в задоволенні позову.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно з ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині 2 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору (як дво- або багатостороннього правочину) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.1 статті 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно ч.1 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 2 статті 651 ЦК України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 4 статті 188 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на вказані норми законодавства, оспорюваний правочин був укладений у відповідності з ними, більше того, сторона правочину, в інтересах якої прокуратурою подано позов -Київська міська рада заперечує недійсність даного правочину та наголошує на тому, що оскаржуваний договір не порушує права позивачів, оскільки на даний час договір укладений та зареєстрований, а чинність акту на підставі якого укладений цей правочин підтверджена Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2011 та Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 по справі 2а-2233/11/2670.
Суд наголошує, що взаємовідносини позивача-2 та відповідача при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.09.2004 №944 є похідними від рішення Київської міської ради VІІ сесії XXІV скликання від 15.07.2004 № 421/1831 про продаж земельної ділянки відповідачеві для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва, яке не скасовано і є чинним, а отже у суду немає жодної правової підстави для скасування похідного правочину при чинності первісного правочину.
Оскільки, позивач не довів, що настало істотне порушення договору відповідачем та будь які інші випадки, встановлених договором або законом для розірвання договору, тому вимоги позивача щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.09.2004 який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований в реєстрі за № 994 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вимога позивача про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку є взаємопов'язаною з вимогою про визнання недійсним договору, в якій судом відмовлено, тому вимоги позивача про скасування державного акт на право власності на земельну ділянку є також необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд вважає, що прокурор не довів суду належними та допустимими доказами обставини, на яких ґрунтується його позов, а також правомірність заявлених правових вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.09.2004 та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати не стягуються.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
3. Копію рішення розіслати сторонам.
Головуючий суддя Головатюк Л.Д.
Суддя Ковтун С.А.
Суддя Чеберяк П.П.
Дата підписання рішення 17.07.2012