ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-35/5104-2012 02.07.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть -Укрнєфтєпродукт»в особі Полтавської філії
до Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл -Україна»
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне територіально -галузеве управління «Південно -західна залізниця»
про стягнення 19 059,35 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Журавльов О.С. - предст. за довір.;
від третьої особи: не з'явились
Рішення прийняте 02.07.2012 у зв'язку з оголошеною у судовому засіданні перервою з 27.06.2012 по 02.07.2012.
У судовому засіданні 02.07.2012, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи:
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть -Укрнєфтєпродукт»в особі Полтавської філії до Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл -Україна»про стягнення збитків в розмірі 19 059,35 грн., з яких: 16 275,95 грн. - вартість недопоставленого товару, 1 142,40 -витрати по оплаті виклику експерта, 1 641,00грн. -судові витрати.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2012р. порушено провадження у справі №5011-35/5104-2012, розгляд справи призначено на 23.05.2012р.
22.05.2012р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли письмові заперечення на позов.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2012р., на підставі ст.ст. 27, 77 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Державне територіально -галузеве управління «Південно-західна залізниця», розгляд справи відкладено на 13.06.2012р.
11.06.2012р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва, було подано додаткові письмові пояснення.
У судове 13.06.2012р. третя особа не з'явилась, своїх представників не направила, про поважність причин неявки суд не повідомила, вимоги ухвали суду від 23.05.2012р. не виконала.
У судовому засіданні 13.06.2012р. представником позивача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі №5011-35/5104-2012р. відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Вищевказане клопотання було задоволено судом.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2012, на підставі ст.ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 5011-35/5104-2012, розгляд справи відкладено на 27.06.2012р.
У судовому засіданні 27.06.2012р., на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 02.07.2012р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -
17.02.2009 між Полтавською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть -Укрнєфтєпродукт»(надалі - позивач) та Підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл Україна»(надалі - відповідач) було укладено Договір №09/332 поставки нафтопродуктів (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору (п.1.1) постачальник (відповідач) зобов'язується передати нафтопродукти у власність покупця (позивача), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.
14.11.2011 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору про поставку нафтопродуктів №09/332 від 17.02.2009р. (надалі - Додаткова угода).
Відповідно до умов Додаткової угоди (п. 1.2.), постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах вищезазначеного Договору в об'ємах, асортименті і по цінам визначеним в даній Додатковій угоді.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилався на те, що зі свого боку належним чином виконав взяті на себе за Договором зобов'язання, сплативши в повному обсязі вартість нафтопродуктів, що підтверджується платіжним дорученням №8569 від 15.11.2011р. на суму 1 297 711,60 грн.
14.11.2011р. відповідачем була складена залізнична накладна №34717017, в якій відповідач визначений як вантажовідправник, а позивач як вантажоодержувач.
Відповідно до залізничної накладної №34717017 відповідачем було укладено договір перевезення Товару з залізницею (перевізник), яка згідно з даними вказаними в залізничній накладній, наділена правом перевезти два вагони -цистерни з вказаним вантажем вантажовідправником вагою 104 050 кг., за №74737347 та №74127861.
Позивач вказує, що 18.11.2011р. на електронну пошту відповідача було направлено лист №И№269 про виявлення нестачі та пропонувалось направити представника для участі у прийманні товару.
Подальше приймання товару, як вказує позивач було припинено і за пломбами вантажовідправника без відкривання люків передано для зберігання охоронцям Полтавської філії до отримання повідомлення про умови їх прийому на території нафтобази.
19.11.2011р. позивач здійснив прийняття товару відповідно до п. 1.3. Договору та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена спільним наказом в Міністерстві палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2008р., за участю експерта Полтавської торгово -промислової палати.
Під час приймання нафтопродуктів приймальною комісією встановлено, що технічний стан вагон -цистерн справний, пломби ЗПП, відбитки пломб ЗПП в наявності, наявність і стан ущільнювальних прокладок -присутні, технічно справні, доступу до вантажу немає. Фактична кількість нафтопродукту в розмірі 102 745 кг., а з урахуванням норм природних втрат та відносної похибки вимірювання була встановлена фактична недостача нафтопродукту в розмірі 1 305 кг., про що складено акт приймання нафтопродуктів за кількістю №360 від 19 листопада 2011р.
Також позивач вказує, що під час проведення експертизи експертом Полтавської торгово -промислової палати встановлена фактична кількість нафтопродукту в розмірі 101 908 кг., про що складений акт №В-6384 від 19.11.2011 року.
За висновком експерта Полтавської торгово -промислової палати, в двох цистернах виявлено: 101 908 кг. бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Евро виду 2, класу В, що відображено в акті експертизи за №В-6384 від 19.11.2011 року.
З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідальність за нестачу нафтопродуктів покладається на відповідача.
Згідно розрахунку грошової компенсації по факту наднормативної недостачі нафтопродуктів, 1 305 кг. бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Евро виду 2 клас В, є еквівалентом суми 16 275,95грн.
02.12.2011р. позивач направив відповідачу претензію №19/04-1361 з вимогою відшкодувати збитки спричинені недостачею нафтопродуктів.
У свою чергу відповідач у відповіді на претензію (лист№952 від 09.02.2012р.) зазначив, що зі свого боку виконав всі договірні зобов'язання належним чином.
Проте, позивач вважає твердження відповідача безпідставними та просить суд стягнути з останнього суму збитків в розмірі 16 275,95грн, також керуючись положеннями п. 5.1. Договору, позивач просить стягнути з відповідача 1 641,00грн. збитків, пов'язаних з оплатою судового збору та 1 142,40 грн. збитки пов'язані з проведенням експертизи.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останнього.
У відзиві на позов відповідач посилався на те, що виконав свої зобов'язання перед позивачем за договором поставки нафтопродуктів №09/332 від 15.11.2011 року належним чином. Акт прийому -передачі нафтопродуктів від 15.11.2011 року підтверджує отримання позивачем бензину А-95 у повному обсязі.
Крім того, відповідач зазначив, відповідно до п. 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. №457, залізниця несе відповідальність за збереження або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно п. 31 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000р. №644, про видачу вантажу без перевірки станція на вимогу одержувача зобов'язана зробити в накладній відмітку такого змісту:
- для вантажів, які прибули в критому вагоні (контейнері) за пломбами (ЗПП)відправника (порту, експедитора), зазначається про прибуття вагона (контейнера) за справними пломбами (ЗПП) та видачу вантажу без перевірки згідно із статтею 52 Статуту залізниць.
У наявній в матеріалах справи залізничній накладній №34717017 відсутня відмітка про видачу вантажу (п. 52 накладної).
Отже, відповідач вважає, що позивачем не доведено, що недостача товару сталася в результаті відвантаження відповідачем нафтопродуктів у кількості меншій, ніж зазначено в залізничній накладній.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пп. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовується загальні положення про купівлю -продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 2.4. Договору, товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем по кількості та якості у відповідності з умовами Договору та Додаткових угод до нього, а також згідно паспорту якості, що видано виробником. Право власності на Товар переходить до покупця з моменту передачі постачальником Товару вантажоперевізником або вантажовідправнику покупця, або покупцю в залежності від базису поставки Товару, закріпленого у відповідності до Додаткової угоди до даного Договору та підтверджується відповідною відміткою в залізничній або товарно-транспортній накладній.
Відповідно до п. 3.1. Договору сторони здійснюють відвантаження та приймання Товару по якості і кількості по правилам, передбаченим Інструкцією про порядком приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та в організаціях України»затвердженого спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2008р., а також за участю Торгово -промислової палати.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було підписано Акт приймання -передачі нафтопродуктів по Договору поставки №09/332 від 17.02.2009р., в якому визначено, що відповідач передав, а позивач прийняв товар, а саме Бензин А-95 Евро у кількості 104 050 тон.
Товар було відвантажено відповідачем згідно залізничної накладної №34717017.
Згідно наданого позивачем акту експертизи №В-6384 від 19.11.2011р. виявлено, що фактична кількість товару становить 1 305 кг., при цьому під час проведення експертизи експертом Полтавської торгово -промислової палати було зафіксовано, що залізничні цистерни в яких здійснювалось транспортування товару не мали видимих механічних пошкоджень.
Таким чином, враховуючи висновок експерта, позивач посилається на те, що саме з вини відповідача відбулась нестача товару, за рахунок недоливу нафтопродуктів, відповідно саме відповідач має нести відповідальність у вигляді відшкодування збитків в розмірі 16 275,95грн., а також 1 641,00грн. збитки пов'язані з оплатою судового збору та 1 142,40 грн. збитки пов'язані з проведенням експертизи.
Суд не може погодитись з такими твердженнями позивача з огляду на наступне.
Відповідно до ст.. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі -продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до умов Договору (п. 1.5) нафтопродукти були відправлені позивачу на умовах СРТ, згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2000 термін «Фрахт/перевезення сплачені до». СРТ -продавець зобов'язаний доставити товар названому їм перевізнику.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач здійснив поставку товару в повному обсязі, що підтверджується Актом прийому -передачі нафтопродуктів від 15.11.2011р. та залізничною накладною №34717017.
Порядок прийому нафтопродуктів регулюється Інструкцією «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та в організаціях України»(надалі Інструкція) затвердженого спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2008р.
Відповідно до п. 5.2.8 Інструкції у разі встановлення нестачі нафтопродуктів з вини вантажовідправника вантажоодержувач одночасно з припиненням приймання нафтопродуктів зобов'язаний викликати представника вантажовідправника для участі в прийманні нафтопродуктів і складання акта приймання.
Позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження того, що останній звертався до відповідача з вимогою направити представника останнього для участі у прийманні нафтопродуктів та складання акта. Таким чином позивач в односторонньому порядку склав Акти в яких зафіксовано нестачу товару №360/1 від 17.11.2011р. та №360 від 19.11.2011р. без участі представника відповідача, що не може бути прийнято судом в якості належного доказу.
Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Таким чином, юридичною підставою для усіх видів цивільно-правової чи господарсько-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй сукупності утворюють склад цивільного (господарського) правопорушення. Необхідними умовами цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності за загальним правилом є: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина правопорушника. Перші три елементи розглядаються як об'єктивні умови відповідальності, доведення наявності на яких покладається на кредитора. Четвертий складовий елемент правопорушення - вина є суб'єктивною умовою цивільно-правової відповідальності особи, яка порушила зобов'язання. Тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але й сам факт порушення боржником його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушення і шкодою.
Позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме внаслідок протиправних дій відповідача відбулась нестача товару, що призвело до збитків.
Крім того, суд вважає неправомірним з боку позивача включення до складу збитків витрати понесені у зв'язку зі сплатою судового збору відносно розгляду даної справи, оскільки такі витрати не є збитками в розумінні ст. 22, 623 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не були надані суду докази на підтвердження викладеного в позові.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 059,35грн. збитків, які складаються з 16 275,95грн. -вартість недопоставленого товару, 1 142,40 -витрати по оплаті виклику експерта, 1 641,00грн. -судові витрати, є безпідставними та необґрунтованими, документально не підтвердженими, та такими, що задоволенню не підлягають.
Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання
повного тексту рішення: 09.07.2012
Суддя М.Є. Літвінова