21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
12 липня 2012 р. Справа 14/44/2012/5003
за позовом: заступника прокурора міста Вінниці (21011, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 10) в інтересах держави в особі управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області (21034, м. Вінниця, пров. Залізничний, 6)
до: приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар"єр" (23211, Вінницька область, Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Київська, 1)
про стягнення 234577,20 грн.,
Головуючий суддя Тварковський А.А.
Cекретар судового засідання Горейко М.В.
Представники:
прокурора: Стецюк Н.Д., посвідчення №12-2012 від 12.01.2012 р.;
позивача: Щур В.Г., довіреність №16/1-1-1541 від 29.05.2012 р.;
відповідача: Малогулко А.П., довіреність №б/н від 08.05.2012 р.,
Заступник прокурора міста Вінниці в інтересах держави в особі управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" 234577 грн. 20 коп. за надання послуг охорони об'єктів.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.05.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/44/2012/5003 та призначено до розгляду на 05.06.2012 року. Також, вказаною ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання заступника прокурора м. Вінниці про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр".
Ухвалами суду від 05.06.2012 р. та від 21.06.2012 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з надходженням клопотання позивача управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області від 01.06.2012 р. про відкладення розгляду справи на іншу дату та у зв'язку з неявкою представника відповідача, неподанням останнім витребовуваних доказів.
На визначену дату (10.07.2012 р.) в судове засідання з"явилися представники прокуратури, позивача та відповідача.
Представник прокуратури позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.
Представник позивача заявлені прокурором позовні вимоги підтримав частково та подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. №08-46/7931/12 від 12.07.2012 р.), в якій в якій останній зменшив ціну позову на 13255,40 грн. основної заборгованості, що рахується за відповідачем у зв'язку з оплатою суми зазначеного боргу, відтак просив стягнути з відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" основну заборгованість в сумі 88269,20 грн. Вказаною заявою останній також відмовився від сягнення з відповідача пені, інфляційних втрат, 3% річних.
З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зменшення позовних вимог в частинні стягнення основного боргу судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.
При цьому варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Що ж стосується відмови позивача від сягнення з відповідача пені, інфляційних втрат, 3% річних, то вона не може бути прийняте судом, оскільки не відповідає вимогам ч.6 ст.22 ГПК України, так як такі дії позивача порушують інтереси держави, при цьому відмова позивача від позову, поданого в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті (ч. 6 ст. 29 ГПК України).
Представником відповідача в судовому засіданні супровідним листом подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив про визнання основної заборгованості в сумі 88 269,20 грн., у зв'язку із сплатою решти суми заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями доданими до відзиву.
З огляду на те, що такі дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає визнання відповідачем основної заборгованості.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
01 січня 2011 року між управлінням Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області та відкритим акціонерним товариством "Стрижавський кар"єр", правонаступником усіх прав та обов'язків якого є приватне акціонерне товариство "Стрижавський кар"єр", що стверджується статутом відповідача, укладений договір №3391 на централізовану охорону об'єкта постом фізичної охорони Державної служби охорони при МВС України. (а.с. 6-9).
Відповідно до п. 1.1 Договору замовник (відповідач) передає, а виконавець (позивач) приймає на себе обов'язки по наданню послуг міліції охорони УДСО при УМВС України у Вінницькій області щодо забезпечення охорони об'єктів замовника, а саме: 1-го поста - центральна прохідна - цілодобовий пост міліції; - зобов'язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності цілісності майна замовника на об'єкті з метою відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого замовником доступу сторонніх осіб до майна на об'єкті, збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення замовником всіх належних йому повноважень щодо майна.
Згідно із п. 2.2.4 Договору замовник зобов'язаний виконати умови виконавця щодо забезпечення належних умов для несення служби працівниками охорони та охорони об'єктів: встановлення міського телефонного зв'язку та кнопку термінового виклику, в т.ч. типу "брелок" на посту охорони; надавати виконавцю безкоштовно у тимчасове користування на період дії договору потрібні для виконання обов'язків з охорони об'єкта, службові приміщення, засоби зв'язку, а також комунальні послуги (водопостачання, освітлення, опалення, прибирання та ремонт цих службових приміщень).
Пунктом 2.2.5 Договору передбачено, що замовник зобов"язаний прийняти належним чином надані послуги та своєчасно здійснити оплату за послуги охорони за Договором, згідно умов оплати по Договору та розрахунку вартості надання послуг.
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна послуг охорони за цим Договором є договірною і зазначається сторонами у розрахунку та протоколі узгодження договірної ціни.
Згідно із п. 3.2 Договору оплата за надані охоронні послуги здійснюється до 5 числа поточного місяця замовником відповідної суми, вказаної у розрахунку вартості наданих послуг згідно акту виконаних робіт.
Відповідно до п. 5.3 Договору у разі несвоєчасної оплати наданих охоронних послуг замовник сплачує охороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочення платежів.
01.01.2012 р. між управлінням Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області та відкритим акціонерним товариством "Стрижавський кар"єр", правонаступником усіх прав та обов'язків якого є приватне акціонерне товариство "Стрижавський кар"єр", що стверджується статутом відповідача, укладений аналогічний договір №5516 на централізовану охорону іншого об"єкта позивача постом фізичної охорони Державної служби охорони при МВС України (а.с. 23-26).
На виконання Договірних умов позивач надав відповідачу охоронні послуги, що підтверджується договорами на централізовану охорону об"єктів підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України (а.с. 6-9, 23-26), протоколами узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони (а.с. 10, 27), актами прийому-здачі виконаних послуг (а.с. 14-21, 37-42), актами зняття-взяття під охорону (31-33).
Відповідач свої Договірні зобов'язання виконав частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість станом на день прийняття рішення по даній справі в сумі 88269 грн. 20 коп.
23.01.2012 р. позивачем було направлено на адресу фактичного місцеперебування відповідача, що зазначена в договорах, претензію №16/1-1-124/Кз про сплату суми заборгованості (а.с. 85). Однак відповіді від відповідача на вказану претензію позивачем отримано не було.
Непроведення відповідачем розрахунків за надані послуги спонукало стало приводом звернення заступника прокурора м. Вінниці за захистом порушеного права до суду.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З моменту укладення сторонами договорів на централізовану охорону об"єктів постом фізичної охорони Державної служби охорони при МВС України, між сторонами виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 63 Цивільного кодексу України "Послуги".
Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення 88269 грн. 20 коп. основного боргу правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі. При цьому суд приймає визнання відповідачем основного боргу, оскільки не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав.
Стосовно стягнення решти основного боргу в сумі 132555 грн. 40 коп., суд зазначає, що провадження по справі у цій частині підлягає припиненню згідно п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки відповідачем зазначена сума боргу була сплаченна після порушення провадження по даній справі, що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10215,76грн. пені, 1559,59 грн. інфляційних втрат та 1977,25 грн.- 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 5.3 Договору у разі несвоєчасної оплати наданих охоронних послуг замовник сплачує охороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочення платежів.
Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору, крім того підтримуються прокурором в повному обсязі.
Водночас, відповідачем в судовому засіданні подано заяву від 12.07.2012 р., згідно із якою останній просить зменшити розмір неустойки (пені), яка підлягає стягненню з останнього до 1000 грн., у зв"язку із складним фінансово-матеріальним станом підприємства.
З врахуванням досліджених у справі обставин, суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, з огляду на таке.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського Суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.
Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки, суд взяв до уваги складний фінансово-матеріальний стан підприємства.
Більше того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
З огляду на викладене суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує пеню до 1000грн.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основної заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар"єр" (23211, Вінницька область, Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Київська, 1, р/р 2600403536102 в АКІБ "УкрСиббанк", м. Вінниця, МФО 351005, ЗКПО 05518894) на користь управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області (21034, м. Вінниця, пров. Залізничний, 6, р/р 26003420336610, МФО 315858 у Вінницькому ЦВ ХФ АТ "Брокбізнесбанк", код ЄДРПОУ 08596825, ІПН 085968202285) 88269 грн. 20 коп. основного боргу, 1000 грн. пені, 1559 грн. 59 коп. інфляційних втрат, 1977 грн. 25 коп.- 3% річних.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар"єр" (23211, Вінницька область, Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Київська, 1) в дохід Державного бюджету України 1856 грн. 11 коп. судового збору.
Провадження у справі в частині стягнення 132555 грн. 40 коп. основного боргу припинити відповідно до п.11 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмета спору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати накази в день набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17 липня 2012 р.
Суддя Тварковський А.А.
віддрук. прим.:
1 - до справи