ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-37/5815-2012 11.07.12
За позовом: Приватного підприємства «СЕБ-Фармація»
до: Комунального підприємства Подільської районної у місті Києві ради «Введенське»
про усунення порушень прав споживача з теплопостачання та зобов'язання вчинити певні
дії
Суддя Гавриловська І.О.
Представники сторін:
Від позивача: Дерев'янко А.І.
Від відповідача: Святюк С.П.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства Подільської районної у місті Києві ради «Введенське» про усунення порушень прав споживача з теплопостачання та зобов'язання вчинити певні дії -зокрема, відповідача встановити лічильник обліку теплової енергії з регулятором температур в нежитловому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 48/28, і прийняти вже встановлений позивачем повірений та опломбований лічильник на гарячу воду.
Ухвалою суду від 04.05.2012 р. було порушено провадження у даній справі № 5011-37/5815-2012 та призначено її розгляд на 30.05.2012 року, зобов'язано сторін надати певні документи.
10 травня 2012 р. через службу діловодства суду від позивача надійшли письмові уточнення до позовної заяви, за якими він просить зобов'язати відповідача встановити лічильник обліку теплової енергії з регулятором подачі тепла на вході в нежитлове приміщення площею 164,4 кв.м., яке належить ПП «СЕБ-Фармація», за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 48/28 і надавати показники за фактично використану теплову енергію до початку опалювального сезону 2012-2013 р., а також прийняти вже встановлений позивачем повірений та опломбований лічильник на гарячу воду. Крім того, просить передати розрахунок кількості наданої теплової енергії, який надає відповідач, на експертизу Державному агентству з енергоефективності та енергозбереження України, для встановлення правильності кількості отриманої теплової енергії за період з грудня 2009 року по квітень 2011 р.
У судовому засіданні 30.05.2012 р. представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав документи частково.
Представник відповідача у судовому засіданні повідомив, що до судового розгляду справи не готовий, просив відкласти розгляд справи.
З метою витребування у позивача оригіналів документів, копії яких додано до позовної заяви, а також письмових пояснень щодо того, якими нормами законодавства України або умовами договору передбачено обов'язок відповідача встановити лічильник обліку теплової енергії з регулятором температур в нежитловому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 48/28, і прийняти вже встановлений позивачем повірений та опломбований лічильник на гарячу воду, а також через необхідність повторно витребувати у відповідача письмового відзиву на позов, господарський суд оголосив перерву у судовому засіданні до 04.07.2012 р. о 11:00 та зобов'язав сторін надати певні документи.
У судовому засіданні 04.07.2012 р. представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки письмового відзиву на позов, проти чого представник позивача заперечень не навів. Представники сторін заявили клопотання про продовження строку вирішення спору, яке господарський суд задовольнив та оголосив перерву у судовому засіданні до 11.07.2012 р. о 9:40.
У судовому засіданні 11.07.2012 р. господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
У відповідності до договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 01.09.2008 р. Приватне підприємство «СЕБ-Фармація»придбало у Відділу приватизації комунального майна Подільського району міста Києва нежилі приміщення з № 1 по № 13 (групи приміщень № 58) (в літ. А) загальною площею 164, 40 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 48/28.
01.11.2008 р. між ПП «СЕБ-Фармація»(споживач) та КП «Введенське»(виконавець) був укладений договір № 686 про надання комунальних послуг та експлуатаційного обслуговування, відповідно до умов якого виконань зобов'язався надавати споживачеві вчасно комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
У відповідності до пункту 3 зазначеного договору, характеристика об'єкта надання послуг: загальна площа приміщення 164, 4 кв.м., опалювальна площа приміщення 164, 4 кв.м.
Пунктом 4 даного договору сторони узгодили, що тарифи на послуги становлять: 1) експлуатаційне обслуговування згідно діючих тарифів; 2) централізованого постачання холодної води згідно табуляграм «Київводоканалу»; 3) централізованого постачання гарячоїв оди згідно табуляграм «Київенерго»; 4) централізованого постачання опалення згідно табуляграм «Київенерго»; 5) ПДВ 20%.
У відповідності до пункту 5 цього договору, пата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показниками згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
З пояснень представника позивача випливає, що ним у березні 2010 року в приміщенні були встановлені лічильники на холодну та гарячу воду, проте до цього часу рахунки відповідачем надаються без урахування показників лічильника гарячої води на підставі рахунку, що не відповідає кількості дійсно наданих послуг. Листом № 618 від 02.03.2012 р. позивач звернувся до відповідача з приводу проведення перерахунку кількості спожитої гарячої води відповідно до показників повіреного та опломбованого дільника і на представленні даних лічильника отримання теплової енергії для опалення, встановленого на вході теплової мережі, яка підведена до житлового будинку 48/28 по вулиці Верхній Вал, з розбивкою по споживачам.
Витребувані позивачем дані відповідач не надав, у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки обмежено право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації.
В обґрунтування позовних вимог у даному спорі позивач посилається на постанову Кабінету Міністрів України № 1296 від 02.12.2009 р., відповідно до якої передбачено, що витрати на придбання та встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії, гарячої води та засобів обліку води були включені в тарифи по наданню таких послуг. Проте, як зазначає позивач, в порушення цієї постанови, відповідачем лічильники не встановлені та відсутній намір їх встановлення.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом до Комунального підприємства Подільської районної у м. Києві ради «Введенське», відповідно до якого (згідно з уточненою редакцією) просить зобов'язати відповідача встановити лічильник обліку теплової енергії з регулятором подачі тепла на вході в нежитлове приміщення площею 164,4 кв.м., яке належить ПП «СЕБ-Фармація», за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 48/28 і надавати показники за фактично використану теплову енергію до початку опалювального сезону 2012-2013 р., а також прийняти вже встановлений позивачем повірений та опломбований лічильник на гарячу воду. Крім того, просить передати розрахунок кількості наданої теплової енергії, який надає відповідач, на експертизу Державному агентству з енергоефективності та енергозбереження України, для встановлення правильності кількості отриманої теплової енергії за період з грудня 2009 року по квітень 2011 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач просить господарський суд зобов'язати Комунальне підприємство Подільської районної у м. Києві ради «Введенське»встановити лічильник обліку теплової енергії з регулятором подачі тепла на вході в нежитлове приміщення площею 164,4 кв.м., яке належить ПП «СЕБ-Фармація», за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 48/28 і надавати показники за фактично використану теплову енергію до початку опалювального сезону 2012-2013 р., а також прийняти вже встановлений позивачем повірений та опломбований лічильник на гарячу воду. Крім того, просить передати розрахунок кількості наданої теплової енергії, який надає відповідач, на експертизу Державному агентству з енергоефективності та енергозбереження України, для встановлення правильності кількості отриманої теплової енергії за період з грудня 2009 року по квітень 2011 р.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються визначеними цією статтею шляхами, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення. Отже право на судовий захист пов'язано із самою протиправністю дій.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Під час розгляду справи в суді позивач, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надав належних доказів на підтвердження того, що порушення його права чи охоронюваного законом інтересу відбулось внаслідок дій чи бездіяльності відповідача. Зокрема, позивачем не надано належних документів в обґрунтування того, що ним було придбано лічильник обліку теплової енергії та отримано послуги по його встановленню, а також не представлено належних доказів того, що у встановленому порядку було виконано повірку вказаного лічильника.
Крім того, позивачем не надано належного доказу направлення його звернень на адресу відповідача з приводу вимог про встановлення лічильнику або прийняття вже встановленого лічильника відповідачем. Представлені господарському суду копії листів № 515 від 02.12.2011 р. та № 618 від 02.03.2012 р. не свідчать про те, що вони були направлені відповідачу та отримані ним, тоді як представник відповідача заперечив факт отримання цих звернень.
Посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України № 1296 від 02.12.2009 р. «Про внесення змін до Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води і Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення», відповідно до якої передбачено, що витрати на придбання та встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії, гарячої води та засобів обліку води були включені в тарифи по наданню таких послуг, є необґрунтованим, оскільки дана постанова втратила свою чинність 18.08.2011 р. відповідно до постанови КМУ від 01.06.2011 р. № 869. Крім того, зазначена постанова не містила обов'язку відповідача як виконавця за договором про надання комунальних послуг вчиняти дії, які є предметом позову у даній справі.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 6 статті 6 Господарського кодексу України передбачено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, а отже, господарський суд не може примусити суб'єкта господарювання здійснити перерахунок розрахунку, оскільки це є втручанням в його господарську діяльність, і, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.
Ані нормами чинного законодавства, ані умовами договору не передбачено обов'язку відповідача як виконавця комунальних послуг встановити лічильник обліку теплової енергії з регулятором подачі тепла на вході в нежитлове приміщення площею 164,4 кв.м., яке належить ПП «СЕБ-Фармація», за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 48/28 і надавати позивачу показники за фактично використану теплову енергію до початку опалювального сезону 2012-2013 р., а також прийняти вже встановлений позивачем повірений та опломбований лічильник на гарячу воду. Крім того, не передбачено і обов'язку відповідача передати розрахунок кількості наданої теплової енергії, який надає відповідач, на експертизу Державному агентству з енергоефективності та енергозбереження України, для встановлення правильності кількості отриманої теплової енергії за період з грудня 2009 року по квітень 2011 р.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Iз встановлених господарським судом обставин справи та викладених норм права вбачається, що дії, які позивач просить зобов'язати відповідача вчинити, не є обов'язковими для відповідача, а вчинення протиправних дій відповідачем господарському суду належними доказами не доведено, тому господарський суд не вправі зобов'язати відповідача встановити лічильник обліку теплової енергії з регулятором подачі тепла на вході в нежитлове приміщення площею 164,4 кв.м., яке належить ПП «СЕБ-Фармація», за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 48/28 і надавати позивачу показники за фактично використану теплову енергію до початку опалювального сезону 2012-2013 р., а також прийняти вже встановлений позивачем повірений та опломбований лічильник на гарячу воду. Крім того, відсутні підстави зобовязувати відповідача передати розрахунок кількості наданої теплової енергії, який надає відповідач, на експертизу Державному агентству з енергоефективності та енергозбереження України, для встановлення правильності кількості отриманої теплової енергії за період з грудня 2009 року по квітень 2011 р.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.07.2006 р. у справі № 36/466 та у постанові Вищого господарського суду України від 06.06.2007 р. у справі № 15/338-06.
З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено, що позивачем не доведено тих обставин, які є підставою позовних вимог, не підтверджено такі обставини належними доказами та не доведено, що порушення його права чи охоронюваного законом інтересу відбулось внаслідок протиправних дій відповідача.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне відзначити, що Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.
Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.
Отже, рішення суду про визнання права повинно бути спрямовано на відновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено повноважень господарського суду зобов'язувати виконавця комунальних послуг встановити лічильник обліку теплової енергії з регулятором подачі тепла на вході в нежитлове приміщення площею 164,4 кв.м., яке належить ПП «СЕБ-Фармація», за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 48/28 і надавати позивачу показники за фактично використану теплову енергію до початку опалювального сезону 2012-2013 р., а також прийняти вже встановлений позивачем повірений та опломбований лічильник на гарячу воду. Крім того, господарський суд не має повноважень зобов'язати відповідача передати розрахунок кількості наданої теплової енергії, який надає відповідач, на експертизу Державному агентству з енергоефективності та енергозбереження України, для встановлення правильності кількості отриманої теплової енергії за період з грудня 2009 року по квітень 2011 р.
Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У той же час, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача вчинити наведені вище дії не кореспондуються з способами захисту цивільних прав, передбаченими ст. 16 ЦК України.
Виходячи з цього, оскільки суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, правові підстави для захисту права позивача обраним ним шляхом відсутні.
У пункті 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 N 01-8/2229 зазначено, що "дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду. Правову позицію Верховного Суду України з цього приводу викладено в його постановах від 13.07.2004 зі справи N 10/732 та від 14.12.2004 зі справи N 6/11".
Враховуючи усі викладені вище доводи, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ПП «СЕБ-Фармація»повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити повністю.
2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 16.07.2012
Суддя Гавриловська І.О.