ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-37/5213-2012 09.07.12
За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»
ДоПублічного акціонерного товариства «акціонерна компанія «Київводоканал»
Простягнення 58 565,79 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники сторін:
від позивача: Цурка Н.О. -дов. № 93/2012/02/13-29 від 13.02.2012 р.
від відповідача: Кравченко С.Г. -дов. № 124 від 02.04.12 р.
Слюсар С.А. -дов. № 130 від 02.04.12 р.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення 10 889,09 грн. боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії, 1 361,14 грн. інфляційної складової боргу та 701,68 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на користування електричною енергією № 2 від 24.12.1990 р.
Ухвалою від 20.04.12 р. за даною позовною заявою було порушено провадження у справі № 5011-37/5213-2012 та призначено її до розгляду на 21.05.12 р.; витребувано у сторін певні документи.
У судовому засіданні 21.05.12 р. представник позивача надав суду оригінали документів для огляду, копії яких було додано до позовної заяви та документи у справі, які було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 21.05.12 р. на виконання вимог ухвали суду від 20.04.12 р. надав суду документи у справі, які було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи, а також заявив письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник відповідача є єдиним представником у даній справі, якому відомі усі обставини цієї справи та який в подальшому може надавати додаткові пояснення та докази у даному судовому засіданні не може бути присутнім у зв'язку з відпусткою.
Представник позивача поставив вирішення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на розсуд суду.
Суд, розглянувши клопотання відповідача, задовольнив його та оголосив перерву в судовому засіданні 21.05.12 р. до 13.06.12 р. о 11:20 год.
13.06.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка була прийнята судом, та згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 50 222,05 грн. основного боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії, 5 223,09 грн. інфляційної складової боргу та 3 120,65 грн. трьох відсотків річних.
У відповідності до 4 частини статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, з огляду на те, що судом прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову -58 565,79 грн.
Представники сторін у судовому засіданні 13.06.12 р. заявили письмове клопотання про продовження строку розгляду даної справи, яке з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи суд задовольнив.
Представник позивача у судовому засіданні 13.06.12 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 13.06.12 р. проти позову заперечив.
Суд оголосив перерву в судовому засіданні 13.06.12 р. до 09.07.12 р. о 12:00 для дослідження доказів у справі.
У судовому засіданні 09.07.12 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 09.07.12 р. надав суду письмовий відзив на позовну заяву; проти позову повторно заперечив.
Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Між Підприємством «Київські кабельні мережі»Виробничого енергетичного об'єднання «Киъвенерго», яке було реорганызоване на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (енергопостачальна організація) та Деснянською водопровідною станцією, яку було лівідовно шляхом приєднання до ПАТ «АК «Київводоканал», (споживач) був укладений договір на користування електричною енергію № 2 від 25.12.1990 р. (о/р 764).
Згідно з умовами договору № 2 від 24.12.90 р. енергопостачальна організація відпускає споживачу електричну енергію, а останній зобов'язується оплачувати використану енергію своєчасно та в повному обсязі.
21.12.09 р. між АЕК «Київенерго», яка була перейменована на ПАТ «Київенерго»(постачальник) та ВАТ «АК «Київводоканал», яке було перейменоване на ПАТ «АК «Київводоканал», (споживач) було укладено додаткову угоду, якою приведено договір на користування електричною енергією № 2 від 25.12.90 р. у відповідність до вимог ПКЕЕ (додаток № 1 до додаткової угоди від 21.12.09 р. до договору № 2 від 25.12.90 р.), відповідно до якої даний договір викладено у новій редакції з протоколом узгодження розбіжностей від 29.01.10 р.
У відповідності до розділу 1 договору про постачання електричної енергії № 2 від 21.12.09 р. у редакції протоколу розбіжностей від 29.01.10 р., постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю в точках продажу електричної енергії згідно з умовами цього договору та додатків до нього, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємною частиною. Приєднана потужність у точці підключення визначена в додатку «Перелік об'єктів споживача».
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з п. 2.2.2. договору про постачання електричної енергії № 2 від 21.12.09 р., постачальник зобов'язаний постачати споживачу електроенергію як різновид товару:
- в обсягах , визначених відповідно до розділу 5,та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток «обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»);
- згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ) чинної редакції та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»;
- з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.
Відповідно до п. 2.3.3. та 2.3.4. договору про постачання електричної енергії № 2 від 21.12.09 р. у редакції протоколу розбіжностей від 29.01.10 р., споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків»та «Графік зняття показань засобів обліку електричної енергії»; здійснювати оплату за перетікання реактивної електроенергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатками «Порядок розрахунків»та «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».
Пунктом 4.2.2. договору про постачання електричної енергії № 2 від 21.12.09 р., за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому, плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю електроустановок 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 тис. кВт/г ібільше.
У відповідності до п. 4.2.3. вищевказаного договору, споживач сплачує постачальнику вартість недорахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів ат кількості годин їх використання та кількості годин їх використання відповідно до методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ (№ 562 від 04.05.06 р., за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням -надалі Методика), у разі таких споживача:
- самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії;
- пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку;
- споживання електроенергії поза засобами обліку;
- інших умов, визначених методикою.
Розділом 5 договору про постачання електричної енергії № 2 від 21.12.09 р. у редакції протоколу розбіжностей від 29.01.10 р. встановлено порядок визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності.
У відповідності до п. 5 додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії № 2 від 21.12.09 р. у редакції протоколу розбіжностей від 29.01.10 р., за даними акта про використану електроенергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в акті про приймання-передачу товарної продукції, акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, по два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.
Згідно з п. 6 додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії № 2 від 21.12.09 р. у редакції протоколу розбіжностей від 29.01.10 р., перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається за результатами підсумків розрахункового періоду на підставі підтвердженого сторонами додатка «Акт про використану електричну енергію». Протягом наступних календарних місяців споживач отримує у постачальника рахунок на оплату двократної вартості перевищення. Вартість перевищення споживання електричної енергії понад договірну величину має бути оплачена до дати зазначеної у платіжному повідомленні, і не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка, крім професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності.
Згідно з п. 6.14. Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.
Період підбиття підсумків розрахункового періоду та повідомлення споживача про їх результати розпочинається з 3 робочого дня і має не перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточного розрахунку.
У відповідності до п. 6.16. ПКЕЕ, обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.
Визначені відповідно до законодавства України вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини і обсягом договірної величини електричної енергії, а також вартість різниці між найбільшою величиною споживаної електричної потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження, та договірною граничною величиною електричної потужності зараховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
Згідно з п. 6.17. ПКЕЕ, у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, або якщо відповідно до договору для споживача протягом розрахункового періоду змінювався тариф, він за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії підвищену згідно з законом вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом.
Середньозважений тариф розраховується як частка від ділення всієї нарахованої за розрахунковий період суми оплати за електричну енергію на обсяг всієї електричної енергії, спожитої за цей період.
Позивач пояснив суду, що сторони за договором про постачання електричної енергії № 2 від 21.12.09 р. у редакції протоколу розбіжностей від 29.01.10 р. обумовили договірні величини споживання на 2010 р. у додатку № 8А до даного договору «Обсяги постачання електроенергії споживачу».
20.01.10 р. ПАТ «АК «Київводоканал»направило ПАТ «Київенерго»лист (вих. № 306/05.10.-13/28-10 від 20.01.10 р.), в якому просило скоригувати договірні величини електроенергії за вищевказаним договором у січні 2010 р. з 8 890 000 кВт/г на 8 700 000 кВт/г.
ПАТ «Київенерго»листом (вих. № 048/52-1764 від 28.01.10 р.) повідомило про встановлення споживачу за о/р 764 на січень 2010 р. договірну величину споживання електроенергії на рівні 8 700 000 кВт/г, а також попередив споживача, що останній у рахі споживання електричної енергії понад встановлену договірну величину за розрахунковий період сплачує енергопостачальній організації двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною споживання, згідно ст. 26 Закону України «Про електроенергетику».
На підставі поданого споживачем звіту про використану активну електроенергію у січні 2010 р. було зафіксовано перевищення договірної величини споживання електроенергії у розмірі 73 680 кВт/г.
Рахунок для сплати двократної вартості різниці між фактично спожитою електроенергією і договірною величиною № 764/2/2 від 25.02.10 р. на суму 50 222,05 грн. було видано споживачу, що підтверджується останнім надписом «Документи для проведення розрахунків за електричну енергію попереднього розрахункового періоду отримані»на звітах про використану активну електроенергію у лютому та березні 2010 р.
Відповідно до п. 6.11. Правил користування електричною енергією, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.
Рахунок на оплату електричної енергії, спожитої впродовж звітного розрахункового періоду (остаточний розрахунок), та рахунок на оплату заявленого обсягу споживання електричної енергії на найближчий наступний розрахунковий або плановий період (авансовий платіж або попередня оплата) у разі, коли договором про постачання електричної енергії передбачено виставлення рахунків на авансовий платіж або попередню оплату, надаються постачальником електричної енергії одночасно у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.
Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті.
Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
20.09.11 р. ПАТ «Київенерго»направило на адресу ПАТ «АК «Київводоканал»вимогу (вих. № 048-71-12035) з проханням сплатити заборгованість за двократну вартість різниці між фактичною та договірною величинами спожитої електроенергії на суму 50 222,05 грн.
Однак, станом на 01.04.11 р. відповідач не сплачено позивачу зазначену заборгованість.
В обґрунтування позовних вимог позивача надав суду звіти про використану електроенергію за спірний період; акти приймання-передачі товарної продукції; заяви відповідача щодо встановлення лімітів на обсяги постачання енергії за договором № 2 від 21.12.09 р.; рахунок-розшифровка по активній та рахунок № 764/2/2 від 25.02.10 р..
За таких обставин ПАТ «Київенерго»звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення 10 889,09 грн. боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії, 1 361,14 грн. інфляційної складової боргу та 701,68 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на користування електричною енергією № 2 від 24.12.1990 р.
Оскільки позивач 13.07.12 р. надав суду заяву про уточнення розміру позовних вимог, яка судом була прийнята, то справа № 5011-37/5213-2012 розглядається за новою ціною позову -58 562,79 грн. (з яких: 50 222,05 грн. -основний борг за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії, 5 223,09 грн. інфляційна складова боргу, 3 120,65 грн. -три відсотки річних).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску електричної енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором про постачання електричної енергії № 2 від 21.12.09 р. у редакції протоколу розбіжностей від 29.01.10 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту електричну енергію понад договірну величину не здійснив.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що надані як докази позивачем акти приймання-передачі товарної продукції не відповідають вимогам чинного законодавства України щодо складення первинної бухгалтерської документації, оскільки не підписані відповідачем.
Суд не приймає доводи відповідача, оскільки розрахунок обсягу спожитої електроенергії понад договірну величину було здійснено позивачем на підставі наданих ПАТ «АК «Київводоканал»звітів про використану електроенергію у січні 2010 р., лютому 2010 р. та березні 2010 р. (належним чином засвідчені копії даних звітів містяться в матеріалах справи).
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 50 222,05 грн. основного боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «акціонерна компанія «Київводоканал»50 222,05 грн. основного боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії за про постачання електричної енергії № 2 від 21.12.09 р. у редакції протоколу розбіжностей від 29.01.10 р. та додатками до нього визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Публічне акціонерне товариство «Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 5 223,09 інфляційної складової боргу та 3 120,65 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 2 від 21.12.09 р. у редакції протоколу розбіжностей від 29.01.10 р. та додатками до нього за період з 08.03.2010 р. до 01.04.2012 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.
У постанові Вищого господарського суду № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.
За розрахунком позивача, перевіреним судом, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 2 від 21.12.09 р. у редакції протоколу розбіжностей від 29.01.10 р. та додатками до нього станом на 01.14.12 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 5 223,09 інфляційної складової боргу та 3 120,65 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 2 від 21.12.09 р. у редакції протоколу розбіжностей від 29.01.10 р. та додатками до нього за період з 08.03.2010 р. до 01.04.2012 р.
Таким чином позов ПАТ «Київенерго»до ПАТ «АК «Київводоканал»підлягає задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцізька, 1 А, код ЄДРПОУ 0332764) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 50 222 (п'ятдесят тисяч двісті двадцять дві) грн. 05 коп. основного боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії, 5 223 (п'ять тисяч двісті двадцять три) грн. 09 коп. інфляційних нарахувань, 3 120 (три тисячі сто двадцять) грн. 65 коп. трьох відсотків річних та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 13.07.12 р.
Суддя Гавриловська І.О.