ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-71/6449-2012 05.07.12
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «РІТЕЙЛ-СТРАХУВАННЯ»
до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), в розмірі 15 950,75 грн.
Суддя Нечай О.В.
Представники сторін:
від позивача: Бортник Л.В., довіреність № 010/2012 від 12.01.2012 р.
від відповідача: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «РІТЕЙЛ-СТРАХУВАННЯ»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(далі - відповідач) про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), в розмірі 15 950,75 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 15 950,75 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/6449-2012, розгляд справи призначено на 13.06.2012 р.
06.06.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали від 16.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6449-2012.
У судове засідання 13.06.2012 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 16.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6449-2012 позивач виконав.
Представник відповідача у судове засідання 13.06.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 16.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6449-2012 відповідач не виконав.
Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 13.06.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 16.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6449-2012, розгляд справи відкладено на 05.07.2012 р.
У судове засідання 05.07.2012 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 05.07.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
13 серпня 2010 року між ОСОБА_2 (далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Рітейл страхування»(далі - позивач) було укладено Договір страхування № 0168.015 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Субару», державний номерний знак НОМЕР_1.
13.04.2011 р. о 15 год. 30 хв. водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_2, в м. Києві по вул. Глибочицька, 53, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Субару», державний номерний знак НОМЕР_1. Таким чином ОСОБА_3 порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн., згідно з ст. 124 КУпАП.
Відповідно до Звіту № 338/4 від 29.04.2010 р. з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Субару», державний номерний знак НОМЕР_1, під час ДТП, яка сталась 13.04.2011 р. о 15 год. 30 хв. в м. Києві по вул. Глибочицька, 53, складає 14 452,24 грн.
Вказаний у Звіті № 338/4 від 29.04.2010 р. розмір матеріального збитку підтверджений електронним розрахунком системи «Аудатекс», рекомендованої Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092.
Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 0168.015.108 від 26.05.2011 р., згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Субару», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок вищезазначеного ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 15 950,75 грн.
На підставі страхового акту № 0168.015.108 від 26.05.2011 р. позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 15 950,75 грн., згідно з видатковим касовим ордером від 31.05.2011 р.
Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.
Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_2, застрахована у Відкритому акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/1504750.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № ВЕ/1504750 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_2.
11.01.2012 р. на адресу відповідача була направлена регресна вимога вих. № 040/2012.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач регресну вимогу вих. № 040/2012 від 11.01.2012 р. отримав, але в порушення норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відповіді на неї не надав, відшкодування не здійснив.
Станом на день подання позовної заяви (14.05.2012 р.) виплата страхового відшкодування в порядку регресу відповідачем здійснена не була.
Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути на свою користь з відповідача 15 950,75 грн., відповідно до страхового акту № 0168.015.108. Суд не погоджується з доводами позивача про те, що така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з оглядну на наступне.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Відповідно до п. 4.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (далі - Методика) за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судову експертизу" оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством.
У матеріалах справи наявний Звіт № 338/4 від 29.04.2011 р., який визначає реальну вартість матеріального збитку (14 452,24 грн.), завданого власнику пошкодженого автомобіля марки «Субару», державний номерний знак НОМЕР_1, відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 15 950,75 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 14 452,24 грн. (вартість матеріального збитку, зазначеного у Звіті № 338/4 від 29.04.2011 р).
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем на підтвердження сплати судового збору за подання позовної заяви до господарського суду міста Києва подані платіжні доручення № 316 від 21.03.2012 р. (1 609,50 грн.) та № 916 від 17.04.2012 р. (31,50 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1073 гривні.
З огляду на вищенаведене, позивачем сплачено надлишкову суму судового збору в розмірі 31,50 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код: 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «РІТЕЙЛ-СТРАХУВАННЯ»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 6, ідентифікаційний код: 30930046) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 14 452 (чотирнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві) грн. 24 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 458 (одна тисяча чотириста п'ятдесят вісім) грн. 29 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Суддя О.В. Нечай
Повне рішення складено 10.07.2012 р.