Кіровоградської області
"09" липня 2012 р.Справа № 5013/491/12
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/491/12
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-В.В.В.", м. Кіровоград
про стягнення 108796,52 грн.
Представники сторін:
від позивача - Любченко М.М. , довіреність № 64 від 05.06.12 ;
від відповідача - Шуліка Т.В.,
В судових засіданнях оголошувалась перерва з 12.06.2012 року до 14:10 год 20.06.2012 року та з 20.06.2012 року до 11:00 год 26.06.2012 року, відповідно до норм ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-В.В.В." заборгованості в сумі 108 796,52 грн, з яких: 99 132, 28 грн - сума основного боргу; 1409,43 грн - 3% річних, 1096,12 грн - інфляційні втрати; 7158,69 грн - сума пені.
Позивач подав до суду письмові пояснення від 11.06.2012 року в яких наведено розрахунок позовних вимог щодо нарахування пені. ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" зазначає, що загальна сума пені розрахована з 20.11.2011 року по 10.05.2012 року становить 7622,90 грн. Проте, позивач не звертався до суду із відповідною заявою на підставі ст. 22 ГПК України, про уточнення (зменшення чи збільшення) позовних вимог.
Крім того, позивач надав письмові пояснення від 14.06.2012 року в додатку яких представником ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" Любченко М.М. власноруч дописано: "платіжне доручення № 571 від 15.06.2012 року", яке подано до матеріалів даної справи. Як вбачається з платіжного доручення № 571 від 15.06.2012 року на суму 10,00 грн (т. 1 а.с 106), вказана сума судового збору перерахована філією ПАТ "ДП-ЗКУ" "КХП № 1" за позовом ПАТ ДПЗКУ до ТОВ "Дельта-В.В.В." на суму 109260,73 грн.
Проте, позивачем у справі № 5013/491/12 є юридична особа - публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", код ЄДРПОУ 37243279, а не публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1", код ЄДРПОУ 37506101. Крім того, сума позову у даній справі становить 108 796,52 грн і заяви про збільшення позовних вимог у даній справі до господарського суду не надходило.
Відповідач у своєму відзиві на позов № 11/06 від 11.06.2012 року підтверджує факт існування між сторонами договірних зобов'язань, а саме зазначає, що ТОВ "Дельта-В.В.В." передавало на зберігання позивачеві кукурудзу 3 класу у кількості 1780,80 тонн та переоформлено 147,632 тонн. Проте, відповідач заперечує існування заборгованості перед позивачем, оскільки умовами Договору передбачено повна оплата попередньої партії відвантаженої продукції. Однак з претензії позивача вбачається, що 17.11.2011 року не було оплачено послуги за Договором, а 23.11.2011 року позивач прийняв наступну партію продукції, не дивлячись на те, що за 17.11.2011 року за відповідачем, на думку позивача, виникла заборгованість. ТОВ "Дельта-В.В.В." стверджує, що не порушувало умов Договору та розрахувалося за надані позивачем послуги вчасно.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги викладені у позовній заяві, представник відповідача заперечив вказані вимоги.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані сторонами докази, господарський суд, -
07.10.2011 року між державним підприємством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", згідно п. 1.6 Статуту) (далі - позивач, зерновий склад) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-В.В.В." (далі - відповідач, поклажодавець) укладено договір № 25к складського зберігання зерна з врахуванням Додаткової угоди № 1 від 07.10.2011 року (далі - Договір), відповідно до якого ТОВ "Дельта-В.В.В." (поклажодавець) зобов'язався передати на зберігання ДП "ДПЗКУ" (зерновий склад) кукурудзу врожаю 2011 року (далі - зерно), а зерновий склад зобов'язався прийняти вказане зерно для зберігання та в установлений строк повернути поклажодавцю.
Відповідно до п.1.5.2. Договору зерно передається на зберігання протягом строку дії Договору за умови зберігання "до запитання", але не пізніше ніж до 30 квітня 2012 року. Строк зберігання зерна рахується з моменту надходження його на Зерновий склад, або з моменту його переоформлення і обраховується календарними днями включно по день відвантаження.
Згідно з п.3.9. Договору переоформлення та відвантаження зерна проводиться після оплати Поклажодавцем наданих Зерновим складом фактичних послуг.
У п.3.10 Договору зазначено, що вартість послуг з переоформлення зерна оплачує Поклажодавець.
Відповідно до п.3.13 Договору зерно вважається відвантаженим Зерновим складом з моменту видання Акта-розрахунку на зерно та товаротранспортної накладної. Зерно вважається переоформленим Зерновим складом з моменту видання та підписання сторонами Акта-розрахунку на зерно та складського документа.
Згідно з п.5.2. поклажодавець зобов'язався своєчасно і в повній мірі сплачувати зерновому складу вартість фактично наданих послуг згідно з додатком 1 до Договору.
Відповідно до п.5.4. поклажодавець зобов'язався надати зерновому складу свідоцтво про вміст ГМО, свідоцтво про вміст пестицидів, свідоцтво про вміст токсичних елементів та радіонуклідів у партії зерна. У випадку коли поклажодавець не має такого свідоцтва, зерновий склад самостійно направляє проби зерна на дослідження, з наступним відшкодуванням поклажодавцем витрат зернового складу, пов'язаних із цим дослідженням.
У п.6.3. Договору зазначено, що зерновий склад зобов'язується до 3 (третього) числа наступного за звітним місяцем надати поклажодавцю Акт виконаних робіт та виставити рахунок для оплати послуг, що надані зерновим складом.
Відповідно до п.6.4. Договору оплата послуг, що надані зерновим складом зі зберігання, відвантаження, переоформлення зерна, а також інших послуг, які можуть бути надані зерновим складом на підставі додаткової угоди укладеною між сторонами, повинні бути оплачені поклажодавцем протягом 3-х робочих днів з дня одержання виставленого зерновим складом рахунку. Поклажодавець у триденний термін з дня отримання Акта виконаних робіт, підписаного зі сторони зернового складу, в разі згоди з наданими послугами, зобов'язався підписати його та повернути зерновому складу 1 примірник. У разі незгоди підписання Акта виконаних робіт поклажодавець у триденний термін з дня отримання Акта надсилає зерновому складу свої обґрунтовані заперечення. У разі не підписання поклажодавцем Акта виконаних робіт у 3-денний термін з дня отримання його та ненадання обґрунтованих заперечень, Акт виконаних робіт вважається підписаним.
Пунктом.6.6. Договору передбачено, що відвантаження та переоформлення зерна поклажодавцю здійснюється після відшкодування витрат зернового складу у повному обсязі.
Умовами п.7.4. Договору встановлено: зерновий склад, у разі несвоєчасного відвантаження зерна, повинен сплатити на користь поклажодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не відвантаженого зерна за кожен прострочений день за ринковими цінами зерна на момент його відвантаження.
Згідно з п.7.4.1. Договору за прострочку оплати вартості послуг, наданих зерновим складом, поклажодавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ простроченої суми за кожний день прострочки.
Відповідно до п.11.1. Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 30 квітня 2012 року, а в частині розрахунків до повного виконання умов Договору. Договір складено в 2-х примірниках, що мають однакову юридичну силу, підписано та скріплено печатками обох сторін.
Сторонами підписано Додаток 1 та Додаток 2 до Договору, що є невід'ємними його частинами.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем до ПАТ "ДПЗКУ" було завезено 1780,80 тонн кукурудзи 3 класу, що підтверджується товарно-транспортними накладними за період з 06.10.2011р. по 15.11.2011 р. (а.с.87-146 том 1) та не заперечується відповідачем.
Як зазначено в поясненнях наданих до суду позивачем та вбачається із копій товарно-транспортних накладних (а.с 87 - 146 т. 1), копій розпоряджень на сушіння, очищення зерна; копій актів на сушіння, очищення зерна (а.с 147 -150 т. 1; а.с 1- 15 т. 2); копій наказів та пропусків на відпуск зерна (а.с 16-24 т.2) копій реєстрів за період з 07.10.2011 р. по 21.11.2011 р.та актів здачі-прийому робіт (надання послуг) за період з 07.10.2011 р. по 16.11.2011 р. відповідно до взятих на себе зобов'язань по Договору, позивач прийняв на зберігання зерно та надав необхідні послуги зі зберігання в повному обсязі, що включає в себе приймання, сушіння, очищення, зберігання та переоформлення. Також згідно листа ДП "Дослідницьке господарство "Елітне" Кіровоградського інституту Агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук" від 03.11.2011 року № 86 було переоформлено зерно кукурудзи в кількості 147,632 тонн на ТОВ "Дельта-В.В.В.". Переоформлення зерна кукурудзи проводилося з 10.10.2011р. по 04.11.2011р. відповідно до листів ТОВ "Дельта-В.В.В.":
- від 10.10.11 р. № 10/10 та складської квитанції № 237 від 10.10.11 р.
- від 19.10.11 р. № 19/10 та складської квитанції № 270 від 19.10.11р.
- від 03.11.11р. № 03/11 та складської квитанції № 384, 385 від 03.11.11р.
- від 04.11.11р. № 04/11 та складської квитанції № 416 від 04.11.11р.
Відвантаження зерна кукурудзи із зернового складу здійснювалося 24 та 25 листопада 2011 року відповідно до листа ТОВ "Дельта-В.В.В." від 23.11.11р. № 23/11 про відвантаження кукурудзи в кількості 375 тонн.
24.11.2011 року відвантажено зерно кукурудзи відповідно до пропусків №№ 83,84,85,86,87 згідно наказів № 00085,00086 від 25.11.2011 р.
25.11.2011 року відвантажено зерно кукурудзи відповідно до пропусків №№ 89,90,91,92,93,95,96 згідно наказу від 25.11.11 р. № 00088.
Загальну кількість переоформленого та відвантаженого зерна кукурудзи відповідачем не заперечується.
Матеріали справи містять копію договору № 866л на виконання лабораторних випробувань від 15.11.2011 року, відповідно якого на виконання п. 5.4 Договору, позивач замовив проведення проб зерна на вміст ГМО у зв'язку з чим позивачеві було виставлено рахунок № 308 від 15.11.2011 року на суму 1254,75 грн та складено і направлено акт здачі-прийому робіт (надання послуг) № 157 від 15.11.2011 року.
На підставі п. 6.3 позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату по договору складського зберігання № 25К за період з 10.10.2011 року по 25.11.2011 року в тому числі рахунок на оплату № 334 від 17.11.2011 року на суму 97711,13 грн та рахунок на оплату № 386 від 25.11.2011 року на суму 166,40 грн.
Проте в порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідач розрахувався з позивачем не у повному обсязі.
Так станом на 10.05.2012 року відповідачем не оплачено два рахунка за наданні зерновим складом послуги, а саме: рахунок на оплату № 334 від 17.11.2011 року на суму 97711,13 грн, рахунок на оплату № 386 від 25.11.2011 року на суму 166,40 грн та рахунок № 308 від 15.11.2011 року на суму 1254,75 грн.
Позивачем було направлено 05.12.2011 року відповідачеві для підписання Акти здачі-прийому робіт (надання послуг) № 157 від 15.11.2011 року на суму 1254,75 грн, № 174 від 17.11.2011 року на суму 97711,13 грн, № 229 від 24.11.2011 року, проте відповідач не здійснив підписання даних актів і не надав обґрунтованих заперечень на вказані, що відповідно до п. 6.4 Договору свідчить, що Акти виконаних робіт вважаються підписаними.
Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію від 15.12.2011 року № 139 про сплату заборгованості в розмірі 99 132,28 грн. (а.с.24 Том 1). Проте, відповіді щодо розгляду претензії ТОВ "Дельта-В.В.В." позивачем не отримано.
При розгляді даного спору господарський суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернута поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Згідно ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Відповідно до ч. 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
За правилами статті 955 вказаного кодексу положення параграфа 1 глави 66 застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.
Так правовідносини зберігання на товарному складі регулюються параграфом 2 глави 66 ЦК України.
За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності (ст. 957 ЦК України).
Відповідач не подав господарському суду доказів виконання своїх зобов'язань за Договорами зберігання щодо оплати наданих йому послуг.
Заперечення відповідача щодо існування заборгованості перед позивачем, оскільки умовами Договору передбачено повна оплата попередньої партії відвантаженої продукції, а позивач незважаючи на те, що 17.11.2011 року не було оплачено послуги за Договором, 23.11.2011 року прийняв наступну партію продукції, а тому відповідач вважає, що не порушував умов Договору та розрахувалося за надані позивачем послуги вчасно, господарським судом відхиляється з наступних підстав.
Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідачем подано до матеріалів справи копії платіжних доручень з призначенням платежу: "Оплата послуг по рахунках", які було виставлено позивачем за наданні зерновим складом послуги, однак доказів оплати рахунків № 334 від 17.11.2011 року на суму 97711,13 грн, № 386 від 25.11.2011 року на суму 166,40 грн, № 308 від 15.11.2011 року на суму 1254,75 грн, відповідач до господарського суду не подав.
Також матеріали справи не містять обґрунтованих заперечень щодо не підписання відповідачем направлених йому позивачем актів здачі-прийому робіт (надання послуг) № 157 від 15.11.2011 року на суму 1254,75 грн, № 174 від 17.11.2011 року на суму 97711,13 грн, № 229 від 24.11.2011 року.
Згідно положень статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 99132, 28 грн, підлягають задоволенню.
За неналежне виконання договірних зобов'язань позивач нарахував відповідачеві 1409,43 грн - 3% річних, 1096,12 грн - інфляційні втрати; 7158,69 грн - пеню.
Господарський суд враховує, що пунктом 7.4.1 Договору передбачено, що за прострочку оплати вартості послуг, наданих зерновим складом, поклажодавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ простроченої суми за кожний день прострочки.
Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наданий позивачем розрахунок суми пені за період з 20.11.2011 року по 30.11.2011 року та з 01.12.2011 року по 10.05.2012 року в сумі 7158,69 грн (а.с.6) відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору.
З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 7158,69 грн підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.
Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору
Враховуючи наведені вище правові норми, правомірність визначення позивачем періоду для нарахування збитків від інфляції та 3 % річних (а.с. 6), господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 1096,12 грн інфляційних збитків за період з грудень 2011 року - березень 2012 року та 1409,43 грн 3 % річних за період з 20.11.2011 року по 10.05.2012 року заявлені правомірно і підлягають задоволенню.
Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.
Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відтак позовні вимоги господарським судом задовольняються в повному обсязі.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на судовий збір з врахуванням норм ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в сумі 2175,92 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33,34,44,49, 82-85, 116 ГПК України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-В.В.В.", 25006, м. Кіровоград вул. Дзержинського, 67, кв. 8, код ЄДРПОУ 36023200 на користь публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", 01033, м. Київ вул.Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279 заборгованість в сумі 108796,52 грн, з яких: 99 132, 28 грн - сума основного боргу; 1409,43 грн - 3% річних, 1096,12 грн - інфляційні втрати; 7158,69 грн - сума пені, а також судовий збір в сумі 2 175,93 грн.
Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Повне рішення складено 16.07.2012 року.
Суддя Макаренко Т.В.