ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 13/99-65/162-2012 07.06.12
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ
до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-23", м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Київенерго"
про стягнення 109 406,34 грн.
за участю представників:
від позивача : Омельченко А.А. - представник за довіреністю № 120 від 02.04.2012 р.
від відповідача :Вінник В.С. -представник за довіреністю № 35 від 09.03.2011 р. Гордиєнко І.А. -представник за довіреністю № 36 від 09.03.2011 р.
від третьої особи :не з'явився
У березні 2011 року до господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-23" про стягнення заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 04619/4-13 від 20.08.1997 р. в розмірі 109 406,34 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 04619/4-13 від 20.08.1997 р. в частині своєчасної плати за надані послуги, внаслідок чого у Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-23" за період з 01.12.2006 р. по 01.11.2010 р. утворилась заборгованість в сумі 109 406,34 грн.
У позові Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" просить суд стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-23" суму основного боргу в розмірі 91 525,62 грн. за вказаний період, пеню в сумі 3 920,13 грн. за період з 01.11.2009 р. по 01.11.2010 р., інфляційну складову боргу в розмірі 11 302,67 грн. та 3% річних в розмірі 2 657,92 грн. за період з 01.11.2007 р. по 01.11.2011 р., що разом складає -109 406,34 грн.
Ухвалою господарського суду від 13.04.2011 року до участі у справі залучено Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2011 року у справі вказаний позов задоволено частково, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-23" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" основний борг за постачання холодної води, прийняття стоків, а також частково питної води, що йде на підігрів, у сумі 40 990,02 грн., 3% річних у сумі 623,99 грн., інфляційні втрати у сумі 3 728,57 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 року у справі № 13/99 апеляційні скарги ПАТ "АК "Київводоканал" та Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-23" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2011 року -без змін.
Постановою Вищого господарського суду України у справі № 13/99 від 22.03.2012 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 року та рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2011 року у справі скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2012 р. справу № 13/99 прийнято до провадження суддею Головіною К.І.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Присутні в судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили, зазначили, що суми, виставлені позивачем до сплати за питну воду, що йде на підігрів, безпідставні, а заборгованість по холодній воді у відповідача відсутня, також подали заяву про застосування строків позовної давності. Просили відмовити в задоволенні позову.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, по суті позовних вимог подав письмові пояснення, в яких зазначив, що не має договірних відносин із ПАТ "АТ "Київводоканал" на поставку води. Просив розглядати справу без участі свого представника.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20.08.1997 р. між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "АК "Київводоканал" (постачальник) та відповідачем - Житлово-будівельним кооперативом "Арсеналець-23" (абонент) укладений договір № 04619/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах та селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 (далі -Правила № 65), які були чинними на момент підписання договору та втратили чинність 18.10.2008 р. у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 р. (надалі -Правила № 190).
Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник зобов'язаний:
- забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82;
- приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин;
- здійснювати заміну, ремонт несправних водолічильників, їх держперевірку за письмовою заявкою абонента, за його рахунок та попередньою оплатою вартості послуг, що надаються.
Пунктом 2.2 договору сторони узгодили, що абонент зобов'язаний:
- сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього Договору;
- оформитися як абонент у підприємстві "водозбут" у порядку визначеному Правилами, без чого водокористування та користування каналізацією вважаються самовільними;
- відповідає за збереження водолічильників, водомірних вузлів, санітарний стан водомірного вузла і т.д.
Відповідно до пункту 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.
Відповідно до пункту 3.6 договору абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі.
Позивач зазначає, що за договором № 04619/4-13 згідно облікових даних, а саме -маршрутних карт, актів про зняття показників з приладу обліку, розшифровок, платіжних вимог-доручень відповідачу було надано послуг з водопостачання та водовідведення на суму 97 523,65 грн., з яких: 89 119,21 - за питну воду, що йде на підігрів (код 3-50290) за період з 01.12.2006 року по 01.11.2010 року та 8 404,44 грн. - за холодну воду та стоки (код 3-290), що були надані у жовтні 2010 року.
Також позивач вказує, що відповідач частково сплачував надані послуги та з урахуванням знижки заборгованість ЖБК "Арсеналець-23" за питну воду, що йде на підігрів склала 84 334,01 грн., а за холодну воду та стоки - 7 191,61 грн.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Ст. 175 ч. 1 Господарського кодексу України передбачає, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Постачання гарячої води регулюється Законом України "Про теплопостачання", за яким теплогенеруюча або теплопостачальна організація укладає окремий договір купівлі-продажу теплової енергії з власником відповідного майна або юридичною особою, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.
Відповідно до п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.
Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190 виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - це суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. При цьому суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.
Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
Також у останньому абзаці п. 6.1 вказаних Правил зазначено, що насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, ТП і прибудованих до них. які перебувають на балансі юридичних осіб, експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником. Виробник комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів.
Отже, з наведених норм вбачається, що постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду. Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.
Судом встановлено, що позивач є виробником та постачальником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а АЕК "Київенерго" - є виробником та постачальником послуг з опалення та підігріву питної води (енерговиробником). Таким чином, споживання АЕК "Київенерго" послуги з водопостачання має здійснюватися на підставі договору з ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал".
Листом Головного управління з питань цінової політики від 02.08.2007 № 09050/2-1667 роз'яснено, що виставляння ВАТ "АК "Київводоканал" платежів за холодну воду, що використовується для вироблення/створення комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води, є порушенням законодавства.
Судом встановлено, що умовами договору № 04619/4-13 від 20.08.1997 р. не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.
Як вже зазначалось, згідно з пунктом 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення № 190 від 27.06.2008 р. суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідач не має на своєму балансі теплових пунктів або котелень, а тому нарахування йому вартості холодної води для підігріву з боку позивача є безпідставними.
Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає, що під час розгляду даної справи позивачем не доведено факт договірного врегулювання з відповідачем відповідних відносин, а стягнення оплати послуг з підігріву води з ЖБК "Арсеналець-23", як того вимагає ВАТ "АК "Київводоканал", не відповідає законодавству, а саме -Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.
Твердження позивача, що надання відповідачу води, що використовується для виготовлення гарячої та холодної води є єдиним видом послуг з водопостачання, спростовується тим, що предметом договору № 04619/4-13 від 20.08.1997 р. є забезпечення відповідача постачанням саме питної води, а не води, що використовується для виготовлення гарячої та холодної води.
Таким чином, доводи позивача суперечать наявним доказам та встановленим обставинам у справі, у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про стягнення плати за послуги з надання питної води, що йде на підігрів, за період з 01.12.2006 р. по 01.11.2010 р. в розмірі 84 334,01 грн.
Щодо заборгованості ЖБК "Арсеналець-23" за послуги з холодного водопостачання та прийняття стоків на суму 7 191,61 грн., що виникла у жовтні 2010 року, суд встановив, що вказана заборгованість була сплачена відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення з призначенням платежу саме в оплату послуг за холодну воду (зокрема, № 223 від 22.10.2010 р. на суму 9 000,00 грн., № 248 від 28.11.2010 р. на суму 11 000,00 грн.), у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, судом встановлено, що відповідач у порядку виконавчого провадження також сплатив заборгованість за даним позовом, стягнуту рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2011 року (що набрало законної сили 13.12.2011 року та в подальшому було скасовано Вищим господарським судом), про що свідчать надані суду платіжні доручення № 45 від 01.03.2012 року та № 49 від 13.03.2012 року.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 3 920,13 грн. за період з 01.11.2009 р. по 01.11.2010 р., інфляційної складової боргу в розмірі 11 302,67 грн. та 3% річних в розмірі 2 657,92 грн. за період з 01.11.2007 р. по 01.11.2011 р., які заявлено позивачем у позові, суд зазначає, що, оскільки суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за постачання питної води, що йде на підігрів, а за послуги з холодного водопостачання відповідач розрахувався вчасно, то, як наслідок, задоволенню не підлягають і вимоги в частині стягнення з останнього штрафних санкцій та матеріальних втрат.
Також суд приймає до уваги заяву відповідача про застосування строків позовної давності, однак з вищенаведених підстав суд ці строки не застосовує, оскільки у стягненні заборгованості за період з 01.12.2006 року по 01.11.2010 року судом відмовлено у зв'язку необґрунтованістю позовних вимог в цій частині.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ст. 49, ст.ст. 75, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-23" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення заборгованості за договором № 04619/4-13 від 20.08.1997 р. в розмірі 84 334,01 грн. за послуги з постачанням питної води, що використовується для виготовлення гарячої, відмовити.
Припинити провадження в частині позовних вимог про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-23" 7 191,61 грн. заборгованості за надані послуги з холодного водопостачання та прийняття стоків.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні в присутності представників сторін 07 червня 2012 року.
Повний текст рішення підписаний 12 червня 2012 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя К.І. Головіна